Імперці під маскою демократів: Костянтин Боровий про друзів України в Росії

Імперці під маскою демократів: Костянтин Боровий про друзів України в Росії
Автор Желізняк Олександр в Політична правда/Публікації

Російський опозиційний політик Костянтин Боровий підтримує рішення про заборону російських соцмереж. На його думку, Україна запізнилася з декомунізацією і приходить до цього процесу набагато пізніше, ніж інші країни колишнього соцтабору – Чехія або держави Балтії.

 – Нещодавно в Україні були заборонені російські соціальні мережі ВКонтактє і Однокласники, а також використання георгіївських стрічок. Як ви до цього ставитеся?

Loading...

– З’явилися нові методи ведення військових дій – кібернетичні інструменти. Пропаганда та соцмережі – це теж методи ведення війни, спосіб впливу на свідомість і підсвідомість людей. Європейці давно сформулювали, що російська пропаганда спрямована на розкол Європи, тому й в Україні вона теж працює на розкол країни. В українському випадку це ще більш дієво, тому що немає мовного бар’єру. Пропагандистська кампанія проти України з часом лише посилюється. Тому треба захищатися. Це обов’язок не тільки СБУ, але й політиків, які повинні вживати заходів.

Друге важливе питання – декомунізація України. Ваша країна тільки приходить до того, що вже швидко та ефективно пройшли Чехія і держави Балтії. Цьому чинять опір – звична схема. Можна згадати історію з пам’ятником радянському солдату «Альоша» в Естонії. Там була ціла спецоперація з погромами і проплаченою молоддю. А що стосується стрічки – то це ж тепер символ агресії. Ніхто цього не приховує, це символ імперської Росії. Було б дивним, якби його активно підтримували на території України. Наприклад, в США влаштовують пробіги з георгіївськими стрічками, але дуже мало людей розуміють, про що йде мова. Нікого в США це не цікавить. Але в Чехії, наприклад, кілька разів обливали радянський танк фарбою, поки його не прибрали. Повторюся, Україна приходить до цього пізніше ніж інші держави.

Я, до речі, недавно звернувся до Петра Порошенка з пропозицією почати підготовку до міжнародного трибуналу над радянським і пострадянським російським імперіалізмом. Це треба робити, без цього не обійтися. Необхідні судові рішення. Поки відповідей від Петра Олексійовича я не отримав, але сподіваюся, що адміністрація Порошенко зрозуміє важливість цього завдання.

Пошкреби російського демократа, а під ним імперець

– Хто в Росії є союзником України в антиімперському тренді? Ось є, наприклад, російська опозиція. Але якщо послухати що вони говорять, то виникають питання …

– Один із союзників зараз з вами розмовляє – союзників мало. Проблема в тому, що пропагандистська кампанія і агресивна діяльність спецслужб фактично унеможливлює існування адекватної опозиції. Адекватна опозиція – це будь-яка форма антиімперській політичної активності. Сьогодні структуровані партії, за винятком партії «Західний вибір» (лідером цієї партії є сам Костянтин Боровий – «НП»), яку через підтримку України позбавили реєстрації, – всі ці партії в тій чи іншій мірі, включно з частиною зарубіжної опозицією – проімперські. Колись російські демократи ображалися на слова балтійських політиків, мовляв, пошкреби російського демократа, а під ним імперець. Але так воно і було. Зараз навіть більшою мірою, тому що діє пропаганда. І поки вона буде діяти, розраховувати на адекватне розуміння реальності не варто.

– У 2011-2012 року опозиційний рух в Росії був досить значним. А зараз майже зійшов нанівець. Чому?

– Імперські, популістські та націоналістичні позиції в Росії дуже близькі. Це наслідок роботи російських спецслужб по деструктуризации опозиції. У 2010 році ми з Валерією Новодворською зробили досить різку заяву проти націоналістів і лівих комуністів в опозиції. Ми навіть мітинг проводили окремо, що негативно сприйняли в опозиції. Але ми тоді говорили, що через таких опозиціонерів, як націоналісти Рогозіна, або Сергія Удальцова, який обіцяв розстрілювати буржуїв, якщо вони не відмовляться від приватної власності, протестний рух помре. Він і помер. Тому що 95% людей, які виходили на мітинги опозиції, не сприймали тези Удальцова про приватну власність або тези націоналістів в стилі «жиди, геть із російського уряду». А тепер все дивуються зникненню протестної активності. Хлопці, так ви ж їх і розігнали.

Імперці під маскою демократів: Костянтин Боровий про друзів України в Росії

– Якою тут є роль Кремля?

– Треба врахувати, що ми маємо справу з професійною діяльністю великої групи кремлівських експертів. Вони займаються деструктуризацією російської опозиції. Наприклад, «Рух проти нелегальної організації» створено Рогозіним за гроші Кремля, а потім всі ці хлопці – Тор (Владлен Карлін), Бєлов (Олександр Поткин) та інші раптом стали опозиціонерами. Зі своїми гаслами про візовий режим з країнами Центральної Азії та «жиди, геть із російського уряду». Це дуже професійна робота Кремля. Треба бути досить розумним, щоб з цим усім впоратися. Але в російській опозиції мало таких розумних.

– Що відбувається зараз, особливо після атаки Навального на Медведєва? Там ще Алішер Усманов відеоблог проти Навального опублікував, в якому обізвав його «лузером» і «неуком» …

– У березні наступного року в Росії пройдуть вибори президента. Поки незрозуміло, хто буде кандидатом. Є ймовірність того, що Путін не піде на вибори, тому що для нього це занадто радикально – обиратися ще на один термін. Існують інші варіанти – Володін, Медведєв і ряд фіктивних претендентів. Але мета всієї цієї операції Адміністрації президента – збереження влади Путіна і частини його оточення. Якщо оцінювати ситуацію з точки зору бізнес-ризиків, то для Путіна їх дуже багато. Вони пов’язані з порушенням рівноваги в оточенні Путіна та його диванних партій. Є п’ять або шість партій, які борються за ресурси, за власність, за право призначати кандидатів на різні посади і бути близьким до Путіна. Тобто, вони борються за адміністративну валюту – посади в уряді і АП. Ось чому Путін зараз не говорить, чи буде він брати участь у виборах. Тому що набір ризиків за умови його участі в цих виборах дуже великий.

Медведєва можна зняти в будь-який момент

– Зараз говорять про системну кризу в Росії. Але резерви-то в РФ досить великі. Чи дозволяє економіка зберігати більш-менш стабільну політичну ситуацію в країні?

– Багато говорили про те, що в 2017 році ресурси вичерпаються. Насправді ці ресурси вже вичерпані, тому що є дуже багато зобов’язань. Наприклад, та ж програма материнського капіталу. Ці гроші ще не витрачені, але зобов’язання під них вже є. Якщо подивитися на соціальні програми, на пенсії, на програми, які фінансуються тільки державою, то ресурси вичерпані. Якщо не знайти джерела поповнення, то ресурсів для виконання вже взятих зобов’язань може просто не вистачити. Як резерв у Путіна залишаються силові інструменти. Але це дуже небезпечно.

– Чому?

– Силове придушення протесту або конфлікту з регіонами (мова йде про економічні, а не політичні конфлікти), може лише посилити проблему. Будь-яка активність Росгвардіі, яка спровокує загибель людей, може призвести до зростання протестів в геометричній прогресії. Силові інструменти діють, як в шахах, коли загроза є сильнішою за сам факт нападу. Тут така ж ситуація. Саме існування силових відомств та їхніх співробітників – фактор сильніший за їхню діяльність.

Якщо ми говоримо про вибори, то є ще два моменти. Перший: створення більш-менш прийнятної ситуації до виборів. Другий: самі вибори. Проводячи кампанію із заздалегідь відомими результатами треба думати й про наслідки, які можуть бути складнішими, ніж Кремль розраховує. Тому останні кілька років Кремль використовує більш тонкі технології. Для вирішення проблеми мобілізації використовується імітаційна опозиція. Є також локальні інструменти, такі, наприклад, як «наїзд» на фігури, подібні Медведєву. Це теж інструмент, який в деякій мірі заміщає силові і пропагандистські методи. Але тут теж є свої складнощі та проблеми.

– Які саме?

– Зрозуміло, що Дмитра Медведєва можна зняти в будь-який момент. Але це теж ризик, оскільки, коли впаде Медведєв і частина кремлівської команди, яку умовно називають ліберальною – Силуанов, Кудрін, Набіулліна, рівновагу буде зруйновано. А Путін, подібно до будь-якого політика, використовує систему стримувань і противаг. З однією лише відмінністю: в цій системі йде боротьба на смерть. Арешт міністра економічного розвитку Олексія Улюкаєва – це той самий приклад, коли опонентів видаляють фізично. Зашуганний Улюкаєв – це, до речі, ідеальний образ ліберала. Начебто він має рацію бо приватизація «Башнефті», що її організував Ігор Сечін – незаконна та неефективна, але завдання Улюкаєва полягало в тому, щоб придумати як це все провести з найменшою шкодою. Не було завдання сперечатися або опонувати.

Імперці під маскою демократів: Костянтин Боровий про друзів України в Росії

– Хто протистоїть цій умовній ліберальній групі?

– Це не можна назвати протистоянням. Це можна називати конкуренцією. Є група навколо Ігоря Сечіна. Є сильна група на чолі з Юрієм Чайкою (генпрокурор РФ – «НП»). Є група голови Слідчого комітету (Олександра Бастрикіна – «НП»). Це різні групи, які конкурують за адміністративну валюту, тобто за право впливати на прийняття рішень і бути поруч з Путіним.

– Під тягарем економічних проблем Путін може піти на поступки в Криму і на Донбасі. В першу чергу перед Заходом, а не Україною?

– Путін розглядає Донбас, Крим та Сирію як капітал, який він може використовувати в переговорах з європейцями і американцями. Інша справа, що ніхто не хоче вести з ним переговори. Це його проблема. Він домагається цих переговорів. Кремль готовий, умовно кажучи, монетизувати Донбас, Крим, а також Сирію.

– Трамп може вступити в переговори?

– Трампу це не потрібно. Для Трампа Україна – це проблема для європейців, а не для американців. Це йому нецікаво (недавно видання The Washington Post опублікувало матеріал, з якого випливає, що Білий Дім хотів би перезапустити переговори з Росією з приводу врегулювання ситуації в Україні – «НП»). Думаю, йому і по Сирії не дуже цікаво вступати в переговори, тому що там працює коаліція. У членів коаліції є методи впливу на Путіна. Але європейці хотіли б, щоб у всі проблеми були більш включені американці.

Олександр Куриленко

Джерело: Народна Правда
загрузка...