Секретар РНБО Олександр Турчинов заявив про необхідність переформатувати АТО та створити нові інструменти, які дозволять ефективно захищати Україну в умовах гібридної війни, що її розв’язала Росія на Донбасі. Координатор групи “Інформаційний спротив”, член парламентського комітету з питань національної безпеки та оборони Дмитро Тимчук розповів навіщо це потрібно та чим загрожує зволікання в цьому питанні.
– Дмитро, прокоментуйте, будь ласка, заяву Олександра Турчинова про необхідність переформатування АТО.
– Давайте спочатку поговоримо про ту ситуацію, яка склалася за час проведення АТО. Москва не раз заявляла, що до подій на Донбасі не має ніякого відношення, але всі ми прекрасно розуміємо, що мова йде про агресію Російської Федерації. Склалася така ситуація: якби ми з самого початку, в юридичному полі заявили, що ведемо на Донбасі бойові дії проти РФ, то відразу ж в інтерпретації Кремля прозвучало б, що “Україна оголосила війну Росії”. Тому було введено положення про антитерористичну операцію. Хоча, спочатку до подій на Донбасі АТО було дуже складно прив’язати. Адже, фактично, в тому законодавстві, яке існувало станом на 2014 рік, АТО мала класичне трактування: мова йшла про захоплення об’єктів та звільнення заручників антитерористичними силами, СБУ. Відповідно, вже розпочавши АТО, Україна підводила законодавчу базу під ті реалії, що були на Донбасі. Робилося це для того, щоб розширити участь наявних збройних формувань в операції на Донбасі. По факту – так, було необхідно вести війну, втім залишатися в правовому полі антитерористичної операції …
– І так триває вже більше трьох років …
– … І ми постійно стикаємося з реаліями – рамки АТО не можуть дати відповіді на всі проблеми. Наприклад, гостро стоїть питання про відносини з окупованими районами Донбасу: вирішенні соціальних проблем, торгово-економічні питання. Якщо ми говоримо про Крим – то там все зрозуміло, там окупант очевидний, ні у кого питань не викликає. З Донбасом – інша ситуація. Якщо юридично ми називаємо окупацію Донбасу – окупацією, тоді нам треба назвати, хто є окупантом. Фактично ми стикаємося з тим, що Росія зі своєю гібридною війною створює серйозні проблеми для нашого законодавства. Воно просто не передбачає ряд аспектів гібридної війни, яку веде проти нас Росія: дипломатичної, торговельно-економічній, інформаційної. Все це випадає. Зараз необхідно ці моменти скорегувати на законодавчому рівні, щоб “заточити” наші сили під протидію саме гібридній війні. Очевидно, що Олександр Турчинов саме таке коригування й має на увазі.
– Чому рамки АТО заважають це зробити?
– Основним військовим інструментом протидії російській агресії є все ж армія. Однак армія за визначенням не може бути основним інструментом для проведення АТО. За законодавством, в таких випадках де-юре керує СБУ. І цей момент викликає ряд запитань. Це нелогічно в принципі. Скажіть, яким чином генерал СБУ, може планувати широкомасштабні наступальні й оборонні операції з використанням артилерії, танків, механізованих з’єднань? Те ж саме – стосовно авіації, яка зараз застосовується обмежено. Втім було б дуже нерозумним не розглядати варіанти, коли необхідно буде використовувати ВПС в повну силу. Те ж стосується ППО. Згадайте, що з 2015 року бойовики робили спроби довести, що вони мають ВПС ВВС. Робилося це для обгрунтування використання росіянами авіації на Донбасі.
– Але, починаючи з 2014 року, Україна використовувала всі доступні засоби для того, щоб зупинити агресію РФ. Використовувала в рамках АТО. Чому зараз виникла необхідність переформатування?
– Раніше вся ця маса ресурсів для стримування агресора, застосовувалася без узгодження з законодавством. Ми змушені були використовувати десантників, артилерію, бронетехніку фактично поза законом. Потім вже заднім числом змінювали законодавство, яке, нагадаю, не було готове до реалій гібридної війни й оперувало поняттями ХХ століття. Застосування всіх засобів задля протидії російській агресії було забезпечено політичною волею влади. Простіше кажучи, люди брали на себе особисту відповідальність за такі рішення. Але бойові дії на Донбасі ми не повинні ставити поза законом. Навпаки ми повинні створити всі законодавчі передумови для того, щоб всі бойові дії проти російської агресії проводилися і регламентувалися в законодавчому полі.
– Тобто, існує ризик, що, в разі приходу до влади людей, не готових брати на себе відповідальність, ми не можемо захищатися, використовуючи всі існуючі у нас можливості?
– Звісно! Зрозумійте, поняття АТО – дуже вузьке. А масштабна агресія Росії проти нашої країни вимагатиме необхідності в будь-який момент задіяти всі доступні ресурси для захисту України. І в такий момент ми не можемо покладатися на те, чи буде політична воля діяти в обхід законодавства для збереження країни. До того ж, сама операція на Донбасі, як би ми не старалися, виросла з вузьких “штанців” АТО. Дуже гостро постало питання про те, щоб переходити до іншого формату.
– Який формат ви бачите?
– Я не співробітник Ради національної безпеки і оборони. І мені самому дуже цікаво подивитися на ці законодавчі розробки. Поки що ми можемо лише здогадуватися. І коментувати це я буду тільки за фактом, коли ми всі побачимо реальні проекти.
– Воєнний стан на окремих територіях – хіба недостатній інструмент?
– Це інструмент для полегшення ведення бойових дій. А не інструмент для ведення бойових дій. Відчуваєте різницю? Воєнний стан – не розписує, як і де застосовуються ВСУ. Тільки правовий режим для зміни або перепідпорядкування певних структур й обмеження деяких свобод громадян на території всієї країни або на окремих територіях. Наприклад, формування військових адміністрацій, уведення комендантської години, а також проведення мобілізації в спрощеному порядку.
Кирило Желєзнов
