Ворожнеча вкоренилася: в Росії визнали втрату України

Ворожнеча вкоренилася: в Росії визнали втрату України
Автор Желізняк Олександр в Політична правда/Публікації

Російський Центр стратегічних розробок підготував аналітичні тези щодо міжнародного позиціонування Росії на найближчі 7 років. Один з розділів документа присвячений Україні. Серед іншого, в ньому констатується, що Росія стала для України стратегічним супротивником. «Народна Правда» розбиралася, які рецепти пропонують російські аналітики для того, щоб вирішити цю проблему.

Російський Центр стратегічних розробок (ЦСР) опублікував «Тези по зовнішній політиці та позиціонуванню Росії в світі (2017-2024 рр.)». У документі, підготовленому ЦСР, спільно з Російською радою з міжнародних справ, окремий розділ присвячений Україні.

Центр стратегічних розробок – аналітична організація, створена в 1999 році. Вона генерує стратегії для нинішнього правлячого режиму в Росії. Зокрема, Центр готує проект стратегії розвитку Росії до 2024 року. Цілком ймовірно, що «Тези…» будуть покладені в основу великого документа в частині, що стосуватиметься міжнародної політики.

Опублікований документ цікавий ще з тієї причини, що сьогодні ЦСР очолює Олексій Кудрін. Його вважають представником ліберального табору в оточенні Путіна. Таким чином «Тези …» відображують, яким чином російські “голуби” бачать вирішення “українського питання”.

Росія – стратегічний противник України

У тексті «Тез …» можна знайти кілька цікавих моментів. Зокрема, чи не вперше в офіційному документі констатується, що Росія стала для України стратегічним супротивником, що відображається в тому числі, й в суспільній свідомості українців. «Росія для України – стратегічний противник. Ворожнеча вкоренилася на рівні політичної ідеології та суспільної свідомості. Як партнер, Україна втрачена для Росії на довгий час», – наголошується в документі. Нагадаємо, що раніше російська пропаганда стверджувала, що українці не мають ворожнечі до росіян, конфлікт підтримують тільки українські еліти, які отримали владу після Майдану.

Крім того, мабуть знову в пику російській пропаганді, «Тези …» ставлять під сумнів роль зовнішньополітичних чинників в провокуванні Майдану. «Українська криза була викликана кумулятивним набором внутрішніх чинників – корумпованістю держави, зубожінням суспільства, спробами обмежити права та свободи громадян. На українську революцію вплинули й зовнішні сили, хоча в порівнянні з внутрішньополітичними чинниками їхню роль переоцінювати не слід», – наголошується в документі.

Ліберальний «Кримнаш»

Констатуючи, що «в українській кризі зосередився весь набір проблем у відносинах між Росією та Заходом, що накопичувалися з 1990-х років…», зокрема, «відсутність довіри» та «різні погляди на кольорові революції», автори, проте, геть «забувають» про роль Росії в ситуації, що склалася. Так, «Тези …» взагалі не розглядають питання Криму в зв’язку з Україною. Очевидно, незважаючи на санкції, що діють проти Росії через анексію півострова та жорстку послідовну позицію Заходу, що не визнає Крим російським, Москва не розглядає ситуацію як поточну проблему.

«Офіційна позиція російської влади щодо Криму – «ми не обговорюємо будь з ким статус російських регіонів», – нагадав «Народній Правді» політолог Андрій Окара. – Кудрін писав «Тези …» для влади, а тому просто не міг викласти іншу позицію. Крім того, Кудрін ніяк не може вплинути на позицію влади в даному питанні».

У свою чергу, політолог Володимир Фесенко зазначає, що «прозахідна частина путінського оточення, а Кудрін належить саме до цієї частини – не віддаватиме Крим»: «Байдуже, хто буде президентом – аж до Навального, умовно кажучи. Все одно, Крим віддавати вони не мають наміру».

Донбас в обмін на НАТО

Стосовно вирішення конфлікту на Донбасі, пропозиції ЦСР є більш докладними. ЦСР констатує, що «українське питання загострило відносини з Заходом, завдавши шкоди торгівлі, розпочавши гонку озброєнь, а також закривши багато напрямків співробітництва, в яких зацікавлена ​​сама Росія». «Необхідно вживати послідовних зусиль задля ліквідації конфлікту на Донбасі», а мінські угоди «навряд чи будуть виконані в повному обсязі та рано чи пізно потребуватимуть перегляду». І, насамкінець, «українське питання не може бути вирішене без істотної перебудови системи безпеки в Європі, ефективних інклюзивних інститутів та ліквідації ліній розподілення».

Втім, будь-яких конкретних пропозицій в документі не видно. За винятком, хіба що рекомендацій дипломатам зосередитися на виконанні положень, прийнятних для всіх учасників. Одним з таких положень автори вважають «проведення в конфліктному регіоні виборів, що будуть визнані усіма».

Загалом складається враження, що стратеги Кремля самі не знають, який з варіантів виходу з «української кризи» може бути прихильно сприйнятий в Кремлі, а тому поводяться обережно. Або усвідомлюють, що, незважаючи на будь-який із запропонованих варіантів, реальні дії в цій сфері будуть робитися не ними.

«Насправді позиції Росії є дуже простими, – каже Володимир Фесенко. – Донбас в обмін на НАТО. Плюс, низка інших домовленостей, щодо автономії Донбасу. Реальним в перспективі є заморожування конфлікту. Тобто завдання стоїть не врегулювати, а поступово припинити військові дії. З боку Росії можливі великі поступки, але якщо там зміниться політичний режим. Максимум на що вони готові піти – це автономія, а яка саме – давайте обговорювати – просто так в обмін на санкції вони Донбас не віддаватимуть. Але знову-таки Донбас пов’язують із темою НАТО, а Крим не обговорюється», – зазначає політолог.

«Не думаю, що перегляд Мінських угод буде потрібним. Мінські угоди – це не тема Путіна, це тема Меркель. Меркель буде переобрано та всі будуть говорити, що альтернативи немає, – вважає політолог Вадим Карасьов. – Зрештою я не бачу в документі будь-якого креативу. Банальні констатації».

У свою чергу, Андрій Окара припускає, що команда Кудріна і не могла запропонувати будь-які «проривні» рішення в питанні Донбасу і України. «Питання Донбасу в контексті вказаних розробок цікаві лише в тій частині, де пояснюється, яким чином міжнародні санкції через Донбас та Крим вплинуть на російську економіку. Все інше – це не поле діяльності команди Кудріна. Безпека, міжнародні відносини в контексті безпеки – це зовсім інший професійний напрямок. Вони в цьому не орієнтуються і не претендують на якісь ексклюзивні проекти рішень та стратегії з цього питання», – зазначив Андрій Окара.

Запропонувати нічого

У зв’язку з цим, цікавим є ще один момент. Автори «Тез …», констатуючи втрату Москвою позицій на пострадянському просторі, відзначають, що «Росії необхідний розумний, послідовний та привабливий проект для пострадянського простору». Цей проект «не може і не повинен базуватися на неоімперських підставах або на жорсткому протистоянні із Заходом». На цьому автори ставлять крапку. Хоча, здавалося хто, як не ліберальний та «прозахідний» економіст Кудрін міг би запропонувати такий проект. Втім, мабуть, й справді запропонувати нічого.

Віталій Рябошапка

Джерело: Народна Правда