Луценко починає та програє: чим небезпечний провал генпрокурора у Верховній Раді

Луценко починає та програє: чим небезпечний провал генпрокурора у Верховній Раді
Автор Желізняк Олександр в Політична правда/Публікації

Генпрокурор Юрій Луценко, в четвер, 6 липня, посварився з членами Регламентного комітету Верховної Ради, під час розгляду подання на притягнення до кримінальної відповідальності депутата Максима Полякова. Це стало наслідком трьох поспіль невдач пана Луценка, під час розгляду подань ГПУ та НАБУ на притягнення до кримінальної відповідальності народних депутатів Євгена Дейдея, Олеся Довгого та Андрія Лозового 3,4 та 5 липня. «Народна Правда» розбиралася, чим це може закінчитися.

«Шкода Луценка»

Подання на зняття депутатської недоторканості для притягнення до кримінальної відповідальності народних  обранців Андрія Лозового (Радикальна партія), Олеся Довгого, Євгенія Дейдея, («Народний фронт»), а також Бориса Розенблата (БПП) та Максима Полякова («Народний фронт»), Генпрокуратура подала в Верховну Раду два тижні тому. Експерти сумнівалися в успішності цього заходу, але правоохоронці грунтовно підготувалися до розгляду подань щодо Євгенія Дейдея, Олеся Довгого та Андрія Лозового.

Крім самих подань, написаних, як годиться, в офіційно-діловому стилі та заздалегідь розданих депутатам, Юрій Луценко представив Регламентному комітету яскраву презентацію про злочинні шляхи кандидатів на позбавлення депутатської недоторканності. Мабуть, це повинно було стати додатковим аргументом для Комітету. Крім того, презентація давала хорошу «картинку» для журналістів, які повинні були відобразити тріумф правоохоронців. Але в підсумку глядачі побачили ганьбу силовиків. Регламентний комітет відхилив подання Генпрокуратури на зняття депутатської недоторканності з народного депутата Євгена Дейдея. Ще два подання – на народних депутатів Олеся Довгого та Андрія Лозового були визнані недостатньо обґрунтованими та спрямовані спікеру парламенту.

А в четвер, 6 липня, під час розгляду четвертого подання – на позбавлення депутатської недоторканності Максима Полякова, Юрій Луценко взагалі посварився з членом комітету Сергієм Шаховим та, грюкаючи кулаком по столу, покинув засідання.

Важко пригадати, коли в останній раз народні депутати дозволяли собі розмовляти з генеральним прокурором в подібному тоні. Іронія, неприкритий сарказм та зневага до правоохоронців звучали від усіх учасників подій. Особливо – від екс-секретаря Київради Олеся Довгого. Юрій Віталійович, котрий в усі часи вважався одним з найефектніших шоуменів української політики, виглядав на тлі опонентів власною блідою тінню.

«Мені шкода Луценка. Я його знаю 25 років та мені дуже прикро, що він дозволяє так з собою поводитися, – зазначає політолог Віктор Небоженко. – Луценко не очікував, що до нього поставляться так жорстоко. Він все ж таки розраховував, що домовленості з Адміністрацією президента дадуть йому позитивне голосування хоча б від БПП. Але й цього не сталося».

«По-хамськи це виглядало ще й тому, що Луценко, як генеральний прокурор, все про депутатів знає. І вони знають, що він це знає. І тому була така захисна реакція», – каже політолог Олександр Палій.

Депутати залишилися недоторканними. Тимчасово?

«Я завжди казав, що депутати не повинні оцінювати докази. Їхня справа – дивитися, щоб там не було грубих порушень законів та прав людини. І направити подання в зал – нехай потім депутати визначаються, – пояснив «Народній Правді» екс-генеральний прокурор Святослав Піскун. – Критикувати рішення законодавців ми не маємо права. Але ми можемо говорити, що процес є недосконалим. Його потрібно вдосконалити, щоб на певній стадії розслідування правоохоронні органи могли вчиняти з народними депутатами так само, як зі звичайними громадянами. А для направлення справи до суду вже має бути рішення Верховної Ради».

У той же час, політолог Олександр Палій вважає, що рішення Комітету було прийнято з порушенням всіх регламентів: «Тому що оцінювати докази депутати не мають права. Є право оцінювати подання чи зроблено воно за формою, чи всі вимоги виконані. Але Регламентному комітету ніхто не дає функції суду».

На думку політолога, незважаючи на провал в комітеті, навряд чи можна вважати, що гра для Луценка закінчилася. «Думаю, що по деяким депутатам, коли подання будуть внесені до сесійної зали, рішення буде позитивним. Зараз подання щодо Лозового та Довгого відправлені до Парубія, а Парубій може мобілізувати більшість, поставити питання та воно буде проголосовано, незважаючи на рішення комітету», – вважає Олександр Палій.

Втім, Віктор Небоженко вважає інакше: «Тепер налякана Верховна Рада вже точно нікого не буде “здавати”. Корпоративна солідарність перемогла, незважаючи на те, що в Регламентному комітеті були присутні представники різних фракцій, в тому числі опозиційних. Всі вони голосували в унісон. Вважаю, позиція фракцій вже визначена з цього питання».

Депутати зашкодили авторитету правоохоронців

Але важливою в цій ситуації є не тільки доля депутатів. Наслідки конфронтації можуть бути значно ширшими. Фігуранти подій продемонстрували неповагу до правоохоронців. А в цивілізованих державах політики такого собі не дозволяють. Бо якщо політична та державна еліта так ставиться до силовиків, то як до них повинні ставитися прості громадяни?

«Це дуже сильний удар по престижу та авторитету всієї правоохоронної системи. Генеральний прокурор прийшов, а його, разом із документами, викинули з парламенту, – каже Віктор Небоженко. По суті, Генпрокуратура не може завершити справи ані великі, ані дрібні. Вони програли трирічну війну у справах Януковича. Тепер програють новим корупціонерам».

«Був продемонстрований рівень культури народних депутатів. Відбувається загальна деградація й політики, й інститутів. Нинішні події, безумовно, підривають довіру до державного апарату в цілому. До влади та правоохоронців у народу  й без того негативне ставлення. Тепер воно буде ще гіршим», – погоджується Анатолій Октисюк.

У той же час, політолог Олександр Палій не схильний драматизувати ситуацію. «Це не удар по правоохоронним органам, це удар по депутатах. Вони, фактично, зізналися, що нікого зі своїх не здадуть. Тому що у них рильце в пуху і вони бояться, що будуть наступними. Тобто вони продемонстрували народові, що бояться відповідальності».

Парламент почав війну з Порошенком?

Є ще один важливий момент, який показує глибинні процеси, що відбуваються всередині влади. Генпрокуратура в усі часи співпрацювала з Адміністрацією президента, не особливо афішуючи цю обставину. АП, як правило, надавала силовикам політичну підтримку там, де це було необхідно. А коли виконавчій владі не вистачало політичної ваги, підключалося «силове крило». У нинішньому випадку система дала збій, причому на публічному етапі, чого влада раніше ретельно намагалася уникати. Відкритим залишається питання, чому так сталося.

«Об’єднання АП та Генпрокуратури може зробити все що завгодно. Зі всесильного Лазаренко, якого боялися всі, недоторканність зняли! – каже Віктор Небоженко. – Якщо провал Луценко був підтриманий або ініційований Банковою – це помилка. Тому що таким чином вони дуже сильно посилили Верховну Раду та дуже послабили Генпрокуратуру. Але мені більше здається, що ми бачимо початок конфлікту між президентом і парламентом. Хоча поки що президент цього не розуміє. Він думає, що може завтра покликати Регламентний комітет, генпрокурора і вони домовляться. Але це не так”.

На думку Віктора Небоженка, ситуація може бути критично небезпечною для країни. «Кучма міг собі дозволити воювати з парламентом. Порошенко – ні. Тому що у нас війна й ворог обов’язково скористається цим».

«Нинішня ситуація відображає взаємини в існуючій архітектурі влади. Незважаючи на те, що є коаліція, яка начебто підтримує уряд, президента, політична боротьба аж випирає, – каже Анатолій Октисюк. При цьому можна говорити, що парламент – остання барикада, яку Банкова хоче взяти під контроль. Але парламент опирається. І є лінії, за які депутати не пропускають навіть президента. Чи можна вважати це конфліктом? Швидше напругою, яка може перерости в конфлікт, якщо сторони продемонструють неготовність до компромісів».

Виталий Рябошапка

Джерело: Народна Правда