Сумують та чекають листів: що відбувається з українськими політв’язнями в Росії та Криму

Сумують та чекають листів: що відбувається з українськими політв’язнями в Росії та Криму
Автор Желізняк Олександр в Публікації/Соціальна правда

Тринадцятого липня в Росії відбулося засідання апеляційного суду у справі українського журналіста Романа Сущенка – суд продовжив Сущенку термін арешту ще на три місяці, тобто до 30 вересня. В цей же день українському режисерові та політв’язню Олегу Сенцову виповнюється 41 рік. Це вже третій день народження, який Сенцов проводить в ув’язненні – в Росії його визнали терористом і засудили до 20 років позбавлення волі. «Народна правда» згадує, що відбувається з українськими політв’язнями в Росії і Криму.

Процес повернення та обміну майже заглох

За три роки конфлікту з Росією, влада сусідньої країни затримала кілька сотень українців на території РФ та анексованого Криму. Повернулися в Україну тільки троє – Надія Савченко була відпущена в травні минулого року, а за кілька місяців до цього в Росії відпустили Юрія Солошенка та Геннадія Афанасьєва.

Loading...

Афанасьєв проходив у справі Олега Сенцова та Олександра Кольченка, яких звинувачували в тероризмі та екстремізмі на території Криму під час подій весни 2014 року. У Кремлі стверджували, що ряд підозрюваних – в тому числі, Афанасьєв, Кольченко та Сенцов – діяли за вказівкою «Правого сектора», який в Росії вважається забороненою організацією. Нібито учасники повинні були здійснити низку терористичних актів в Сімферополі та Севастополі вже після анексії. Афанасьєв пішов на згоду зі слідством, але пізніше, на суді, відмовився від своїх слів – він заявив, що його катували російські силовики. Про катування розповідали й інші підозрювані.

Повернення Афанасьєва та Солошенка, якого звинувачували в шпигунстві, а згодом й помилування Надії Савченко, котру звинувачували у вбивстві російських журналістів в зоні АТО, здавалося, відкрило можливості для обміну українських політв’язнів на тих, хто міг би бути цікавим Кремлю. Але так не сталося. Зараз процес повернення та обміну майже заглох. «Думаю, що у звільненні Саші (Кольченка, – НП) не зацікавлені ні Путін, ні Порошенко», – каже кореспонденту НП адвокат Кольченка Світлана Сидоркіна. Ув’язнені намагаються адаптуватися до життя та стежити за тим, що відбувається в Україні. «У Саші все добре. У нього колонія нормальна, жорстокості немає. Книжки читає, збирається освоїти ще одну спеціальність. Одну спеціальність вже отримав – столяр-червонодеревник. Настрій хороший, духом не падає, тільки дуже сумує, чекає листів бо інформація йде тільки з телебачення», – розповідає про будні Кольченка його адвокат.

Правозахисниця Марія Томак, координатор кампанії #LetMyPeopleGo, яка займається справами українських політв’язнів, розповідає, що всі знаходяться в різних умовах – у кого гірше колонія, у кого краща, але тортур немає, хоча й скарг на утримання вистачає.

Особливе занепокоєння викликає Станіслав Клих – його, як і активіста «Правого сектора» Миколу Карпюка, заарештували в 2014 році в Росії, звинувативши у вбивствах в Чечні російських військовослужбовців, спільно з організацією УНА-УНСО, яку в Росії теж заборонено. За легендою слідства, і Клих, і Карпюк воювали за чеченців в 1994-1995 роках. Той факт, що Клих в цей час навчався в університеті, слідство не взяло до уваги. Клих був засуджений на 20 років ув’язнення, а під час процесу внаслідок тортур, він отримав психічні розлади. Засуджені просили Мін’юст дозволити їм відбувати покарання в Україні, але це прохання було відхилено. Зараз, за ​​словами Томак, стан Клиха стабілізувався, він відчуває себе краще. «Останні огляди показали, що з ним все більш-менш нормально», – говорить вона.

Продовжуються арешти журналістів

Українських політв’язнів можна розділити на дві категорії – тих, хто утримується на території Росії та тих, кого було ув’язнено на території Криму. Частина з них – 44 людини за словами Томак – відбувають покарання в колонії. Решта справ поки в процесі.

13 липня відбулося засідання апеляційного суду у справі українського журналіста Романа Сущенка – суд продовжив Сущенку термін арешту ще на три місяці, тобто до 30 вересня. Сущенко перебуває в московському СІЗО «Лефортово». У Росії журналіста звинувачують в шпигунстві, хоча він каже, що в Москву приїздив до родичів. Захищає Сущенка колишній адвокат Надії Савченко Марк Фейгін.

Ще один український журналіст – Микола Семена – утримується в Криму. З 2014 року він працював для «Крим.Реаліі». У Росії стверджують, що журналіст написав текст “Блокада – перший крок, необхідний для звільнення Криму” та порушили справу: нібито Семена цим текстом закликав до порушення територіальної цілісності Росії.

«Кримські диверсанти» та «справа мусульман»

Процеси в Криму стосуються двох категорій громадян – це українці з материкової території та кримські татари. Перших називають «кримськими диверсантами».

У серпні минулого року на адмінкордоні з анексованим Кримом виникли зіткнення, внаслідок яких загинули російські військовослужбовці. Київ заявив, що перестрілка відбулася між російськими прикордонниками. Але, за версією російської сторони, в Крим намагалися проникнути «українські диверсанти». Були показані й затримані – учасник АТО Євген Панов із Запорізької області і ялтинський виконроб Андрій Захтєй. Як стало відомо недавно, він уклав угоду зі слідством. У Федеральній службі безпеки (ФСБ) Росії заявили, що у затриманих було вилучено вибухівку, а самі вони готували теракти для «зриву туристичного сезону». Панов скаржився на тортури з боку ФСБ.

У період зі січня по квітень 2015 року в Криму активно затримували кримських татар – тоді ще прокурор анексованого півострова Наталія Поклонська називала їх «терористами». Всі затримані звинувачуються в тому, що ніби-то були учасниками угруповання «Хізб-ут-Тахрір аль-Ісламі», в Росії воно вважається терористичним та заборонене з 2003 року, в Україні організація діє в правовому полі.

У травні «Верховний суд» анексованого Криму незаконно продовжив фігурантам третьої (Бахчисарайської) сфальшованої справи кримських мусульман Енверу Мамутову, Ремзі Меметову, Зеврі Абсеітову і Рустему Абільтарову термін перебування в СІЗО ще на два місяці. Загалом, з моменту затримання, вони перебувають під вартою вже 14 місяців.

У вересні минулого року, в Ростові, в рамках брехливої справи «кримських мусульман» севастополець Руслан Зейтуллаев, котрого російська влада називає організатором осередку «Хізб ут-Тахрір» був незаконно засуджений до семи років колонії загального режиму, Ферат Сайфуллаев, Рустем Ваит та Нурі Примов отримали по п’ять років виправної колонії загального режиму. Нинішня сфальшована справа – вже третя.

Пасивність СБУ

За словами Томак, якихось зрушень, які призвели б до повернення українців, наразі немає. «Постійно стверджується, що питання вирішуються, але ми про це нічого не знаємо», – додає правозахисниця.

Про це ж каже й російський правозахисник Ілля Новіков, який також захищає українців в Росії. «У всіх спецслужбах світу є така професія – парламентер з терористами. В Україні за цю тему відповідають, щонайменше чотири відомства, але за потенційні суб’єкти обміну та людей, яких можна обміняти, несе відповідальність СБУ. З боку СБУ я бачу повну пасивність. Вони повинні були б про цю тему почати говорити», – розповів НП Новіков.

У лютому цього року віце-спікер парламенту Ірина Геращенко розповіла, що ряд українських в’язнів, у яких є вироки, можуть бути екстрадовані в Україну. Але з того моменту більше ніякої інформації про це не було.

На думку Новікова, завдяки затриманню російського військовослужбовця Віктора Агєєва, зараз можливий новий виток процесу обміну. Раніше таким поштовхом стало затримання російських ГРУшників Олександра Александрова та Євгена Єрофєєва – їх, власне, і обміняли на Надію Савченко. «Це (затримання Агєєва, – НП) обговорюється в Росії. Прізвище Агєєва вкинуто в російський порядок денний та після цього російський МЗС заявив, що так, будемо шукати шляхи. Проблема з Агеєвим  полягає в тому, що досі всі обміни відбувалися засудженого на засудженого через помилування. Це означає, що людина, яка ще не отримала вирок, може стати об’єктом помилування у винятковому випадку. Таке бувало, але я не знаю, наскільки таке можливо з Агеєвим», – говорить Новіков. На його думку, тему росіян, які перебувають в Україні, необхідно максимально вкидати в російський інформпростір. «Так можна було б зацікавити путінську аудиторію», – робить висновок Новіков.

Юліана Скібіцька

Джерело: Народна Правда
загрузка...
загрузка...