“Коли Порошенко нас забере”: мешканці Криму чекають повернення в Україну

”Коли Порошенко нас забере”: мешканці Криму чекають повернення в Україну
Автор Желізняк Олександр в Блоги/Публікації

Крим лишається Кримом та ментально не стане частиною РФ. Нотатки мандрівника про те, що Крим не російський і ми його маємо повернути собі якомога швидше.

“Коли Порошенко нас забере”: мешканці Криму чекають повернення в УкраїнуЧетвертий рік Крим знаходиться під окупаційною владою РФ. З 2014-го року, час від часу, в «патріотичних колах» лунають голоси про те, що Крим треба «душити», «перекрити цим зрадникам воду, газ… та все їм перекрити». Так «щирі патріоти» прекрасно допомагають російській пропаганді, яка кілька днів тому почала розганяти міф про «туристичну блокаду» Криму з боку України. Про це заявив Заур Смірнов, котрий очолює так званий “Державний комітет у справах міжнаціональних відносин і депортованих громадян Республіки Крим”. Джерела йому, начебто, повідомили про те, що «українська влада віддала секретний наказ створювати штучні перепони на кордоні з Кримом», аби завадити поїздкам українських туристів на півострів.

На думку, цього «державного діяча», саме величезні черги відлякують туристів від Криму. І відразу ж після заяви про блокаду, Зауров говорить, що Крим, взагалі-то, і «не залежить від українських туристів».

Єдиною правдою у заяві Заурова є те, що черги на «Чонгарі» великі. З українського боку вони більші, ніж з російського. Пояснення просте – з українського боку пішоходів пропускають, як правило, один-два митники і два прикордонники, а от з російського боку людей пропускають не менше 6 прикордонників та митників. А от автомобілісти мають проблеми з перетином саме «російського кордону». Там, окрім ретельної перевірки авто та документів, автомобілісти мають заповнювати митні документи, і це, як правило, забирає багато часу.

Не буду розмірковувати, чому склалася така ситуація на українському боці. Єдине, що можна говорити з абсолютною впевненістю, більшість українців їдуть до Криму не відпочивати, а тому, що мають там родину (як Ваш автор), або нерухомість. Навряд чи притомний український турист буде їхати відпочивати на курорт на окупованій території, який, до того ж, дорожчий за турецький.

Я ж за два тижні переконався в тому, що попри біг-борди з Путіним, попри купу «ватників», котрі насправді пишаються «поверненням додому», Крим лишається Кримом і ментально не стане частиною РФ. Принаймні у цьому поколінні.

Суто побутові враження: в Криму велика кількість вказівних знаків на дорогах, вивісок досі не переписані російською. На полицях місцевих магазинів українські торгові марки помітні. Тут тобі й «Оболонь» з «Чернігівським», і горішки «Козацька розвага», і «Конті» з Roshen. Знайшовся навіть обухівський туалетний папір. Цікаво, що «Козацька розвага» та «Конті» в Криму білоруського та російського виробництва (агов, «правдоруби» про Липецьку фабрику, Борису Колесникову не хочете вітання переказати?). По-справжньому посміхнувся, коли побачив цінник в одній з місцевих мереж супермаркетів, написаний двома мовами з побажанням: «Приходьте знову!».

“Коли Порошенко нас забере”: мешканці Криму чекають повернення в Україну

Авто з українськими номерами немало, вони помітні, а ось справжньою екзотикою стали номери так званих «ЛНР» та «ДНР». Відзначу, кримчани щиро зневажають «громадян ЛНР та ДНР», про них говорять в такому ключі: «приїхали, але не висовуються».

Писати про падіння сезонних прибутків місцевого бізнесу не хочеться – це вже не новина. Про «незалежність від туристів з України» красномовно свідчать напівпусті пляжі, та кримчани, котрі говорять про те, що нині в Криму заповненні лише державні санаторії та дитячі табори, куди російські профспілки посилають людей на пільгових умовах.

Рівень життя на півострові, принаймні, не підвищився суттєво. У виграші від приходу російської влади опинилися лише військові та працівники бюджетної сфери. Втім, підвищення зарплат практично повністю нівелюється високим рівнем цін, який дивує навіть туристів з Москви. Так, російська влада волає, що з будівництвом Керченського мосту транспортне сполучення покращиться, та це питання дуже туманної перспективи. За свідченнями мешканців Керчі, роботи з будівництва мосту йдуть повним ходом. Принаймні, за словами людей, обізнаних з ситуацією, «гроші закопуються великі».

Російську владу кримчани терплять та робити їм це все важче. В Криму люди опинилися в ситуації, коли відкрита критика стала «дорогим задоволенням» – простіше не казати зайвого. Про окупацію люди говорять просто: «когда вот это все случилось». Люди в Криму живуть в інформаційній ізоляції. Російське ТБ – це суцільний цілодобовий потік пропаганди, яка розповідає про фашистський режим в Україні та «український експорт русофобії». При цьому доступ до інформаційних інтернет-ресурсів, розміщених на українських хостингах закритий.

Але, попри ізоляцію, попри зусилля російської пропаганди, головне запитання, яке почув від кримчан: «що ви там, в Україні? Коли вже Порошенко думає нас повертати?». Для руйнування міфів пропаганди достатньо навіть того, що місцеві мешканці підтримують зв’язки з Україною, українські паспорти зберігає абсолютна більшість. За бажанням можна записати багато історій і про утиски кримських татар, і про обмеження української мови і проблеми малого та середнього бізнесу.

«Патріоти» запитають: якщо в Криму так погано, чому ж кримчани не виїжджають звідти до України? У відповідь запитаю: а як можуть кримські татари, котрі у 90-х роках отримали змогу повернутися після сталінської депортації, віддати свою власну землю, яку так важко здобували? А як опинилися під німецькою окупацією люди під час радянсько-німецької війни 1941-1945 рр.? Їх ми теж маємо засуджувати, як це робила радянська влада?

Ми всі маємо усвідомити просту річ: не можна засуджувати кримчан за слабкість української держави, яка за часи незалежності не зробила майже нічого, аби Крим українізувати по-справжньому, а потім, у 2014-му, не мала сил його боронити. Не маємо на це права. Крим – наш, він нас чекає. І дочекається. Якщо будемо за нього боротися, а не судити.

Петро Жижиян

Джерело: Народна Правда