“Каміння з неба”: стало відомо, на що перетворюється Крим

”Каміння з неба”: стало відомо, на що перетворюється Крим
Автор Желізняк Олександр в Публікації/Соціальна правда

Російська «влада» не здатна забезпечити Крим мінімальними побутовими благами, зокрема, прісною водою. Через нестачу води на анексованому півострові вже постраждало сільське господарство. Якщо такий стан речей збережеться, то в середньостроковій перспективі все степові райони Криму можуть перетворитися на засолену напівпустелю.

Росія, захопивши український Крим, пішла проти міжнародного права, здорового глузду та законів природи. В середині минулого століття, півострів передали УРСР з об’єктивних економічних та географічних міркувань, а не внаслідок «примхи» генсека Микити Хрущова, як розповідають кремлівські пропагандисти. Серед іншого, територія критично залежить від поставок води з материкової частини України.

Водна блокада Криму почалася відразу після його анексії. До окупації, Північно-Кримським каналом на півострів з Дніпра надходило близько мільярда кубометрів води на рік, що становило близько 80-85% від всієї потреби території. Велика частина води йшла на потреби сільського господарства й промисловості. Згідно кадастровим звітам, площа орних земель в Криму складає 1,6-1,8 млн га. До 2014 року дніпровською водою зрошували близько 440 тис гектар сільгоспугідь. У минулому році, за повідомленнями кримського «уряду», поливали тільки 13 тис гектар. Тобто, зона зрошуваного землеробства в Криму скоротилася більш ніж на 90%.

Тиха смерть степового Криму

Як розповів «Народній Правді» фермер з Джанкойського району Сергій Остапенко, ставлення селян до водної блокаді залежить від того, що саме вони вирощують. «Ті, хто займається вирощуванням зерна (пшениці або ячменю) поки ніякої різниці не помітили. В степу ці культури рідко сіяли під «Фрегат» (зрошувальні системи). Більше розраховували на дощі», – розповів фермер.

Від нестачі води постраждали підприємства, які вирощували рис, городні культури, баштан, а також скотарські господарства. Рисова галузь в Криму після анексії «вмерла» повністю. Вона найбільше залежала від дніпровської води. Площі виноградників скоротилися приблизно на третину. Вже не можна вирощувати кавуни та дині в промислових масштабах. Практично перестали засівати кормові культури, що вимагають рясного поливу – кукурудзу, суданку, люцерну та конюшину. Степовий Крим став територією екстремального тваринництва. До анексії основна кількість молочної худоби знаходилася в особистих селянських господарствах. Тепер селяни змушені скорочувати поголів’я.

Для пиття в степу використовують грунтові води. Як розповіла мешканка селища Первомайське (центральний Крим) Галина Кручинина, вода в крані й раніше була солоною. «У нас звикли користуватися фільтрами для води. В останні пару років вода набула виразного неприємного присмаку», – поскаржилася кримчанка. Північно-Кримський канал, крім забезпечення поточних потреб сільського господарства, фактично підживлював грунтові води півострова, немов губку. Після перекриття каналу навантаження на свердловини збільшилося, що призвело до мінералізації води.

Посуха – значить катастрофа

Найбільш складна ситуація з питною водою склалася в Ленінському районі, Судаку, Керчі, Феодосії, Бахчисараї та Сімферопольському районі. Ряд регіонів східного Криму отримують воду з Білогірського і Тайганського водосховищ. В кінці минулого року рівень води в них впав до критично низького рівня. Кримська столиця знаходиться в більш вигідній ситуації. Вона отримує воду з чотирьох водосховищ: Аянського, Партизанського, Межгорненского та Сімферопольського. Але кримські водосховища повністю залежать від опадів. Малосніжна зима або занадто посушливе літо можуть привести до того, що води в кримських містах не буде зовсім. У Ленінському районі ситуація ускладнюється тим, що там взагалі не працюють очисні споруди і населенню надходить технічна вода.

Всього в Криму 15 повноцінних водосховищ. При достатніх опадах вони можуть покрити приблизно 50-55% потреб півострова в питній воді. Решту обсягу компенсували бурінням нових свердловин. Так званий «радмін» не перешкоджав цьому, побоюючись соціальних хвилювань. Активне використання грунтових вод призвело до їньої мінералізації. За санітарними нормами, обсяг мінеральних речовин в літрі питної води не повинен перевищувати одного граму. Але вже в перший рік анексії в Красноперекопську та Армянську а також в Нижньогірському районі рівень мінералізації перевищив норму в 2,5-3 рази. Про це  стало відомо зі слів «замміністра» екології Криму Олексія Яценка. Значить в реальності ситуація може бути ще гірше.

Найбільш болюче питання для «радміну» чи дозволяти масове використання грунтових вод для потреб сільського господарства, чи ні. Фактично воду зі свердловин використовують для поливу городів та деяких технічних культур, що призводить до засолення грунту на півночі й сході півострова.

«Зайвих» кримчан – до Сибіру!

«Влада» обіцяють вирішити водну проблему східного Криму за 20 млрд рублів. Втім чиновники жодного разу толком не пояснили, звідки вони мають намір брати воду. Після анексії вони переконували кримчан, що зможуть налагодити постачання води з Краснодарського краю, побудувавши великий водогін. Навесні 2016 року керівник «комітету» водного господарства Ігор Вайль заявив, що ніяких поставок з Краснодарського краю не буде, оскільки російський регіон сам відчуває дефіцит вологи. Крім того, потенціал річки Кубань помітно поступається Дніпру. Вона в 2,5 разів коротше, а її басейн становить 57,9 тис квадратних кілометрів, що майже в 9 разів менше дніпровського. Таким чином, все йде до того, що степові райони Криму в середньостроковій перспективі (10-15 років) перетворяться в засолену напівпустелю.

Нездатність Москви забезпечити елементарні побутові потреби помітно нервує населення, що розраховували на краще життя в «рідній гавані».

Тим часом, Кремль будує на півострові величезну військову базу. Для такого об’єкта 2,3 млн «їдців» (саме стільки людей зараз населяють півострів) – це занадто багато. У Москви залишається тільки два варіанти: переселити «зайве» населення або змусити Україну пустити дніпровську воду. Останнє передбачає масований політичний тиск, погрози масштабного наступу з метою пробити «коридор» до Криму або точкову операцію з руйнування дамби в Херсонській області. Поки такий варіант виглядає найменш вірогідним, оскільки в разі відкритого нападу на Україну, Москву чекають більш жорсткі санкції. Особливо на тлі помітного охолодження російсько-американських відносин.

Варіант переселення кримчан в російські регіони не виглядає фантастикою. Комісія з міграції Ради з питань міжнаціональних відносин при президенті РФ, в минулому році вже пропонувала відправити жителів Південного федерального округу (за російськими законами, сюди входять і кримчани) в Сибір та на Далекий Схід. За даними голови Комісії, Асламбека Паскачева, на півдні Росії проживає від 500 тис до 1 млн працездатних людей, готових до переїзду.

Дмитро Смирнов, кримський журналіст

Джерело: Народна Правда