Сила в правді

Навігація

Тиша в залі: чому народні депутати не ходять на роботу

в Політична правда/Публікації

У вівторок відкрилася сьома сесія Верховної Ради України VIII скликання. Перше ж засідання пропустили 55 народних депутатів, тобто близько 13% від загального чисельного складу Ради в 422 людини. Про те, чому народні депутати прогулюють роботу та як з цим боротися, з’ясовувала «Народна Правда».

Прогуляти третину засідань

За даними Громадського руху ЧЕСНО, за 2,5 роки роботи Верховної Ради нинішнього скликання, відсоток прогулів склав в різних фракціях від 10 до 34%. Найменш дисциплінований “Опозиційний блок”, депутати якого прогуляли, в середньому, 34% засідань парламенту та більше половини (57%) засідань комітетів Верховної Ради. Стільки ж засідань прогуляли позафракційні. Депутати з групи «Воля народу» – 33% засідань, «Батьківщини» – 31%, групи «Відродження» – 30%. Більш дисципліновані народні депутати з “Радикальної партії” (всього 20% прогулів пленарних засідань) і “Самопомочі” (18%). Ну і, нарешті, «зразком дисципліни» є фракції більшості. Депутати БПП та «Народного фронту» прогуляли за 2,5 роки лише 13% засідань.

Секрет успіху представники більшості пояснюють своєю підвищеною свідомістю. «Депутати «Народного фронту» хочуть відповідати тим високим стандартам, які до них висувають виборці. Тому вони так дисципліновані», – пояснив «Народній Правді» член фракції “Народного фронту” Антон Геращенко.

Про високу свідомість говорить і заступник голови фракції БПП Олексій Гончаренко. Але експерти кажуть про більш прозаїчні причини. «Це все через необхідність, – вважає політолог Віктор Небоженко. – Тому що більшість сьогодні  перебуває на межі, людей не вистачає, цінним є кожен голос. І, напевно, керівництво вживає заходів, щоб депутати більш дисципліновано ходили на засідання».

Недієздатний парламент – це дострокові вибори

Для керівництва опозиційних фракцій відвідуваність не так важлива. Більш, того, як вважають експерти, в окремих випадках опозиція зацікавлена ​​продемонструвати виборцям, що парламент не хоче працювати. «Це свідомий цілеспрямований саботаж. Для опозиції чим гірше, тим краще. “Оппоблок” цього майже не приховує. Коли приймаються принципові для влади та непринципові для них питання, вони свідомо не голосують. А депутати не приходять на засідання, знаючи, що є рішення фракції не підтримувати порядок денний в цей день. Крім того, треба розуміти, що недієздатний парламент означає наближення дострокових виборів, в яких опозиція завжди зацікавлена. Щодо низької явки позафракційних депутатів, то вони самі приймають рішення, коли приходити, а коли ні. Керівництва над ними немає. Коли з кимось домовляться, що потрібно підтримати голосування – тоді й приходять», – каже політолог, народний депутат кількох попередніх скликань Тарас Чорновіл.

На думку Віктора Небоженка, головною причиною, чому люди взагалі йдуть в депутати – це депутатська недоторканність. “На парламентські засідання більшість депутатів приходять зі двох причин. Перша – це зустрітися з друзями, обговорити ділові питання, бо Верховна Рада – це така промислова біржа, де депутати обговорюють кон’юнктуру ринку, життя олігархів та свої економічні проблеми. А друга причина – домовленості між керівниками фракцій про спільні голосування. Коли є такі домовленості, депутати приходять», – зазначає Небоженко.

Головне – не відвідуваність, головне – результат

Відзначимо, що проблема прогулів виникла далеко не сьогодні. Тарас Чорновіл, котрий був депутатом чотирьох скликань та членом різних фракцій, розповів «Народній Правді» про «внутрішню кухню» боротьби з прогулами.

«Коли в залі було зовсім вже порожньо – тиснули на мораль. Але не більше. Тому що проблем для фракції або партії через відвідуваність не виникало – колеги голосували «за себе та за того хлопця». Коли “Наша Україна”, наприклад, давала 99% голосів, реально присутніми були всього 65-70% депутатів. Але було також, коли 230-250 голосів «за» давали 50 депутатів, присутніх у залі. Були навіть конфлікти. Наприклад, Олесь Доній відмовлявся давати свою картку, а також голосувати за інших», – розповів Тарас Чорновіл.

У Партії регіонів, за його словами, боролися не проти прогулів, а проти пропущених кнопок під час голосувань. Були так звані «відповідальні за ряди». Вони повинні були забезпечити, щоб всі кнопки в ряду, за помахом руки Михайла Чечетова, були натиснуті. “Причому, коли депутат голосував і за себе, і за сусіда, це взагалі не сприймалося як «кнопкодавство». Але він не повинен був бігати рядами. Ну, це просто смішно виглядало», – пояснив Тарас Чорновіл.

Нинішню плачевну відвідуваність, Тарас Чорновіл якраз і пояснює намаганням громадських активістів боротися з “кнопкодавством”. «Раніше суспільство не звертало на прогули ніякої уваги, тому що завдяки «кнопкодавству» голосування були результативними, а відсутність депутатів не відчувалася. Але потім з’явилися активісти, які почали говорити в принципі правильні речі – про те, що «кнопкодавство» суперечить нормам Конституції. Але вони почали викорінювати наслідки замість причини: боротися проти «кнопкодавства», замість того, щоб боротися проти низької явки, яка, власне, і є причиною «кнопкодавства», – зазначає політолог.

«Інструментів впливу на депутатів практично немає…»

При цьому ні експерти, ні самі депутати не знають більш ефективних способів боротьби з прогульниками, крім громадської думки.

«У нас за Конституцією єдина можливість вплинути на дисципліну – це штрафи. Але якщо народний депутат – мультимільйонер, то недоотримати сім тисяч гривень зарплати для нього – несуттєво, – зазначив «Народній Правді» Антон Геращенко. – Але оцінку роботі депутата можуть дати виборці. Якщо депутат був за весь час на трьох-чотирьох засіданнях, то це право виборців вирішувати, чи потрібно його підтримувати на наступних виборах ».

Схожої позиції дотримується і Олексій Гончаренко, який відзначає, що у керівництва парламенту немає ніяких інструментів впливу на депутатів: “І, на жаль, деякі несвідомі парламентарії використовують це, щоб прогулювати засідання парламенту та комітетів. Але, є ще вплив виборців, які оцінюють результати роботи депутатів своїми голосами “.

“Найефективніша санкція, прийнята у всьому світі – це публічність. Спікер ВР Андрій Парубій повинен щотижня оголошувати, хто ходив на роботу, а хто ні, – також зазначає Віктор Небоженко. – А напередодні чергових виборів конкуренти нинішніх депутатів зможуть доносити до виборців, що насправді цей політик нічого не робив, не працював, на засідання не ходив, інтереси людей не захищав. І люди зможуть об’єктивно дати політичну оцінку його роботі. Принаймні, в Англії та Франції так робиться вже років сто п’ятдесят”.

Віталій Рябошапка

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Загрузка...
Завантаження...
Завантаження...
Загрузка...

Останні Політична правда

Scroll Up

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: