Сила в правді

Навігація

“Блакитні шоломи” на Донбасі: названо головні сценарії розвитку подій

в Політична правда/Публікації

Зараз одним із ключових трендів політичного дискурсу України стає озвучена раніше президентом ідея щодо введення до т.зв. «ОРДЛО» миротворців під егідою міжнародної авторитетної організації (зокрема, ООН), які би забезпечили дієве врегулювання конфлікту, припинення вогню та створили умови для реалізації  «Мінських угод».

Петро Олещук, політолог

Загалом, ідея ця не нова, однак нового імпульсу вона одержала після того, як у розмові з канцлером ФРН російський президент В. Путін заявив про принципову підтримку ідеї розміщення миротворців на всій території ОРДЛО. Це важливо, адже введення миротворців ООН можливе лише на основі рішення Радбезу ООН, де право вето має Росія.

Це дозволило багатьом європейським політикам з оптимізмом оцінити ідею врегулювання конфлікту на основі залучення миротворчого контингенту. Проте, якщо говорити про конкретику щодо появи миротворців на Донбасі, то конкретний зміст поки виглядає досить туманно. На даний момент ніхто не може сказати, ні якою буде чисельність миротворчого контингенту, ні які країни будуть відповідати за організацію місії, ні, найголовніше, якими повноваженнями буде володіти миротворча місія ООН.

Але якщо сам механізм введення миротворців видається нечітким, то наслідки даної операції виглядають ще більш неконкретними.

По-перше, незрозумілий мандат потенційних миротворців. Російська сторона неодноразово підкреслювала, що єдина задача миротворців – це охорона місії ОБСЄ в ОРДЛО. Спочатку в Кремлі погоджувалися лише на міжнародну присутність на лінії розмежування сторін, згодом – на всій території Донбасу, але в своєму останньому коментарі з цього приводу міністр закордонних справ РФ С. Лаврова чітко наголосив, що росіяни погоджуються лише на захист місії ОБСЄ, а все інше буде порушенням «Комплексу заходів щодо виконання Мінських угод».

З іншого боку, для української сторони важливим є контроль саме над україно-російським кордоном, про що, наразі, Росія не хоче і чути, щонайменше до повної реалізації «Мінських угод».

По-друге, наслідки введення миротворців теж незрозумілі. Найпростіший та найочевидніший сценарій, який може слідувати за введенням миротворців – це «заморожування конфлікту». Коли озброєні міжнародні сили постануть на лінії розмежування, це суттєво вплине на інтенсивність обстрілів і бойових дій, оскільки сторони конфлікту елементарно не зможуть і далі робити це без загрози вдарити по міжнародним силам. З іншого боку, миротворці також будуть своєрідною гарантією того, що Україна не проведе операцію з «відвоювання території», адже ніхто в українському керівництві ніколи не наважиться «підставляти» контингент «блакитних касок». Відповідно, за такого сценарію всі на словах будуть розказувати про врегулювання конфлікту, а реально Україна та невизнані республіки ДНР і ЛНР будуть роками чи навіть десятиліттями жити у різних політичних площинах, адже сторони не матимуть змоги переломити ситуацію військовим шляхом.

Щоправда, зараз всі учасники перемовин говорять про те, що про заморожування конфлікту не може бути і мови, навпаки – необхідно виконувати «Мінські угоди».

Але і тут, знову ж таки, у кожної сторони є власне розуміння, що потрібно робити для мирного врегулювання. Наприклад, представник РФ у Мінській контактній групі Б. Гризлов в січні 2016 і в травні 2017 року заявляв, що основою для надання ОРДЛО особливого статусу бути т.зв. «формула Штайнмайєра».

За цим загадковим словосполученням, фактично, ховається відомий раніше «план Медведчука», названий так тому, що його автором є колишній глава адміністрації президента Л. Кучми – В. Медведчук.

Даний план спирається на пріоритет виконання «політичної складової Мінських угод», що означає необхідність ухвалення Україною ряду політичних кроків у формі законів, прийнятих Верховною Радою. Зокрема, мова йде про закон про амністію учасників подій на Донбасі, закон про особливий статус ОРДЛО, про вибори на непідконтрольних офіційній українській владі територіях, та, зрештою, закон про зміни до Конституції щодо перерозподілу повноважень від Києва до регіонів.

По суті, всі ці кроки і так передбачені у Мінських угодах, проте питання послідовності їх реалізації і є головною проблемою їх імплементації. І тут сторони конфлікту мають принципово відмінну позицію.

Очевидно, згадуючи про цей план, Росія окреслює межі прийнятного для неї компромісу, який вона може підтримати на рівні Радбезу ООН.

Тобто, якщо «політична частина» буде виконана, то це, на думку росіян, зніме підстави для продовженні протистояння. Отже, можна буде переходити до інших кроків, пов’язаних з реінтеграцією Донбасу.

Відповідно, сценарій, на який готова піти Росія, означитиме або «заморожування конфлікту», або реалізацію «Мінських угод» через призму «плану Медведчука». Все інше, схоже, просто не буде розглядатися Росією, голос якої, зрештою, і є вирішальним. Адже в іншому випадку рішення Радбезу ООН просто не вступить в силу, тому питання про «блакитні каски» просто вчергове відпаде саме собою.

Офіційні заяви української сторони малюють іншу картину, хоча вона так само є нечіткою.

Вважається, що введення миротворців на кордони ОРДЛО мають створити умови для мирної реінтеграції Донбасу. Щоправда, тут одразу постає інше питання: чи готова українська влада реалізовувати «Мінські угоди» у повному обсязі після виведення миротворців на кордон. Адже і амністія, і зміни до конституції, і особливий статус все одно лишаються у цьому документі.

Більше того, у операції з миротворцями є такий цікавий момент. Як відомо, ряд передбачених «Мінськом» законопроектів були ухвалені у ВР, хоча і «застрягли» на етапі підпису з боку Голови Верховної Ради. У першому читанні були проголосовані зміни до Конституції, «упаковані» в одному пакеті з питанням децентралізації. Далі ситуація не рушила, хоча всі пам’ятають, якими заворушеннями завершився перший розгляд у парламенті відповідних законодавчих ініціатив. Донедавна українська сторона обґрунтовувала неможливість ухвалення відповідних законів тим, що не виконуються навіть базові, «безпекові» норми. Але що буде, коли безпекові положення будуть реалізовані за допомогою миротворців? Чи буде у України аргумент, аби справді продовжувати «тягнути час»? Не можна виключати, що Росія, після введення миротворців, буде вимагати від України реалізувати всю «політичну частину Мінську-2». А якщо Україна на це не піде – домагатиметься скасування антиросійських санкцій. У підсумку, Україна і територіальну цілісність у повному обсязі не відновить, і Росія отримає аргумент, щоб вимагати від ЄС та США скасування санкцій.

У будь-якому випадку, ситуація з введенням миротворців в ОРДЛО стала політичним трендом раніше, аніж українська влада встигла її як слід проаналізувати та осмислити. Політичні ігри тривають, і сторони намагаються перехопити ініціативу у перемовинах.

Якщо говорити про політичні наслідки введення миротворців на Донбас, то проглядаються лише два основних сценарії:

  • виконання Мінських угод і реінтеграція районів Донецької та Луганської областей на їх основі;
  • або «заморожування конфлікту» із фіксацією статусу-кво на тривалий термін без активних бойових дій.

Другий сценарій зараз публічно відкидається усіма сторонами, у той час як перший, як вже натякнула Росія, неможливий без реалізації «політичної частини» Мінських угод.

Таким чином, ми, по суті, повертаємося до проблем кількарічної давнини, коли саме через «політичні пункти» були провалені всі попередні спроби дипломатичного врегулювання конфлікту.

Власне, немає особливих підстав вважати, що цього разу щось суттєво зміниться, а тому розмови про «миротворців ООН» ризикують залишитися на рівні … звичайних розмов.

Петро Олещук

Підписуйся на Народна Правда в Facebook. Дізнавайтесь першими про останні новини.
Завантаження...
Завантаження...

Останні Політична правда

Scroll Up