Сила в правді

Навігація

Демократи у Москві: ілюзія перемоги

в Закордонна правда/Публікації

Муніципальні вибори у Москві в середині вересня завершилися у ситуації «постправди»: про свою перемогу заявили представники демократичних сил, які здобули 266 представницьких мандатів, тоді як дві третини мандатів з 1502 набрали висуванці «Єдиної Росії». Спробуємо розібратися, у чому справа.

Євген Магда, політолог

Насамперед російській опозиції відверто бракує перемог, вона не представлена у парламенті, не має постійного доступу до федеральних медіа, проте часто тішить власних недоброзичливців гучними скандалами. Муніципальні вибори у Москві були чудовим інформаційним приводом, аби дати бій (реальний чи віртуальний) команді Путіна, продемонструвавши, що у РФ не все безнадійно.

Перемога представників демократичних сил у окремих муніципальних об’єднаннях мала швидше медійно-агітаційний характер. Зокрема, повідомлення про те, що у Гагарінському районі Москви, де голосував Володимир Путін, всі муніципальні депутати були обраними від партії «Яблуко». Тут варто згадати про Дмитра Гудкова, який напередодні муніципальних виборів здійснив майже неможливе – хоч і ситуативно, але об’єднав представників «Яблука», «Парнасу» та іншої «несистемної» (або ж позапарламентської) російської опозиції. Щоправда, за результатами муніципальних виборів демократам не вдалося ліквідувати для себе потребу проходити крізь «муніципальний фільтр» на майбутніх виборах московського мера.

Є кілька факторів, що залишаються поза увагою українського читача. По-перше, явка на виборах у Москві склала всього 15%. Це означає, що адміністративний ресурс був задіяний мінімально,  і за всіх опозиційних настроїв у російських столицях говорити про повторення виступів на Болотній площі сьогодні не випадає. Виступи опозиції у 2011 – 2012 роках не знайшли конкретного втілення у політичні дії, чим скористався Кремль, показово покаравши найбільш активних учасників акцій протесту.

По-друге, спостерігається певна втрата впливу з боку КПРФ, яка намагалася закріпити за собою роль «опозиції його величності» Путіна, проте спіймала прогнозованого облизня у Москві. На зміну багатьом місцевим депутатам-комуністам прийдуть активісти з демократичних партій, для яких робота на муніципальному рівні може стати цікавим випробуванням. Річ у тому, що у столиці Росії розгортається програма реновації – масштабного оновлення житлового фонду, яка прийшлася до смаку далеко не всім мешканцям Москви. Чи зуміють об’єднані демократи реанімувати та очолити протестний рух, ми дізнаємося вже найближчим часом.

Проте можна вже зараз говорити про успіх Дмитра Гудкова, який зумів об’єднати демократичні сили, та був достатньо активно присутній у інформаційному просторі та соціальних мережах. У такий спосіб колишній думець виходить на траєкторію підготовки до участі у президентських виборах, запланованих у Росії на 18 березня 2018 року, та починає складати конкуренцію Олексію Навальному, у якого є чимало проблем щодо перспектив участі у майбутніх виборах. Так що варто звертати увагу не лише на Ксенію Собчак як можливого «дублера» Навального у березні 2018-го

Хочу, втім, застерегти від зайвих ілюзій: російська влада не збирається грати з відкритими картами із своїми супротивниками. Успіх демократів у Москві має дещо охолодити Навального, який вважає російську столицю своїм базовим регіоном, продемонструвати йому альтернативну реальність президентській кампанії. Україні ж варто придивитися до Гудкова-молодшого, який, до речі, був одним з небагатьох депутатів, які не голосували за анексію Криму.

Євген Магда

Підписуйся на Народна Правда в Telegram. Дізнавайтесь першими про останні новини.
Завантаження...
Завантаження...

Останні Закордонна правда

Scroll Up