Сила в правді

Навігація

Прикордонні райони з Кримом: Як жити без півострова?

в Публікації/Соціальна правда

Прикордонні райони з окупованими територіями – це завжди складна тема для обговорення, ведення державної політики і життя людей.

Всі знають, наскільки складною є ситуація в прифронтовій зоні на Донбасі, де немає роботи, де є великі складнощі з транспортом та наданням допомоги, де важко спіймати українські телеканали, натомість сепаратистські медіа постійно розказують місцевому люду про «хунту».

Наслідком цього є стрімке розповсюдження занепадницьких настроїв та зневіри серед людей в прифронтовій зоні контрольованої Україною території на Донбасі.

Про це пишуть багато.

Натомість, майже ніхто не пише про те, як складається ситуація на адміністративному кордоні з Кримом.

Нещодавно було закрито КПВВ «Чаплинка» – один з трьох між Херсонською областю та окупованим півостровом.

Тепер потрапити до Криму можна через «Чонгар» або ж «Каланчак».

Причина закриття «Чаплинки» вельми проста – люди майже не переходять тут лінію розмежування. Раніше це було необхідно, тому що багато людей працювало на заводі «Кримський титан», який зараз знаходиться на окупованій території.

Щоб з’ясувати як живеться у фактично прифронтовій зоні, «Народна Правда» поїхала туди, щоб побачити все на власні очі та поговорити з людьми.

Перше, що впадає нам в око – надзвичайно пусті дороги в Каланчацькому та Чаплинському районі. Раніше це була пряма траса на Сімферополь, і була вельми завантаженою. Зараз ви тут ледь стрінете авто.

Недалеко від КПВВ Каланчак стоїть невеликий табір блокади окупованого Криму.

Лідер підрозділу «Аскер», Ділявер Сейтумеров, розповідає: потік людей і авто до Криму і з Криму – до Херсонської області, стрімко падає.

«У 2016 році було в два рази менше, у 2017 в два рази менше, ніж в 2016», – розказує Сейтумеров.

За його словами, після того, як активісти перекрили залізницю до «Кримського Титану» в рамках блокади, той одразу втратив більшу частину свого обороту, хоча і не зупинив виробництво повністю.

З позицій блокадників «Кримський титан» добре видно – до нього три кілометри. Вже за водоймою, яка на передньому плані, починається окупована територія.

Залізниця до заводу дійсно повністю заблокована і залита бетоном. По стану рейок добре видно, що ними ніхто давно не користується.

Поряд розташоване село Красний Чабан. Більшість робочих рук села (кілька сотень людей) працювали на «Кримському Титані».

Наприклад, у Віктора (не хоче показувати обличчя, тому що сподівається, що можливо вдасться знову почати там працювати) там працювала вся сім’я. Тепер він, його дружина і син займаються тим, що ремонтують в селі автомобілі. З того і живуть.

«Я не нарікаю на українську владу або блокаду. Звільняти нас почали за рік до блокади – ще з весни 2014. Всі, у кого прописка була херсонська – всіх позвільняли поступово до кінця року. Якась частина людей швидко прописалися в Армянську на окупованій території, щоб працювати далі. Все було добре – робота була, а потім прийшов ВВП і все розвалив», – жаліється селянин.

За його словами, в селі 400 людей працювали на заводі.

Найбільші втрати поніс райцентр Чаплинка, який знаходиться в кількох кілометрах від лінії розмежування.

Тут теж пусті дороги, місцевість вимерла, а навколишні поля, які виглядають так красиво – заміновані.

Представники місцевої громадськості кажуть, що безробіття не сильно вдарило по райцентру – без роботи лишилися майже 500 людей, але поступово ситуація нормалізувалася.

Михайло  раніше працював у прокуратурі Чаплинського району. За його словами, прокуратура намагалася допомагати навіть тим, кого звільняли і хто знаходився в Армянську. З часом, багато людей з Армянська переселилося до Херсонської  – коли з блокадою «Кримський титан» втратив значну частину потужностей.

При цьому, за його словами, жителі допомагали один одному, багато почало виїжджати на роботу в Херсон. Останнім часом роботи в регіоні стало більше – завдяки розвитку ОТГ та сільського господарства. Тому складних соціальних пертурбацій вдалося уникнути.

Місцева жителька Олеся Чавурська знає про проблему не з інших вуст – її чоловік працював на заводі і був звільнений

«Звільняли поетапно. Одразу попереджали, що звільнення будуть. Тому ми всі знали, що звільнять. Правда, розрахувалися з усіма. Ми сприйняли це спокійно, почали шукати нову роботу. Катастрофічного обвалу в Чаплинці не було, бо звільняли не всіх одразу а частково», – каже вона.

Альона Ращупкіна, яка очолює Центр соціальних послуг в Чаплинці, каже, що до соціальних служб зверталося не так багато людей, як очікували – всі шукали виходу самі.

«Люди виявили солідарність на місцевому рівні, між собою. Сусіди допомогали один одному. Важливо, що громада не почала ділитися на тих, хто працював на «Титані» і на тих, що ні. Потім навіть в нас були переселенці з окупованої території – коли по той бік лінії розмежування не стало роботи зовсім», – каже вона.

Не дивлячись на ряд позитивних змін за останній рік, вулиці містечка все ще лишаються пустими. Ще складніша ситуація в селах, які, незважаючи на те, що виглядають відносно благополучно (принаймні, значно позитивніше, ніж в північних регіонах) позбавлені головного роботодавця.

Сільським господарством займатися тут складно – саме в цьому районі грунти солончакові і не такі продуктивні, як чорноземи.

Багато людей їдуть до Херсона, або до інших районів, де працюють більші агрофірми. Натомість «Кримський титан» поступово втрачає потужності – і зв’язок з окупованою територією слабшає.

Сергій Костеж

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Підписуйтесь на Народна Правда в Twitter. Дізнавайтесь першими про останні новини.
Теги:
Завантаження...
Завантаження...

Останні Публікації

Scroll Up

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: