Сила в правді

Навігація

Удар в спину: що стоїть за антиукраїнськими заявами польських політиків

в Закордонна правда/Публікації

Україно-польські відносини переживають черговий виток кризи. В останні кілька років претензійні висловлювання польських політиків і топ-персон досягли граничного градусу щодо своїх східних сусідів.

Претензії на кореляцію історичного минулого, свідоме роз’ятрування  болючих моментів у відносинах двох народів, постійне втручання у внутрішню гуманітарну політику України – такі скандальні і практично неприпустимі в світовій практиці дії стали нормою для польського політикуму.

Чого тільки варте розкручування «Волинської різанини» без урахування точки зору українських істориків, яке вилилося в перетворення спільної трагедії (у подіях на Волині в 1943-1944 роках від рук польських націоналістів загинули також тисячі українців) в «гру в одні ворота». Не менш одіозними виглядають висловлювання Ярослава Качинського про те, що з «проспектом Бандери Україна не увійде до Європи».

Кульмінацією україно-польської гуманітарної сварки стали останні заяви президента Польщі Анджея Дуди про неприпустимість «антипольських» висловлювань у українських політиків, а також заяви консула Польщі у Львові Запура про те, що «в 1918 році України не було, отже Львів – польське місто».

Польська еліта говорить громадянам – «дивіться, ми поставили на місце українців!»

Вихід конфлікту на президентський рівень знайшов реакцію на Банковій – Петро Порошенко скликає екстрену нараду з приводу загострення відносин з Польщею.

Очевидно, що поляки будуть піднімати градус протистояння з Україною все вище, поки не доб’ються тих чи інших преференцій в гуманітарній сфері, які будуть видані за «перемоги» на гуманітарному фронті.

«Очевидно, що це свідома політика польської верхівки. Таким чином полякам їх еліта демонструє силу. Мовляв, ось дивіться, ми українців на місце поставили. В першу чергу, така пропаганда – продукт, орієнтований на внутрішнього споживача, перш за все – виборця правлячої партії «Право і справедливість», – вважає історик, експерт Центру дослідження визвольного руху Ігор Бігун.

На його думку, в результаті дискусій з польськими колегами в українських істориків створюється враження, що поляки налаштовані на «конфлікт заради конфлікту».

«У мене стійке відчуття, що польська сторона свідомо роздмухує цей конфлікт, щоб демонстративно рвонути дипломатичну і гуманітарну взаємодію. Така, очевидно, мета,є  тому, що українська сторона постійно залишає можливість компромісу, але ця можливість жорстко робиться з того боку. І що важливо – такий жорсткий дискурс йде на всіх «поверхах» – серед польських істориків така ж непримиренна позиція, як і серед польських політиків. Такого не було раніше, але таке є зараз», – говорить Бігун.

Треба відзначити, що такий конфлікт – далеко не перший у поляків. Наприклад, рік тому польська сторона стверджувала, що має всі докази провини російської сторони в катастрофі польського борту №1 Ту-154 під Смоленськом навесні 2010 року. Однак за більш ніж рік ніяких переконливих доказів поляки так і не надали.

«Розповідями про кривавих українців поляків готують до розморожуванні відносин з Кремлем»

«Очевидно, що цей конфлікт роздувається польською стороною щоб отримати якісь політичні преференції перед своїм громадянами за рахунок України. Тобто, йде експлуатація чисто українофобських настроїв в Польщі, які, на жаль, зростають», – вважає голова Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

Втім, на його думку, у справи є і геополітичний аспект – в Польщі мають намір розморозити відносини з РФ.

«Є тенденція, що в Польщі хочуть домогтися різкої реакції України, щоб продемонструвати своїм громадян українську «нездатність домовлятися ». Мені здається, що це робиться під ідею розморожування відносин з РФ », – вважає В’ятрович.

І відповідь не примушує себе довго чекати. Українські праві вже підхопили «хвилю» і стали реагувати на польські заяви вельми жорстко.

Зокрема, екс-нардеп від партії «Свобода», Юрій Михальчишин вважає, що Польща таким чином почала «гібридну війну за Західну Україну».

Що ж, якщо це і була мета польської сторони – спровокувати українців на «відповідь» – її досягнуто.

Данциг  чий?

Проблема в тому, що таке протистояння різко шкодить самим полякам, які не мають практичного варіанту в реалізації своїх заяв. Можна, звичайно, заявляти, що «української держави не було в 1918года і Львів був польським містом», але залізобетонний факт полягає в тому, що нині – українська держава є, і Львів зараз – місто з майже моноетнічним українським складом. І польські претензії на Львів виглядають так само безглуздо, як виглядали б грецькі претензії на Стамбул, або, наприклад, німецькі – на Гданськ (який до 1945 року був Данцигом).

Гра з вогнем польських політиків може зіграти злий жарт із західним сусідом – більше 20% території нинішньої Польщі раніше входили до складу Німеччини. А заяви про переділ Ялтинської системи координат нагадують старий анекдот про те, як в Ялті Черчілль, Рузвельт і Сталін ділили Європу.

Сталін хотів, щоб Львів і Галичина увійшли до складу УРСР. Черчілль, що відстоював ідею довоєнної єдиної і великої Польщі, був рішуче проти. «Львів ніколи не був в складі російської держави» – заявив він Сталіну. На що той відповів: «Зате Варшава була» (натякаючи на розділи Польщі в кінці 1790-х років, коли державу була розшматовано Німеччиною, Австрією та Росією і припинило існування до 1918 року).

Такі постановки питання показують, що вони абсурдні і годяться лише для короткочасного внутрішнього споживання, зате можуть бути надзвичайно шкідливі для відносин між країнами в майбутньому.

Що робити Україні?

Мабуть, це ключове питання. На думку опитаних нами, Україна повинна навчиться «махати рукою» на те, що не можна змінити.

«Ми повинні навчитися повертатися спиною до тих, хто нас не чує. Ми повинні зробити все для компромісу і дати полякам всі можливості для знаходження спільних точок в дискусії без агресії. Якщо цього не станеться – треба просто твердо сказати – як ні, так ні. Україна не повинна поступатися нікому в питаннях своєї ідентичності і пам’яті », – вважає Ігор Бігун.

Володимир В’ятрович вважає, що Україна не повинна йти на будь-які поступки, але і піддаватися на провокації, як цього хоче польська сторона – також нічого.

«Звичайно, не можна робити і говорити такі ж, вибачте, дурниці, як це роблять в Польщі. На це і розрахунок. Але і робити будь-які поступки також не варто, так як це розглядається в Варшаві як слабкість », – вважає фахівець.

Сергій Костеж

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Підписуйтесь на Народна Правда в Google+. Дізнавайтесь першими про останні новини.
Завантаження...
Завантаження...

Останні Закордонна правда

Scroll Up

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: