Сила в правді

Навігація

Справа Крисіна: дружина загиблого журналіста розказала, як «Вєсті» робили матеріали про Майдан

в Публікації/Соціальна правда

Зі Світланою Кирилаш ми зустрічаємося під стелою на Майдані Незалежності. Вона прийшла сюди на акцію проти вироку суду стосовно організатора тітушок Крисіна –  за співучасть у вбивстві журналіста газети «Вєсті» В’ячеслава Веремія, яке вчинили ці люди, сам організатор отримав 2 роки умовно.

Такий вирок шокував громадськість. Адже на відео, яке опублікувало МВС з жорстоким побиттям і вбивством журналіста, фігурує сам Крисін. Крім цього, за даними лідера групи С14 Євгена Карася, цей-таки Крисін причетний до вбивств інших майданівців.

Люди зібралися на Майдані з вимогою до прокуратури перекваліфікувати справу зі статті «хуліганство» на статтю «умисне вбивство, вчинене групою осіб» та терміново подати апеляцію.

Тим часом багато людей не вважають загиблого від рук тітушок Крисіна журналіста – героєм Небесної сотні. Вся причина в кількох матеріалах про Майдан газети «Вєсті», які вийшли за його підписом і були оцінені громадськістю як «анти-майданівські».

Чому такі матеріали вийшли, чи дійсно їх автором в такому вигляді був В’ячеслав Веремій, як він ставився до Майдану і як вона ставиться до газети «Вєсті» – про це ми і говорили з дружиною Слави – Світланою.

-Розкажіть, будь-ласка, про його творчий шлях. Як він опинився в «Вєстях»?

Як так сталося… Його взагалі найдовше місце роботи – це «Газета по-київськи». Він там найдовше працював. І я там працювала. Там був серйозний колектив медівників. Коли газету закрили, люди почали розходитись по виданнях. В’ячеслав, коли закрили газету, спочатку пішов працювати у «Обозреватель», а потім в газету «Сегодня», куди його запросили колеги колишні. Потім його всім відділом запросили у «Вєсті», і він з усіма перейшов. Я б не сказала, що він аж так не хотів там працювати, там був хороший колектив, в «Вєстях» працювали і працюють нині багато адекватних людей, які є патріотами, які не є сепаратистами.

Йому закидали кілька тенденційних матеріалів про Майдан. Наприклад, про «Проституток, которые с окружной перешли на Майдан». Чому так сталося? Як так відбулося, що він став автором цих статей?

        Я не можу сказати, що він був рішуче проти цих матеріалів, але він готував для них репортажну частину. Такі матеріали писалися кількома журналістами. Той робив репортажну частину, інший – брав коментарі, четвертий – фото, і так далі. Матеріали потім вичитувалися керівництвом, яке критично ставилися до Майдану, і деякі події, які журналісти просто відзначали в ряду інших, спеціально висувалися вперед, щоб дискредитувати Майдан. Я не хочу сказати, що завжди так було, але дуже часто деякі події подавалися у сильно роздутому вигляді, хоча вони були не таким вже і значним явищем…

-Як він сам ставився до цих матеріалів? Чи він знав, що вийде саме це?

На етапі підготовки матеріалу він про це не знав. Звичайно, всі знали, що тексти можуть переписуватись, це не унікальне явище для газети «Вєсті», і я знаю, наскільки фінальний текст може відрізнятися від первісного репортажу. Можна кількома фразами в заголовку або ліді повністю змінити акценти. Я думаю, він тоді не усвідомлював, наскільки це може потім бути критично розглянути суспільством.

-А він якось реагував на це? Вимагав від керівництва, щоб вони прибрали його прізвище з підпису, хотів покинути газету?

Звільнитися він не хотів. Ми тоді це не обговорювали, тоді був складний період в нашій сім’ї. Тим паче, він в той час був поранений на Майдані, лікувався.

-Як?

19 січня він був поранений, в нього було травмоване око. Майже місяць лікувався.

-А хто його поранив?

Кинули світло шумову гранату «беркутівці».  З цим теж була історія. Новинний відділ поставив новину про те, що мовляв, журналіста «Вєстєй» поранили протестувальники. Це була неправда. Він коли побачив це на сайті, дзвонив з лікарні редакторові, щоб та прибрала це і поставила так, як це було насправді. Я була при цьому присутня. І вони прибрали інформацію що це були протестувальники. Але те, що беркутівці-  так і не поставили.

-Ви особисто спілкувалися з оцим Крисіним, або його захисниками?

Ні. Поза межами зали суду ми не спілкувалися. Мені ніхто не погрожував, я думаю, я для них не настільки важлива персона.

-Як з вами працювали прокурори?

Я перші місяці після загибелі чоловіка перебувала у тумані, я не дуже добре пам’ятаю як там це було. Так, пішов розгляд справи. Потім якось спливло, що Крисін нібито здав замовників справи, саме тому для нього пішло отаке послаблення і такий вирок. Кілька разів ми подавали на відвід судді – суддю не відкликали.

-Які ваші очікування?

Важко сказати. Три роки справа слухалася в закритому режимі, журналістів все це не дуже цікавило. Аж ось настав фінал і стався вибух.

-Школа, де навчався Слава, розмальована його віршами, висить кілька табличок меморіальних, де він названий героєм Небесної сотні, хоча багато хто був проти цього, бо ряд матеріалів за його підписом були тенденційні… Ви не бачите тут конфлікту?

Важко це коментувати… Його більшість людей оцінюють як журналіста «Вєстєй», чомусь його особисту позицію ототожнюють з позицією газети, ніхто не цікавиться тим, що він писав до цього, я вважаю це неправильно. З іншого боку, в школі і в районі багато людей, які пам’ятають його, і не тому, що він Герой Небесної сотні, а тому що знали, якою він був людиною, і таким чином вшанували його пам’ять. Можна сперечатися, чи справедливо його внесли до Небесної Сотні, але з Майданом він пов’язаний, підтримував його як людина і громадянин. Так, він не був активним на Майдані, але на Майдані він був неодноразово, причому не тільки як журналіст. Він рідко мені про це казав, щоб я не хвилювалась. Все це залишилось прихованим, а статті так і лишились на поверхні.

-Яка ваша думка про Гужву? Чи ви вимагали від нього прибрати ці матеріали з сайту «Вєстєй?». Чи вважаєте винним за те, що Славка так памятають?

Ні, до Гужви я з цим не зверталася, я була не в тому стані тоді… Гужва і редакція підтримували мене після загибелі В’ячеслава. Щодо звинувачень – я навіть не знаю, що відповісти. У нас з Гужвою різні політичні позиції. Сказати, що він винний одноосібно в тому, що сталося, я не можу, але однозначно його редакційна політика призвела до таких несправедливих звинувачень.

Розмовляв Сергій Костеж

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Загрузка...
Завантаження...
Завантаження...
Загрузка...

Останні Публікації

Scroll Up

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: