Сила в правді

Навігація

“Шукай, кому вигідно”: що відбувається у стінах Дніпровського військового шпиталю (розслідування)

в Правда про чиновників/Публікації

Наприкінці листопада 2017-го після довгих судових тяганин нарешті вирішилося питання з власником військового шпиталю у Дніпрі. З власності російського банку заклад нарешті перейшов на баланс Міністерства оборони України. Здавалося б, після всіх перипетій та скандалів шпиталь може спокійно функціонувати. Втім, як стало відомо Народній Правді, в самій установі досі ведеться боротьба. На цей раз — через кадрові питання.

Як все було?

Віктор Кузьменко — начальник дніпровського військового шпиталю. Полковник медичної служби очолив заклад минулого року: після окупації Криму чоловік відмовився співпрацювати з російською владою, тому переїхав працювати до Одеси, а звідти навесні 2016-го і був переведений до Дніпра. Віктор Кузьменко розповідає: у 2017-му у шпиталі виявили недостачу препаратів в аптеці. У грошовому еквіваленті за результатами перевірки недорахувалися близько 30 тисяч гривень.

– Він пояснює це тим, що він неправильно вів документацію, неправильно зорієнтувався. Факту винесення товару за межі шпиталю і факту розкрадання встановлено не було. Але те, що є недостача і він повинен її компенсувати – це все доведено, – розповідає Віктор Кузьменко.

Мова йде про тодішнього начальника аптеки відділення медичного постачання, капітана Ростислава Скрипника-Тихонова. За словами керівника шпиталю, перелік деяких медикаментів вони перераховували за період з 2014-го по 2017-й роки.

Ростилсав Скрипник-Тихонов, фото з його персональної сторінки у Facebook

За правилами начальник аптеки мав записувати у спеціальні книги всі препарати, які видавав. Саме за цими книгами у подальшому має проводитися ревізія. Тоді, згадує Віктор Кузьменко, вони також недорахувалися 10 одиниць американських носилок, кожні вартістю у майже тисячу гривень.

Коли почали перевіряти, встановили, що книги велися неправильно. Ми підняли рецептурні бланки за останні 3 роки, звіряли їх з книгами. Виявилося, що рознесені бланки були не повністю. В результаті і знайшли те, що не було враховано, – розповідає Віктор Кузьменко.

Після інциденту Ростислав Скрипник-Тихонов у серпні цього року змінив місце служби: нині чоловік працює у Харкові у Військово-Медичному Клінічному Центрі. За результатами перевірок його діяльності у військовому шпиталі Дніпра з чоловіка на новому місці роботи мають вираховувати суму, на яку була виявлена недостача.

Ще один колишній співробітник шпиталю – майор Максим Осипов. Раніше чоловік був заступником командира з тилового забезпечення. До його діяльності, згадує Віктор Кузьменко, також виникли питання з приводу волонтерської допомоги, яка, за словами начальника шпиталю, на облік ставилася далеко не в повному обсязі. Про майора вже писали ЗМІ Дніпра навесні минулого року. Сам полковник Кузьменко згадує Максима Осипова так:

Авто Mitsubishi L200 було відсутнє на території частини. Був наказ колишнього командира поставити машину на облік, втім Осипов відігнав її за територію частини, хоча робити цього права не мав. На авто були волонтерські документи. Згодом поліція знайшла автівку на якійсь стоянці. Військова служба правопорядку провела своє розслідування за фактом зникнення авто. Від керівництва нам прийшло розпорядження провести атестаційну комісію майора Осипова. В результаті цього було прийнято рішення, що він не відповідає вимогам своєї посади, – каже Віктор Кузьменко.

Вищестояще керівництво з таким рішенням атестаційної комісії погодилося. Майору Максиму Осипову було запропоновано змінити місце служби: або 61-й військовий шпиталь, який розташований у Маріуполі, або госпіталь у Черкаському, що під Дніпром. Чоловік обрав другий варіант і став заступником командира з матеріально-технічного забезпечення, залишивши військовий шпиталь Дніпра у грудні 2016-го.

Він подав 4 позови, один з них – прохання визнати недійсним рішення атестаційної комісії. Втім апеляційний суд цей позов не задовольнив, – розповідає Віктор Кузьменко, – він судиться, хоче повернутися назад.

Ми зателефонували і майору Максиму Осипову, і капітану Ростиславу Скрипнику-Тихонову, аби запитати: чи погоджуються вони з аргументами, які наводив начальник військового шпиталю та чи вважають вони зміни у своїй професійній діяльності обґрунтованими. Зрозуміло, що обидва чоловіки свою провину не визнають. Ростислав Скрипник-Тихонов пояснює ситуацію з недостачею в аптеці наступним чином:

– Коли воно просто встає і йде із зачиненого приміщення… Зрозумійте, там не медикаменти, там було медичне обладнання. В мене навіть найсміливіших здогадок немає, куди воно ділося. Найпростіше — воно все ще на території частини лежить. Просто його акуратно заховали для того, щоб створити усі ці ситуації. Нового командира заступники попереднього не влаштовували.
– Це просто через зміну керівництва?
– Так. Ніхто не розбирався. Просто сказали, що винна у всьому особа, яка відповідає матеріально. Повірте, недостача на 30 тисяч — це дрібниці. Туди зараз наїхало багато перевірок, про це ніхто не знає. Вони приїхали через мене: я звернувся в генеральну прокуратуру через корупцію командира.
– В чому це проявляється?
– Як пояснити… Знаєте, коли премію людині виписують, а вона її не отримує? А тепер помножте це на весь особовий склад шпиталю…
– Це ж не може залишитися непоміченим правоохоронними органами.
– В результаті залишилося. Мені відповіли, що все нормально, жодних проблем немає. У цьому ж просто ніхто не розбирався.

Майор Максим Осипов у свою чергу розповів: нині він намагається поновитися на посаді, втім “потойбічні сили” заважають. Чоловік запевняє, що нинішній командир частини діє неправомірно, а всі його дії просто прикриває хтось зверху.

– В нас були перевірки, вони перевіряли все за 3 роки. Я цього чекав, акти є, все нормально. Були, звісно ж, дрібні недоліки. Однак їх не буває у тих, хто не працює.
– Якщо все було добре, то з яких причин вас тоді перевели?
– Мене перевели в інше місце служби на підставі того, що Кузьменко Віктор Іванович написав на мене негативну характеристику.
– А що тоді за історія з автівкою?
– Всё нормально, її поставили на облік. Це волонтерська допомога, але офіційно користуватися нею не могли — авто було не розмитнене. Юристу було поставлене завдання, як через Міністерство соціальної політики все оформити і отримати дозвіл на її використання. Нас намагалися звинуватити у тому, що ми вкрали цю машину, я і колишній командир. Є лист, в якому вказано, що військовий капелан подарував цей автомобіль Рильському Андрію Семеновичу для користування в його службовій діяльності. Він міг їздити на машині куди хотів. Мені за це оголосили сувору догану, в судовому порядку я її оскаржив.

Як стало?

Після того, як було звільнено двох офіцерів, на адресу начальника військового шпиталю у Дніпрі почали надходити претензії з боку його керівництва. Віктор Кузьменко показав свою характеристику, яку йому надали напередодні призначення у Дніпрі. Тоді її підписав особисто генерал-майор медичної служби Збройних сил України Андрій Верба.

Нині ж, каже полковник, він має вже 3 догани. І це – починаючи з жовтня цього року. А ще – постійні перевірки у шпиталі. За останній рік, каже Віктор Кузьменко, установа пережила 14 перевірок, 7 з них – лише протягом останніх двох місяців. За словами начальника шпиталю, ревізори серйозних порушень не знаходять, втім все одно продовжують регулярно навідуватися до закладу.

На запитання – чому так? – у начальника шпиталю є декілька припущень. Перше пов’язане з капітаном Скрипником-Тихоновим, рідній дід якого – Олександр Тихонов, академік Української Академії Наук. Ймовірно, допускає Віктор Кузьменко, родинні зв’язки відіграють якусь роль у цьому питанні. Друга ж причина такої пильної уваги – це фінансування шпиталю. Навесні цього року Петро Порошенко заявив, що Дніпровський госпіталь необхідно відновлювати, на це планували виділити близько 10 мільйонів гривень. Це ласий шматок, – каже полковник Кузьменко. І, звісно ж, на таке місце знайдеться чимало охочих. А поки ж претензії до нинішнього керівника шпиталю не припиняються.

– Вони вимагають, щоб я пройшов військово-лікувальну комісію, аби визнати мене непридатним для військової служби і звільнити із Збройних сил. Я відмовляюсь, бо комісію я проходив у березні 2017-го, термін її дії – один рік. Був у мене епізод після першої догани: перехвилювався, піднявся тиск. Я пролікувався, все стало на свої місця. Мене виписали на реабілітацію, сказали, що 10 днів буде достатньо. Після 10 днів повертаюся на службу, а вони кажуть, що мене необхідно госпіталізувати, – мені нібито стало гірше. Я кажу, що це абсурд, здоров’я в нормі. В іншому випадку мене не слід було відправляти на реабілітацію, якщо все так погано.

Юлія Литвиненко

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Загрузка...
Завантаження...
Завантаження...
Загрузка...

Останні Правда про чиновників

Scroll Up

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: