Сила в правді

Навігація

Ложкін і «порожнеча UMH» або ще одна крапля «зради» для президента

Ложкін і «порожнеча UMH» або ще одна крапля «зради» для президента
в Політична правда/Публикации

Знову скандал за безпосередньої участі президента, і знову – «Al Jazeera», яка поступово перетворюється ледь не на українське інформаційне агентство номер 1.

Цього разу «під роздачу» потрапив колишній глава Адміністрації президента (та його давній бізнес-партнер) Б. Ложкін. Зокрема, арабський телеканал стверджує, що президент Петро Порошенко виключив екс-керівника Адміністрації президента Бориса Ложкіна зі складу Національної інвестиційної ради після того, як телеканал подав запит щодо розслідування відносно продажу United Media Holdings. Також телеканал повідомляє, що австрійські правоохоронці розслідували транзакцію в розмірі 130 мільйонів доларів, яка стала частиною угоди, що, за підозрою, могла бути відмиванням грошей.

Телеканал повідомляє, що минулого місяця опублікував розслідування, в якому нібито підтверджується існування кредиту у розмірі 160 млн. доларів США, отриманого Курченком для придбання UMH.  Al Jazeera, вказує на те, що гроші зберігалися у трьох кіпрських компаніях, що входили до складу величезної кримінальної організації, спрямованої на розкрадання та відмивання 1,5 мільярдів доларів колишнім урядом Януковича. Отже, третина грошей, одержаних Ложкіним від продажу, були одержані шахрайським шляхом. При чому, перевірка документів дозволила встановити причетність до оборудки президента П. Порошенка, котрий був на той момент власником акцій, а, отже, одержав безпосередню вигоду у вигляді 15 млн. дол. США.

Отже, які відомості одержали глядачі каналу Al Jazeera?

По-перше, що Порошенко все ж одержав гроші від Курченка за продаж UMH, що раніше він активно запеерчував.

По-друге, що ці самі «гроші Курченка» – це, насправді, «брудні» гроші сім’ї Януковича, виведені раніше з України.

По-третє, і Ложкін, якій і продавав холдинг, і Порошенко, як його бізнес-партнер, не могли не знати про походження грошей.

Ну і це все, знову ж таки, може бути підставою для подальших міркувань про те, навіщо саме оточенню Януковича так конче знадобилося купувати медійний холдинг за такі великі гроші, і чи не був це своєрідний хабар колишнім власникам UMH?

Зрештою, найголовніше – це те, що за підсумками даної скандальної історії у свідомості громадян залишається чергове підтвердження асоціативного ряду: Порошенко, офшори, відмивання грошей, корупція.

Хто ллє «по крапелькам» зраду?

Варто наголосити, що «медійно-ложкінська» історія цілком лягає у загальну схему, смисл якої полягає у регулярному «зливі» інформації про сумнівні дії та «схеми» президента Порошенка, які цілком можуть виглядати корупційними. «Райські документи», «Панамські документи», «Мальдівська подорож пана Інкогніто», а тепер – і продаж холдингу через офшори за «брудні» гроші Януковича.

Все це нагадує відпрацьовану інформаційну схему.

По-перше, інформація не «викидається» вся і одразу. Вона досить грамотно дозується. Навіщо це потрібно? Пояснення просте. Якщо «вкинути» весь компромат одразу, він буде деякий час новиною номер один, але рано чи пізно забудеться.

Якщо ж постійно «підливати» по крапельках «зраду», то остання поступово починає сприйматися як щось саме собою зрозуміле, а, отже, починає справляти стратегічний негативний іміджевий ефект.

Люди, що стоять за методичними «викидами» про Петра Порошенка, мають бути наділені наступними характеристиками.

По-перше, мати доступ до дуже значних обсягів інформації.

По-друге, мати час та ресурси, аби «грати довгу гру», результаи якої будуть помітні не одразу.

По-третє, прагнути не до часткового тиску, а до методичного знищення іміджу президента Порошенка, а, отже, і його шансів на переобрання.

Очевидно, це хтось дуже потужний та серйозний. І ми можемо лише висувати версії, хто саме це може бути.

Чому саме Ложкін?

Мабуть, не випадково, що об’єктом атаки цього разу став саме Б. Ложкін. Виглядає таким чином, що коло довкола президента все більше і більше «звужується». Спочатку атакували «дальнє» коло президента, і от тепер дісталися до найбільш довірених осіб.

Фігура Ложкіна є знаковою з багатьох причин.

  1. Він давній бізнес-партнер Порошенка, який, як з’ясовується, знає чимало про найтемніші оборудки з періоду «до сліпого траста».
  2. Він довірена особа, що виразилося, зокрема, у призначенні на посаду глави президентської канцелярії – це завжди було проявом найвищої довіри.
  3. Він, крім того, ще й важливий елемент організації медіа-підтримки президента. Власне, ні для кого не є секретом, що саме медійник Ложкін відігравав вирішальну роль о організації інформаційної підтримки діяльності президента Порошенка. І він був «батьком» легендарних «порохоботів».

Тому атака на Ложкіна – це вже не просто інформаційний удар, а своєрідна «пристрілка» по самому Порошенку.

З іншого боку, з довіреної особи Ложкін завжди може перетворитися на не менш довіреного свідка в руках «західного правосуддя». І натяк на це, очевидно, також присутній в останньому інформаційному «зливі».

Що є особливо цікавим на тлі історії з появою в якості нового адвоката для «біглого олігарха» Оніщенка – Марти Борщ. Колишнього американського прокурора, що виступала обвинувачувачем у «справі Лазаренка», а також колишнього кандидата в аудитори НАБУ.

І знову «плівки Онищенка»

Історія з Борщ виглядає тим цікавішою, що сам Онищенко раніше заявляв, що передав до американських правоохоронних органів «плівки» із записами власних розмов з президентом Порошенком, які, начебто, свідчать про корупційну діяльність Глави української держави. «Плівки» почали публікуватися в українських ЗМІ, але потім публікація зупинилася «на найцікавішому місці».

Очевидно, не всі матеріали були опубліковані, але поява у справі М. Борщ показує, що в Вашингтоні нічого не забули, і тримають все на контролі. Цілком можливо, що місія М. Борщ – укладання умов співпраці Онищенка та американської Феміди в якості свідка. Якщо це так, то ситуація починає пояснюватися.

Цим «анонімним збирачем компромату» на Порошенка стає «Вашингтонський обком», призначенням перших публікацій стає бажання вплинути на президента та примусити його змінити лінію поведінки. Очевидно, месседж не почули, а тому операція продовжується.

Атакою на Ложкіна показали, що «там» знають все. Появою нового адвоката у Онищенка продемонстрували, що зі свідками та доказовою базою теж повний порядок. Більш прозорого натяку важко вигадати. Залишилося лише прослідкувати зворотну реакцію, яка, очевидно, не може забаритися.

Які можуть бути цілі такого тиску?

Очевидно, це або ухвалення важливих внутрішньо-політичних рішень (антикорупційна система, лібералізація економіки), або зовнішньо-політичних (реалізація «Мінських домовленостей»). Але те, що так відверто тиснути на болючі точки президента не будуть просто так – це, мабуть, очевидний факт.

Юрій Шевченко

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Останні Політична правда

Scroll Up

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: