Сила в правді

Навігація

«Людина, що не відмовила в допомозі нікому». Пам’яті Леоніда Краснопольського

в Публікації/Соціальна правда

Сьогодні минув тиждень після похорону видатного волонтера та одного з організаторів допомоги у Дніпровському військовому госпіталі Леоніда Краснопольського.

Волонтер, що допомагав різним підрозділам, загинув у неділю, 4 лютого, в важкому ДТП. Леонід розвертався на Набережній у Дніпрі на своєму авто через подвійну суцільну смугу і в цей час його «наздогнав» позашляховик, за кермом якого, за словами його друзів, знаходився син головного офтальмолога міста. Намагаючись об’їхати авто Леоніда, водій позашляховика виїхав на зустрічну і в результаті наніс удар автомобілю волонтера безпосередньо у водійські двері. Від отриманих поранень Леонід Краснопольський помер на місці.

«Ми не віримо, що буде справедливий суд, незважаючи на те, що там є порушення з боку водія позашляховика. Це трагедія для всіх нас і для України», – кажуть одне одному його друзі на прощанні.

Прощання відбулося у середу 7 лютого в центрі «Менора» в Дніпрі. Сюди прийшли майже дві сотні людей.

Поховання відбулось в присутності кількох десятків людей доволі скромно на Запорізькому кладовищі.

Краснопольський прожив складне життя. Ще в Донецьку, належачи до місцевої юдейської громади, він брав участь у місцевих заходах єврейської молоді.

«Ми разом брали участь у тусовках ще до війни, в Донецьку, в складі «Клубу розваг єврейської молоді» (КРЄМ). Збиралися тусити по клубах, часто бували разом, але я тоді пам’ятав його просто як члена тусовки. Тільки потім, коли ми познайомилися у 2015, він додався у друзі у Facebook, я зрозумів, що я його, насправді, давно знаю», – розказує учасник АТО і волонтер Тимофій «Тім» Златкін.

На початку 2014 року Краснопольський потрапив на певний час в полон до сепаратистів, але в хаосі зміг звільнитися.

Довелося переїжджати в тодішній Дніпропетровськ – і починати заново бізнес та життя.

«Дуже рідко таке буває, що людина з однієї громади переходить в іншу і так швидко вливається у неї, стає її частиною. Він був дуже релігійною людиною, ріс над собою, досліджував Тору і навіть мені було дуже важко відповідати на багато його питань. Я робив вигляд, що поспішаю, потім шукав відповіді», – сказав на поминальному обіді по Краснопольському головний рабин Дніпра Шмуель Камінецький.

Леонід Краснопольський став відомим завдяки волонтерській роботі. З початку подій 2014 року він зайняв визначену проукраїнську позицію і ніколи не афішував свою волонтерську діяльність. Але всі, кому він допомагав, кажуть про його повну відданість справі і готовність зробити максимально ВСЕ для перемоги України та її армії.

«Він збирав усе, що було необхідне нам. Більш за те, він завжди надсилав нам свої футболки, бейсболки і таке інше, що також було важливим. Він знаходив абсолютно все. Все, що було необхідним. Обмундирування, одяг, все, аж до генераторів. Не було такого, щоб він не знайшов», – каже В’ячеслав Власенко («Філін»), командир батальйону «Донбас-УКраїна».

За його словами, присяга бійців батальйону справила колосальне враження на Краснопольського.

«Його це дуже зачепило. Сказав, буде допомагати усім. Усім, чим треба. І свого слова дотримав. Жодного разу не було такого, щоб він щоб пообіцяв і не виконав обіцяного. Більше за те – бувало, коли він казав, що щось є необхідним, хоча ми самі того не розуміли, «підганяв» нам це, і це потім дійсно було потрібним», – розказав «Філін».

Багато речей, які стали звичними для українців нині, були вперше започатковані саме Краснопольським. Зокрема, знамениті шеврони «Кіборг».

«Він першим почав робити і роздавати пацанам ці нашивки, як тільки слово «кіборг» розлетілось інтернетом. Це були шеврони з червоним черепом, або зі знаком середнього пальця у вигляді вишки аеропорту. Він також придумав образ Фашика Донецького – ще до того, як цю ідею придумав сам Фашик. Потім вже пішли його легендарні футболки, бейсболи, і таке інше», – каже Тім Златкін.

Зокрема, дуже відомими були футболки з написом «ЗРАДОФІЛ». Краснопольський критикував президента та його політику, але, за словами його друзів, добре ладив і з «порохоботами».

«Ви подивіться – ключові прибічники президента зазначили, що померла видатна людина, і віддали йому шану. Насміхалися або раділи тому тільки м***ки. Від провідних прибічників Порошенка я не побачив жодної образи. Незважаючи на те, що Льоня регулярно «тролив» їх», – каже Златкін.

Краснопольський тримав невеликий магазинчик hunta.in.ua, в якому продавав брендований одяг.

Наразі магазин працює. В ньому в день похорону вранці зібралися друзі, щоб віддати шану волонтеру.

«Замовив футболку, доставили за добу! Все працює, і це добре», – заявив Тім Златкін, отримавши чергову «зрадофільську» футболку.

Багато роботи Краснопольського було пов’язано з військовим госпіталем у Дніпрі.

«Він завжди допомагав усім. Госпіталь став для нього новим диханням, там він отримував сили та давав надію тим, хто цього потребував», – каже волонтер Олеся Мирогород, яка працювала з медициною Дніпра в 2014-2015 роках під час активної фази АТО.

«Одного разу він сказав: «мені страшно йти до госпіталю». Я сказала, мовляв, то візьми й прийди. І коли він вперше прийшов, ми якось вийшли на перекур. А він прибув не з пустими руками –  привіз свої чашки, футболки, різні речі, капці всілякі, які він роздавав пораненим… І от ми вийшли курити, а він каже – «Ви мене так надихаєте!». І з тієї пори він майже півтора року займався фактично забезпеченням одягу в госпіталі для поранених», – каже волонтер, координатор дніпровського волонтерського центру Олександра Каладжиєва.

«Коли в нього щось не вдавалося, його хтось лаяв в соцмережах, блокували його акаунти, він йшов до госпіталю. Завжди. Фраза про «коли мені погано, я йду в госпіталь» – це дійсно його. Він намагався бувати тут по п’ятницях, бував загалом раз-два на тиждень. І його слова «п’ятниця належить госпіталю» – теж його. Він всіх заряджав своїм гумором, своїм віталізмом, своєю енергією», – каже Каладжиєва.

При цьому вона згадує, що сам він рідко ходив по палатах.

«Йому було вкрай важко дивитися на поранених, його це дуже сильно вражало. Він надавав усе необхідне, одяг, взуття, все інше, але дуже рідко заходив до когось. Знаєте, я навіть плакала тільки на його прощанні, а згадуючи його – ні, бо він викликає в усіх, хто його знав, лише радість. От, до речі, нещодавно говорили з подругами, всі дійшли висновку, що в нас багато речей лишилися від нього – футболки, чашки, ще щось. Це все буде тепер з нами. Коли ми роздаємо тепер речі, які він привіз до госпіталю новоприбулим, ми завжди їм кажемо – «бережіть, ці речі принесла сюди велика людина…». Останнє, що він привіз – були значки з грузинським прапорцем. Це був понеділок, шість днів до його загибелі. І от він мені дав їх та каже – «роздай, або відвези на передову до грузинів, які воюють там». А потім, нещодавно, прийшли до госпіталю влаштовуватись лікарі нові – батько і дочка. Вони самі з Абхазії – покинули її, бо їх звідти вигнала війна на початку 90-х. Переселилися до Донецька. Але війна вигнала їх і звідти. Після співбесіди з головлікарем я дала їм ці значки – вони розчулилися і плакали», – каже Каладжиєва.

За словами людей, що близько знали Леоніда, йому довіряли всі. Навіть ті, хто залишався в окупації.

«Я знаю, що навіть ті, хто працював в глибокому тилу, лишався до останнього на окупованій території, перечислили свою «орківську» зарплатню йому. Це дуже, дуже багато означає. Він був людиною абсолютної довіри», – сказав Віктор Литвинов, волонтер, а наразі співробітник Мінінформполітики.

Тиждень минув після похорону волонтера. Єврейська громада Дніпра взяла на себе піклування про його родину. Його рідні переконували всіх, що його справу буде ними продовжено. А в його магазині лишився одяг лише «неходових» розмірів.

«Хунта буде!», – було сказано на прощанні з ним і після похорону. Тисячі людей віддали шану волонтеру, гуманісту і патріоту, який не зламався під тиском обставин та дав багатьом допомогу, надію і силу.

Сергій Костеж

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Загрузка...
Завантаження...
Завантаження...
Загрузка...

Останні Публікації

Scroll Up

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: