Сила в правді

Навігація

Офіцер ЗСУ: життя не мають для путінців принципового значення

в Правда про ООС/Публікації

Широкого резонансу за останній тиждень набула історія зі знищенням бронетехніки путінських терористичних сил в районі тимчасово окупованого Докучаєвська в Донецькій області.  Відео влучання протитанкової керованої ракети в БМП опублікував прес-центр АТО, уточнивши, що противника провчили військовослужбовці тактичної групи Об’єднаних сил «Моспине».

Нам вдалося поспілкуватися з командиром тактичної групи й з’ясувати деталі подій.

Богдан  – кадровий офіцер, причому з командирів нової формації. Боротьбу з окупантами починав в одному з відомих добровольчих батальйонів. Потім контракт в ЗСУ. Брав участь у обороні Донецького летовища, у відомому штурмі будівлі монастиря неподалік ДАПу 17 січня 2015 року. В той день, не дивлячись на поранення, виходив з бою, як і належить офіцеру, виходив разом з останніми. Далі були нові бої на Донецькому напрямку, успішне навчання під керівництвом американських та британських інструкторів, взяття під вогневий контроль та жорсткі бої на Бахмутської траси на Луганщині. На рахунку офіцера – майже півтора десятки успішних операцій зі знищення укріплених районів терористів, виходи за лінію розмежування, в тому числі – в лігво ворога – у Донецьк.

Сьогодні Богдан нищить ворогів України на чолі нещодавно створеної тактичної групи «Моспине» Об’єднаних Сил.

– Чесно кажучи, ми не очікували, що палаюча бронетехніка терористів викличе такий резонанс, що про нас одночасно заговорять і прес-центр АТО, і «Геббельс» бойовиків басурін, – розповідає Богдан. – Насправді ми працюємо на «нулі» протягом кількох місяців, й популярності не прагнули. Що таке тактична група?  Це команда, яка об’єднує військовослужбовців різних частин Збройних Сил України. Мета – виконання специфічних бойових завдань як на лінії розмежування, так і на непідконтрольній території. Знаєте, є такий вислів – «примус до миру». Ось і ми привчаємо бойовиків виконувати взяті на себе зобов’язання – так звані «Мінські домовленості», які з їхнього боку підписано двома безхатченками, один з яких, правда, зараз вже перебуває в кремлівському підвалі. У другого доля також очевидна – або свої вб’ють як собаку, або зникне в нікуди, звідки й з’явився.  Що таке примус до миру? Якщо Україна завжди дотримувалася режиму тиші, то терористам закони не писані. Запросити перемир’я для збирання поранених та вбитих, та зненацька відкрити вогонь – їх почерк. Це на власному досвіді я відчув ще в 2014-му році, причому з цього часу звички путінських бандитів не змінилися. Достатньо згадати, як весною та влітку минулого року вони (на щастя, безрезультатно) рівняли наш позиції з 2С7 (203-мм артилерійська система «Піон» – найпотужніша неядерна зброя на пострадянському просторі). Я вперше бачив, що такий великий калібр задіяний проти простих піхотинців. Ворог – підступний, безчесний та жалюгідний водночас – визнає лише силу. Лише жорстку асиметричну відповідь. Як відповіли в Сирії американці. Іншого не дано. Власне тому й створено нашу групу (і наскільки я знаю, ми не одинаки у своїй справі), якій дали карт-бланш щодо дій на випередження. Якщо бойовики вірять в безсмертя та полюбляють безкарно використовувати бронетехніку, то цьому настає кінець. Людські життя не мають для путінців принципового значення, а ось знищення матеріальних ресурсів, в тому числі – складів, центрів керування чи концентрації техніки – інша справа. Нічого путнього після розпаду тоталітарної радянської імперії росіяни створювати не навчилися. Й воюють за лекалами минулого століття.

– Чому «Моспине»?

– Містечко Моспине знакове для багатьох з нас. Ще влітку 2014-го бойовики створили там укріплений район, звідки відбувалися численні атаки в напрямку сил задіяних під Іловайськом. Коли ж нашим військам вдалося оточити це угрупування, терористи обстріляли місто, руйнуючи житлові будинки цивільного населення. В 14-му нам не вдалося звільнити Моспине, але ми все одно це зробимо. Сподіваюся, вже навесні цього року.

– Фактично ви є різновид сил спеціальних операцій?

– Я б уникав такого визначення. Всі ми вийшли з піхоти, є кілька хлопців, які служили в артилерійській розвідці. Основне наше призначення просте – винищення ворога. І в цій справі,  сподіваюся, ми досягли деяких успіхів. Якщо кілька років тому основна увага при підготовці бійців приділялася організації оборони та умінню одійти, зберігаючи людей, техніку й контроль за ситуацією. То зараз ми постійно тренуємося сучасним методам атаки, штурму укріплень. Як в полі, так і в населених пунктах, в промисловій зоні. Існує думка, що наступати страшно. Що великі втрати – це норма. Радянська доктрина. Ворог вже ходив так в атаки. І під Іловайськом, і під Дебальцевим, і в аеропорті. В повний зріст на кулемети. «Баби наражают»… Коли я водив своїх людей 17 січня на монастир, не мав жодного загиблого. Наступати не важко, якщо з розумом. Коли рухаєшся на ворога, зближаєшся з ним – він боїться й тремтить. Бо ти несеш йому смерть. Ти рішучий й якщо потрібно, знищиш його голими руками. На моїх очах 5-7 бійців вдиралися до противника в лігво й вбивали два-три десятки бойовиків.  Перемагає той, хто сильніше духом. Хто хоче перемоги. Хто здолав страх смерті. І, чесно, в мене серце завмирає, коли думаю про наказ йти вперед. Замирає від хвилювання й захвату.

– Звідки кадри?

– Бажаючих вистачає. Але набирали не за об’явою в газеті. Критерії були дуже прості – рівень підготовки й бойовий досвід враховувалися само собою, але головним є бажання нищити ворога вдень і вночі, в полі, в лісі чи серед будівель. Всі хлопці проходили зі мною співбесіду, я слухав рекомендації від тих, кого знаю. Фактично, наша група – це зачинений клуб побратимів за інтересами, якому надано повноваження. Мотивація бійця це головне. Воювати, вважаю, треба, як-то кажуть, в охотку. Не сумніватися у власній правоті. Ще британські інструктори підкреслювали, що патріотизм – чи не найважливіша якість справжнього піхотинця. Знати, за що воюєш і за що готовий віддати життя. Коли є за що вмирати – є ради чого жити. Ніхто не обіцяє орденів, звань чи посад. Навпаки. Анонімність – бо більшість моїх людей є вихідцями з тимчасово окупованих територій, а у багатьох там залишилися рідні. Без шансів на славу. Нелюдські умови життя, бо вихід «в гості» може тривати тижнями. А допомоги не буде. Все, що я міг обіцяти, й намагаюсь забезпечити – цілодобова можливість пускати кров ворогу. Автономність дій, коли сержант, а часто й солдат сам приймає рішення. Ініціатива повністю вітається, але не треба забувати, що ціною помилкового рішення може стати власне життя, а то й життя інших. Перш за все нашим кадровим «донором» стала 93-тя окрема механізована бригада, потім одна з частин спеціального призначення, згодом влилися ветерани деяких, вже нажаль, неіснуючих з’єднань, на кшталт 40-го батальйону «Кривбас», батальйонів «Шахтарськ» чи «Донбас» першого складу, які наразі служать в інших частинах Збройних Сил. Хто виявив бажання, пройшов перевірку та співбесіду, прикомандировані рішенням вищого командування до складу нашої тактичної групи до особливого розпорядження. Всі солдати і офіцери мають не менше року досвіду різноманітних бойових дій, більшість же успішно знищувала окупантів ще в 2014-му році. Щодо спеціальностей, то є умовний поділ на тих, хто відчуває себе, як риба у воді, в тилу противника. А є такі, хто «ловить кайф» від знищення техніки, об’єктів чи живої сили ворога з відстані з потужної зброї. Але поєднує і тих, і інших холодний розрахунок і азарт мисливця. Базові навики для кожного – основи інженерно-саперної справи, медичної підготовки,    топографії, водіння та стрільба з бойових машин. Далі, за напрямками, снайпери, кулеметники, протитанкісти, аеророзвідники.  

– Противник звинуватив вашу групу в тому, що, нібито, було знищено не БМП, а санітарний «УАЗик»…

– Недолугі фантазії опонентів давно вже нікого не дивують. Після того, як у російських дипломатів вилучили 400 кг кокаїну, я боюся навіть уявити, що вживають басурін з марочко. Відео палаючої «бехи» бачили всі бажаючі. Як і численні вибухи детонуючи снарядів боєкомплекту гармати БМП. Машина ж типу УАЗ горить лічені секунди… Діло ж насправді було цікавіше, ніж всі уявляють. Одна подібна «беха» терористів вже влаштувала подібний «суїцид» на початку лютого. Останній випадок – по позиціям наших піхотинців кілька днів працював БТР. Нахабно виїжджав й бив з великокаліберного кулемету КПВТ. Техніка стара, радянська, ось вона й спалахнула. А вже на допомогу їй виїхала багатостраждальна БМП, в якої теж виникли «технічні негаразди». Таке буває у тих, хто порушує режим перемир’я чи веде вогонь по мирним жителям. На одному з відео чітко видно бойовика, який прибіг допомагати екіпажу бронемашини. Ми його бачили дуже добре, й снайпер міг з відстані 1100 метрів його підстрелити, як в тирі. 338 калібр діє, як скальпель. Але ми воїни, люди честі. І стріляти в даній ситуації не було необхідності. Завжди важливо пам’ятати – ми не вони. Нам потрібна перемога, але не будь-якою ціною. В тому числі й не ціною наших цінностей та моральних переконань. У тім, думаю, сумнівів в нашій перемозі немає ні в кого, навіть у терористів. За нами – світова цивілізація, сили добра і прогресу. За нами – правда і справедливість. 

Олена Козаченко

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Загрузка...
Завантаження...
Завантаження...
Загрузка...
Загрузка...

Останні Правда про ООС

Scroll Up

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: