Сила в правді

Навігація
Головна Політична правда Е-декларування для «антикорупціонерів»: ірраціональний гнів чи раціональна стратегія

Е-декларування для «антикорупціонерів»: ірраціональний гнів чи раціональна стратегія

Е-декларування для «антикорупціонерів»: ірраціональний гнів чи раціональна стратегія
в Політична правда/Публікації

Наближення 1-го квітня, коли згідно до діючих норм законодавства «антикорупційні активісти» мали подати електронні декларації про власні доходи, які стають публічним надбанням громадськості, поновило розмови про цю неоднозначну норму вітчизняного антикорупційного законодавства. Зокрема, рішуче засуджували декларування доходів антикорупціонерами численні «західні партнери» України: від ЄС та США, і до країн «великої сімки».

Е-декларування для «антикорупціонерів»: ірраціональний гнів чи раціональна стратегія
Петро Олещук, політолог

Українська влада на словах погоджується із закидами від «західних друзів», але і змінювати ситуацію не поспішає. Зокрема, ні звернення президента, ні звернення прем’єра В. Гройсмана чомусь не подіяли на депутатів, і ті змогли успішно «дотягнути» питання аж до 1-го квітня. Відповідно, декларації вже почали з’являтися у мережі, і вони вже стали об’єктом для критики з боку численних «прихильників президента».

Помилка чи розрахунок?

Серед коментаторів норм закону про електронне декларування превалює думка, що його ухвалення було свого часу «емоційною реакцію» депутатів на необхідність декларування власних доходів та на численні розслідування, які почали останнім часом масово виходити «з-під пера» антикорупціонерів.

Відповідно, депутати просто вирішили «помститися» тим, хто їх «переслідує», а тому пішли на ухвалення відповідних законодавчих норм, не зважаючи на осуд з боку «західних партнерів». Проте подібних підхід виглядає досить спрощеним. І тут варто згадати, що відповідні законодавчі норми були підписані самим президентом. Отже, ні про які «емоційні образи» у даному випадку мова не йде. Швидше, це прямий політтехнологічний розрахунок, спрямований на вибори президента України, до яких лишилося вже менше року.

Перспективи діючого глави держави П. Порошенка поки що виглядають достатньо приманними. Однак це не означає, що шансів у нього немає. Тут просто треба згадати, що президент Л. Кучма переобирався на другий термін з рейтинговими позиціями, не кращими за позиції П. Порошенка зараз. Відповідно, все буде залежати від багатьох обставин. І одна з таких обставин – це теми, які обговорюються у суспільстві у переддень виборів.

Очевидно, що зараз тема боротьби з корупцією є домінуючою серед українських політиків, і вона ставить президента П. Порошенка у невигідне становище, адже будь-яка «антикорупційна дискусія» не може не стосуватися численних офшорних скандалів, які вчепилися у Порошенка як реп’яхи. Переконувати когось у цій ситуації у відсутності стосунку до корупції – марна справа. Простіше – «закрити» питання про боротьбу з корупцією.

Очевидно, комусь із оточення президента спала на думку чудова ідея. Замість виправдування щодо власних корупційних дій піти шляхом дискредитації самих «антикорупціонерів». При цьому, не окремих – а всіх загалом, дискредитувати інститут громадського антикорупційного активізму, аби просто зняти питання корупції з порядку денного.

Яка при цьому логіка електронних декларацій?

Вона повинна показати, що у деяких антикорупціонерів справді є гроші. При цьому, зовсім не обов’язково, аби все це стосувалося всіх борців з корупцією. Досить кількох відомих прізвищ. Знову ж таки, зовсім не обов’язково, щоб це були мільярди – мільйонів цілком вистачить, адже середньостатистичний українець не може мріяти і про таке.

Далі логіка досить проста. Вибираються кілька «багатих» антикорупціонерів, і використовуються універсальна відповідь на будь-які закиди у корупції у стилі «а хто ж судді?».

Очевидно, на думку авторів цієї схеми, це має «закрити» тему боротьби з корупцією, і підштовхнути громадян до думки, що «всі вони однакові», а, отже, і піднімати тему корупції немає смислу. Ну а далі вже задача політтехнологів – перевести об’єктив суспільної уваги на більш корисні для президента теми. Наприклад, до питання євро-атлантичної інтеграції, продовження війни з Росією та патріотизму.

Що далі?

Власне, за такого підходу влада цілком може піти найближчим часом на скасування електронного декларування для «активістів». До речі, про подібний розвиток подій «проговорилася» і І. Луценко, котра заявила, що тепер, коли всі побачили «хто є хто», можна і скасувати вимоги оприлюднення доходів для «антикорупціонерів».

Подібна логіка цілком відповідає тим підходам, на які спирається адміністрація Порошенка у відносинах з «Заходом».

З одного боку – декларативна тотальна лояльність і переконання у тому, що всі необхідні кроки будуть зроблені, але водночас ця декларативна лояльність на словах цілком поєднується із нелояльними кроками на практиці.

Отже, спочатку «помилково» впровадили електронні декларації. Далі довгий час обіцяли скасувати ці норми. Потім дочекалися, поки вони запрацюють, і зібрали необхідні матеріали. Тепер, загалом, можна і скасовувати, начебто виконуючи попередні домовленості із «західними партнерами».

Проблема лише в тому, що подібна схильність до дуже очевидних та дрібних маніпуляцій, зрештою, можуть сформувати по відношенню до української влади ставлення як до непостійного, лукавого та ненадійного партнера. Хоча останніх, схоже, це не надто турбує.

Загалом, варіантів розвитку подій може бути декілька.

Верховна Рада вперто відмовляється скасувати електронне декларування, провокуючи погіршення відносин із «західними партнерами». Подібний сценарій ймовірний лише у короткотерміновій перспективі.

Далі, ще один сценарій передбачає те, що тема електронного декларування буде використовуватися для «торгів» із Заходом щодо «поступок» в інших питаннях. Наприклад, щодо створення антикорупційного суду та сценаріїв його формування.

Нарешті, парламент може просто скасувати електронне декларування через деякий час, попередньо «погравши на нервах» українців. Хоча, загалом, усі ці сценарії не виключають один одного. Відносини ж «Заходом» у нинішньої української влади остаточно перетворюються у жорстке протистояння під прикриттям публічних усмішок та рукостискань.

Петро Олещук

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Загрузка...
Загрузка...
Загрузка...

Останні Політична правда

Scroll Up

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: