Хто стоїть за Вакарчуком і чого хоче Тимошенко – інтерв’ю відомого політтехнолога

Сергій Гайдай про кандидатів у президенти і політичні перспективи Святослава Вакарчука та Володимира Зеленського

Хто стоїть за Вакарчуком і чого хоче Тимошенко – інтерв’ю відомого політтехнолога
Автор Желізняк Олександр в Новини/Політична правда

Сергій Гайдай — один з найбільш затребуваних політтехнологів України, голова соціально-інжинірингового агентства “Гайдай.Ком”. Працював з Віктором Ющенком, Петром Порошенком, Анатолієм Кінахом, “Нашою Україною”, “Народним фронтом”.

У першій частині інтерв’ю НАРОДНІЙ ПРАВДІ Гайдай висловив свою думку щодо частини фаворитів президентських виборів в Україні, пояснив, чому політику потрібна жага влади та оцінив політичні перспективи Святослава Вакарчука і Володимира Зеленського.

– Сергію, півтора року тому ви в інтерв’ю казали: “У владі повинні бути тільки чисті політики — і неважливо, як вони виглядають, що говорять, головне, щоб там були люди, основна мета яких — перевлаштувати світ”. Давайте перевіримо наших кандидатів у президенти на цю функцію – перевлаштування світу!

– Давайте домовимося про терміни. Я не пам’ятаю точно, що я тоді сказав, але, очевидно, термін «чистий» мав значення: «Чистий політик – людина у якої немає іншої діяльності, окрім політичної».

І це дуже важливо: чистий політик думає про те, як змінити світ, країну. Він стоїть на голову вище тих, хто прийшов у політику для нарощування активів і створення нових корупційних схем. Я не володію знаннями про всіх політиків, але давайте спробуємо. З кого почнемо?

– З Анатолія Гриценка.

– Я не згоден з його позицією, але можу припустити, що в Гриценка крім політики дійсно нічого немає.

Стосовно питань до Гриценка. В політика повинна бути вибудувана модель щодо зміни країни. Я ніколи не чув про модель Гриценка; здається, що він нічого змінювати не хоче, що він переконаний: проблеми України – через нечесних людей у владі, потрібно поміняти їх на чесних. Думаю, тут переплутані причинно-наслідкові зв’язки. В Україні соціально-політична модель побудована таким чином, щоб країною керували корупціонери. Прості чесні люди, потрапляючи у владу, не можуть працювати ефективно, потім модель їх затягує в корупційні схеми. Хороша людина – не професія. В країні так і буде все продовжуватися, якщо не змінити систему. Хто наступний?

Святослав Вакарчук. Нещодавно вийшла його стаття в «Українській правді» – про реформу судової системи – де він радить доручити вибір суддів міжнародним експертам і громадянським активістам (тобто американцям і тим, хто живе на американські гранти). Смішно вийшло – того ж дня “тітушки” під захистом поліції вчергове громили суд…

– Я не відстежую його статті та заяви, але можу сказати точно: Вакарчук – не політик. Він співак, основна його діяльність – музика, творчість. Так, існують очікування людей, яким він подобається – це я розумію. Але це не робить Вакарчука політиком.

– Хто, по-вашому, за ним стоїть?

– А тут я впевнений: за Вакарчуком поки стоїть тільки Вакарчук. «Стоїть» – це значить «оплачує». Можливо, багато хто хотів би стояти за Вакарчуком, але я поки не розумію, за що там платити. Якщо побачу, що він орудує великими грошима (і це явно не його особисті заощадження), тоді я замислюся: хто стоїть за Вакарчуком? А поки Вакарчук – це Вакарчук.

– Ви хотіли б допомогти Вакарчуку?

– Оскільки він не політик, я навряд чи готовий допомагати йому професійно. А як музиканту я навряд чи йому допоможу.

– «Слуга народу» Зеленський?

– Теж як політик відсутній. На відміну від Вакарчука, Зеленський має якусь псевдополітичну біографію: на зйомках серіалу «Слуга народу» в ролі президента України. Мене це скоріше лякає, тому що реальне життя і політика дуже сильно відрізняються від того, як це показано в серіалі. Проста людина опиняється у владі… Я не знаю, що станеться з Україною, якщо Зеленський, опинившись у владі, буде діяти подібно до свого персонажу.

Якщо з’явилися політичні амбіції, потрібно пройти серйозну школу. Як її зробити інтенсивною, швидкою, я навіть не дуже добре розумію…

– Може, є сенс стати мером невеликого міста?

– Такий шлях теж існує, але він не єдиний. Під школою я розумію завдання – сформувати свою політичну позицію. Що таке політична позиція?

– Це те, від чого не відійдеш.

– Так, це базова ідея світоустрою, якій ти готовий присвятити життя і за яку готовий помирати. Потрібно мати колосальні волю, сміливість, нахабство, щоб зважитися на подібне, адже як тільки ти почнеш втілювати свою ідею, весь світ почне пояснювати, чому в тебе це не вийде!

– Зараз подумалося: В’ячеслав Чорновіл був таким політиком?

– Безумовно, Чорновіл був таким політиком. За часів Чорновола я був ще «неполітизованою» молодою людиною, особисто нічого не зможу про нього згадати, але в мене є друг – Андрій Ніцой, політтехнолог. Він був соратником Чорновола, про Чорновола я дізнався з його розповідей…

– Тепер Юлія Володимирівна.

– З Тимошенко все складно. Безумовно, в політику вона потрапила із бізнес-середовища, як і наш президент Порошенко і 90% політиків. Я розумію, що вона є частиною політичної системи, яку потрібно міняти. З іншого боку, думаю, в Юлії Володимирівни немає іншої діяльності, крім політичної. В мене немає інформації, що після приходу в політику в неї почалося зростання персонального капіталу.

В Тимошенко є дорогі речі, вона живе в непоганому будинку, в неї є гроші на життя. Але це гроші, зібрані партією. Думаю, Тимошенко в політиці гроші не заробляє, вона, швидше за все, в політиці витрачає гроші: на комунікації, на партійне будівництво, на те, щоб вигравати вибори на місцях.

Світ зараз в такому стані, що, якщо б у Юлії Володимирівни були рахунки, офшори, компанії, солідна нерухомість, ми би про це знали. Суперники подбали би, вивісили би великими літерами. Адже про активи Петра Олексійовича ми всі добре знаємо: і про офшори, і про нерухомість в Іспанії – і абсолютно не тому, що він сам це нам показав. Президент тепер під прицілом громадської думки, про це подбали ваші колеги-журналісти. Не думаю, що Юлія Володимирівна не знаходиться під цим же прицілом.

З деякими світоглядними позиціями Юлії Володимирівни я не згоден, критикував її і критикую, в її ідеології дуже багато соціалізму. Але я не можу сказати: «Мета Тимошенко в політиці – примноження капіталу!» Я не бачу цього капіталу. Не можна сказати, що Тимошенко живе, як нувориш.

– Ну так. Є підозра, що Тимошенко живе глобальними цілями.

– Як не дивно, я задавав їй особисто це питання: який мотив, цілі?

На що отримав таку відповідь: «Мотивів у житті може бути три: перший – гроші; другий – секс; третій – слава і амбіції. Мій мотив – третій, я хочу досягти своїх цілей в житті та політиці».

Юлії Володимирівні часто пред’являють: в неї жага влади! Обивателі та псевдоінтелектуали лякаються цього поняття. Але в політика і має бути так. Якщо в тебе є ідеї щодо перебудови світу, ти повинен бажати влади, без влади твої ідеї залишаться мріями. Я не готовий голосувати за політика, в якого відсутня жага влади.

Показовий приклад – ще один кандидат, Андрій Садовий. Йому дали можливість стати прем’єр-міністром України, а він відмовився. Так – це був маніпуляторний хід Петра Порошенка: призначити Садового прем’єром, а потім зробити з нього та його партії «цапів-відбувайлів». Але, відмовившись, Садовий вчинив немудро: він показав своїм виборцям, що в нього відсутнє прагнення до влади. Садовий пояснив це так: я буду прем’єром без повноважень, без депутатської підтримки, навіщо мені це потрібно?

На мою думку, ось навіщо: потрібно було стати прем’єром і почати найрадикальніші зміни (наприклад, скоротити Кабмін удесятеро). Відразу ж наткнутися на стіну, неможливість щось зробити і піти зі скандалом, пояснивши, що депутати ставлять палиці в колеса реформ. Це дало б головне: виборці обов’язково запам’ятали би, що він готовий повернутися, працювати, змінювати країну, його партії потрібні голоси, – тому що він має жагу влади. Садовий цього не зробив, і подивіться, що сталося з його рейтингом – він жалюгідний.

– Сергію, два роки тому ви говорили: “Зараз (у порівнянні з часами президентства Віктора Ющенка) ситуація змінилася, в мене куди тривожніші відчуття. Пишу зараз щось проти Порошенка, а мені приходять такі сигнали: “Ти знаєш, в Адміністрації президента це читають, ти там — в чорному списку. На телеканалах є списки людей, яких ні в якому разі не можна кликати на ефіри, ти в ці списки входиш! Тому що ти — зрадофіл, критикан влади, і взагалі — будь обережніший!” Зараз це відчуття посилилося?

– Я думаю, прочитавши це інтерв’ю, Петро Порошенко засмутиться…

Чому президент України засмутиться, прочитавши продовження інтерв’ю Сергія Гайдая, дізнайтеся найближчими днями на НАРОДНІЙ ПРАВДІ.

Розмовляв Ярослав Гребенюк

Джерело: Народна Правда