Україна змушена платити сепаратистам, одному дали 100 тисяч – Георгій Тука

Георгій Тука про Крим і те, як олігарх Фірташ платить податки Росії

Україна змушена платити сепаратистам, одному дали 100 тисяч – Георгій Тука
Автор Желізняк Олександр в Новини/Соціальна правда

Георгій Тука став відомим в Україні в 2014 році. Він організував волонтерську групу «Народний тил», потім був одним із тих, хто стояв біля витоків сайту «Миротворець». На державній службі працював головою Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, потім став заступником голови Міністерства з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб.

Loading...

Перша частина інтерв’ю Георгія Туки НАРОДНІЙ ПРАВДІ присвячена Криму, регіону України, що знаходиться в окупації. Заступник міністра розповідає, як українські підприємства олігарха Дмитра Фірташа поповнюють податками бюджет Російської Федерації, чому Україна виплатила сто тисяч гривень адепту «Новоросії» і як зневоднений півострів перетворюється на напівпустелю.

– Кілька тижнів тому ви першим повідомили, що Україна отримає томос про автокефалію. Тепер у цьому можна вже не сумніватися. Тоді ви не вказали джерело, тепер про це можна розповісти?

– Все дуже просто. Я перебував на телебаченні, поруч зі мною сидів нардеп Ігор Мосійчук. І прийшла СМС від його колеги, який був, скажімо так, неподалік від патріарха. Ігор мені просто показав це повідомлення.

– Анексований Крим – ваша єпархія. Що думаєте про останні події в Криму, Керчі?

– Це жахлива трагедія в історії сучасної України, але я далекий від того, щоб її політизувати. Не бачу, як вбудувати її в якусь систему, мені здається, це одиничний випадок. Хоча думаю, що на психіку цієї молодої людини (стрілка з Керчі Владислава Рослякова, – НП) вплинули події 2014 року та низка інших факторів. Усі бачили на його стіні у «ВКонтакте» пости на підтримку «Новоросії». Рівень радикалізації суспільства – що українського, що російського – стрімко зріс, а те, що він прийшов у коледж в екіпіруванні, свідчить, що він готувався, причому не один день.

– І не сам.

– Цілком можливо. Цьому немає доказів, але складно припустити, що двадцятирічний пацан був так добре підготовлений, зміг самостійно сконструювати серйозний вибуховий пристрій, ходити холоднокровно вбивати своїх викладачів, товаришів по навчанню – все було зроблено за канонами Брейвіка.

– Чи зможе Росія використовувати теракт у Керчі для ескалації конфлікту? Це якось позначиться на жителях півострова, на кримських татарах?

– Один з головних напрямків – захист прав людини на окупованих територіях. Навіть не знаю, як там можна посилити репресії. Така тенденція: переважна більшість обшуків, політичних арештів проводяться, якщо казати дипломатично, з перевищенням необхідної сили. Адже для того, щоб провести обшук в приватному будинку, необхідно дві-три людини. Ні, приїжджають п’ятдесят-сто, бронетранспортери, все з гуркотом. А потім у мережі повно фотографій цих затримань. Висновок тільки один: демонстрація сили та залякування. Мета – посіяти серед мирного населення страх.

– Я чув, кримські татари перебували в ісламських організаціях, дозволених в Україні, але вони під забороною в Росії. І разом з новим громадянством їм дісталося і переслідування за новими законами.

– Це – Хізб ут-Тахрір, Ісламська партія звільнення, міжнародна політична організація. В Україні, як і в багатьох країнах Європи, вона дозволена, а в РФ вважається терористичною. Відповідно, після анексії Криму тих, хто сповідував цінності цієї організації, стали переслідувати як терористів. Але я б сказав, що в Криму під прес потрапляють не тільки кримські татари, а й українці, росіяни, всі, хто має точку зору, що відрізняється від “правильної”.

– Розкажіть про стратегічні питання, якими займається ваше міністерство!

– Перше, як я вже сказав, – захист прав людини. Намагаємося підключити народних депутатів, щоб вони скоріше ухвалили «Закон про політичних в’язнів». У Криму страждають не тільки політв’язні, але і їх сім’ї. Минулого року ми провели аналіз потреб цих сімей. Потрібні гроші на утримання адвокатів, на поїздки родичів в суд, просто на життя, адже, буває, багатодітна сім’я втрачає єдиного годувальника. Ми розробили законопроект, щоб цим сім’ям надавати допомогу на законному рівні; більше того, передбачили потрібну суму в бюджеті, за підтримки народних депутатів були виділені фінанси. Отримали «стовідсоткові» гарантії від групи народних депутатів: «Не хвилюйтеся, закон буде ухвалено завтра-післязавтра!» Ухвалили бюджет, вже закінчується поточний рік, закону немає…

– Просто забули, без усякої політики?

– Не знаю, яким чином законопроекти потрапляють до зали Верховної Ради на голосування.

– На конкурсній основі.

– Знаю тільки, що близько трьох з половиною тисяч законопроектів чекають своєї черги. Для мене залишається загадкою, хто визначає першочерговість розгляду законопроектів, але факт залишається фактом: гроші є, але не можна їх направити сім’ям політв’язнів.

Що ще важливо, нам необхідно отримати трактування, визначення, хто ж такий політичний в’язень, адже в нас немає такого поняття в законодавчій базі.

Це призводить до казусів. У грудні 2017 року була звільнена остання велика група наших полонених, надійшла ініціатива: виплатити кожному по сто тисяч гривень компенсації.

Запропонували нам здійснити ці виплати, у нас є стаття витрат на політв’язнів. І потім трапилася делікатна ситуація. Серед звільнених виявилися люди, які потрапили в полон зовсім не за свої героїчні вчинки, більше того – проти яких ведуться слідчі дії: за порушення присяги, військової дисципліни. До групи потрапив один цивільний, дані якого є у базі “Миротворця”. У 2014-му він не соромився бігати та кричати гасла «Новоросії», а потім через бізнес-розборки потрапив, як вони там кажуть, «на підвал». Ось таких «героїв» нам теж всунули – для надання матеріальної допомоги. Ми довго пручалися, консультувалися зі Службою безпеки, але врешті-решт нам довелося навіть цьому сепаратисту виплатити належну суму. Просто тому, що не існує закону, який пояснює, хто такий політв’язень.

– Ще стратегічні питання?

– Друге стратегічне питання – підготовка консолідованого позову проти Росії, в тому числі за незаконне відчуження майна на території Криму.

До цього діяли локально, так, нещодавно дванадцять українських компаній звернулися з позовом до Європейського суду з прав людини, мова йшла про майно, що залишилося на окупованій території Криму. Росія подала апеляцію і її програла.

Крім захопленої в Криму нерухомості РФ також експлуатує наші корисні копалини. Конкретно мова йде про так звані «вишки Бойка», які ведуть видобуток газу на Чорноморському шельфі України.

– Так, півмільярда доларів знайшли нового господаря.

– Півмільярда – це ще далеко не все. Рівень видобутку газу становить приблизно два мільярди кубів на рік. Можна помножити і зрозуміти, скільки сотень мільйонів доларів Росія незаконно отримує в Криму. Весь цей газ йде на забезпечення Криму. І якщо позбавити Росію можливості качати український газ на українських родовищах українським обладнанням – півострів буде змушений дуже різко скоротити споживання газу. Потужностей газопроводу «Кубань – Крим» не вистачить.

Так от, тиждень тому створена міжурядова комісія. Завдання: збір, аналіз інформації про збитки, завдані Україні, подача однієї загальної консолідованої претензії.

– Незадовго до трагедії в Керчі півострів спіткало ще й екологічне лихо – в Армянську

– Ми протягом двох тижнів з’ясували причини технологічної аварії, не маючи доступу на територію, спираючись на певні розвідувальні дані і відкриті джерела. А паралельно з цим процесом ми вивчили структуру функціонування “Кримського титану”.

У 2014 році, щоб утримати кримчан від переходу під юрисдикцію Росії, у Верховній Раді був ухвалений закон «Про створення вільної економічної зони «Крим». Всі українські підприємства на території АРК звільнялися від сплати податків. А Росія, визнавши Крим своєю територією, зобов’язала всі господарюючі суб’єкти перереєструватися в примусовому порядку, перейти в юридичне поле Російської Федерації.

Існують два підприємства, що належать Фірташу, «Кримський содовий завод» і «Кримський титан». На сьогоднішній день тільки ці два підприємства півострова залишаються в юридичному полі України.

Щоб не потрапляти під пресинг Російської Федерації, пан Фірташ зареєстрував у Москві ТОВ «Титанові інвестиції» і передав в оренду цьому підприємству свої активи на території Криму. «Титанові інвестиції» платять податки в Російській Федерації. Кримські ж підприємства Фірташ не ліквідував, залишив їх у законодавчому полі України. І це було би ще півбіди, якби він платив податки! Але він не платить податки, адже діє закон про Крим – вільну економічну зону.

– І «Титанові інвестиції» не потрапили під санкції?

– Абсолютно вірно, підприємство повинно потрапити під міжнародні санкції та позбутися 90% збуту. Але під свою продукцію Фірташ підкладає українські документи, що і дозволяє йому уникнути санкцій. Фірташ оточив «Інвестиції» фірмами, які заплутували весь ланцюжок господарської діяльності. Ми за допомогою наших західних партнерів цей клубок розплутали і подали Кабінету міністрів пропозицію ввести санкції проти компаній. Одна з них (не буду називати її, рішення ще не прийнято) зареєстрована в центрі Європи, вона є, по суті, фінансовим агентом кримських підприємств.

Так ось, ця компанія надіслала нам товстий лист чистою українською мовою: нам погрожують судовим переслідуванням, якщо ми ініціюємо санкції. Для мене це показник вищого пілотажу: використовуючи в більшості випадків відкриті джерела, ми змогли намацати больову точку противника і викликати таку неадекватну реакцію.

У мене є впевненість, що після прийняття Україною санкцій проти цих компаній, вони також потраплять у санкційні списки Європи і США.

Ось у загальних рисах – що стосується Криму.

– Окремо мене цікавить питання екології, без дніпровської води Крим висихає, страждає сільське господарство.

– Так. І кількість виноградників скоротилася на третину. У нас є супутникові знімки Криму – у динаміці видно, як з 2014 року зникає флора півострова, північ Криму перетворюється на напівпустелю. Був півострів яскраво-зеленим, тепер – третя частина має пісочний колір.

– Якщо Україна збирається повертати цю територію, може, їй слід дбати про екологію Криму?

– Якщо б вдалося якимось чином відокремити воду для сільського господарства від води для військовослужбовців Російської Федерації, дискусія на цю тему, можливо, була б доречна. Але ніхто цього зробити не зможе. Крим забезпечений власною питною водою, населення не страждає (тобто ми не порушуємо міжнародне гуманітарне право). А забезпечення водою промисловості і військових підрозділів, кількість яких усе зростає, – нехай це буде головним болем країни-окупанта.

– Ці ж процеси можна перенести на “ДНР-ЛНР”…

– Багато. Але кожен конфлікт має свої особливості.

Про те, що дізнався Георгій Тука з розвідданих про закриті зустрічі в Луганську, Донецьку та Ростові-на-Дону, читайте днями в продовженні інтерв’ю на НАРОДНІЙ ПРАВДІ.

Розмовляв Ярослав Гребенюк

Джерело: Народна Правда
загрузка...
загрузка...