Сила в правді

Навігація
Головна Новини Путін хоче, щоб Україна вмилася кров'ю через томос - генерал Романенко

Путін хоче, щоб Україна вмилася кров’ю через томос – генерал Романенко

Ігор Романенко про томос, військову сутичку у морі та загрозу великого вторгнення військ РФ

Путін хоче, щоб Україна вмилася кров’ю через томос – генерал Романенко
в Новини/Соціальна правда

Якими можуть бути провокації з боку Росії під час отримання Україною томосу? Чим відрізняється україно-російська війна від зіткнення РФ і Грузії десять років тому? Що утримує Володимира Путіна від того, щоб почати пробивати сухопутний коридор з Донбасу в Крим?

Про це в інтерв’ю НАРОДНІЙ ПРАВДІ розповів генерал-лейтенант запасу, колишній заступник начальника Генерального штабу Збройних сил України (у 2006-2010 роках) Ігор Романенко.

– Президент Петро Порошенко заявив, що в Росії є план пробити наземний коридор з Донбасу в Крим, захопивши для цього Бердянськ і Маріуполь. Як можете це прокоментувати?

– Цей план давно існує, в Росії завжди є кілька варіантів нападу на територію сусідів; вони чекають на зручний випадок. Адже й план захоплення Криму не створювався взимку 2014-го, він задовго до того був ретельно розроблений Генштабом.

У зручний момент ці плани актуалізуються: згадаймо Тузлу (конфлікт між Україною і Росією у вересні 2003 року, що стосувався приналежності острова Тузла, – НП), було обрано момент, зроблено спробу захоплення українського острова, але тоді не вийшло.

Чи наважиться Росія на атаку? Зараз для загарбницьких планів Путіна не найкращий час: і США, і Європа засудили інцидент із захопленням українських суден. В цих умовах малоймовірно, що РФ на щось серйозне зважиться. Але 100% – Генштаб РФ зробив нову оцінку ситуації та розробив детальний план вторгнення, в цьому сумнівів немає. Вони завжди готові реалізувати аргумент сили, тільки б ситуація загострилася. У таких випадках Путін тримає лук з натягнутою тятивою, якщо ситуація невигідна – тятиву послабив, стріла опускається.

– До речі, добре б згадати Тузлу – перший російсько-український конфлікт. Нагадайте, що сталося тоді, 15 років тому?

– Зараз острів Тузла став опорною точкою для однієї з колон Кримського мосту. А в 2003-му не існувало кордонів між Україною і Росією по Азовському морю.

А за міжнародним правом, до моменту підписання договору між країнами, умовний кордон проходить між крайніми точками землі. Росіяни почали будувати дамбу до острова Тузла, щоб «прив’язати» острів до Кубані. І якщо б росіяни з’єднали Тузлу зі своїм берегом, то вийшов би вже півострів, крайня точка якого перекрила б Керченську протоку, яка тоді належала Україні, за прохід через яку бралося мито.

Й іноземні військові кораблі могли б заходити в Азовське море через Керченську протоку, Путіна це не влаштовувало.

У вересні 2003-го йшла боротьба за Тузлу, а в грудні Кучма і Путін підписали угоду про те, що Азовське море і Керченська протока – це внутрішні води двох країн, і через протоку, згідно з цим документом, українські кораблі – і військові, і цивільні – можуть безперешкодно проходити. Цю угоду Путін зараз і розтоптав.

– Тоді вже фактично почалися президентські вибори (2004 року), які обіцяли бути гарячими – між умовними сходом і заходом, між Януковичем і Ющенком. Конфлікт на Тузлі був із цим пов’язаний?

– У тому числі. Путін всі чинники – економічні, політичні, військові – змушує працювати задля однієї мети.

Воєнний стан. Підсумки тижня?

– Головне з точки зору безпеки – посилення позицій військових у підготовці до війни. Слава Богу, закінчилися ці чвари, бризки та підскоки, всі в Раді пропіарилися, але проголосували правильно.

Активним діям передують два етапи – попередня підготовка і безпосередня підготовка. Воєнний стан – це попередня підготовка держави до війни, в десяти областях України. А перед армією поставлено завдання – повна підготовка на всій території України.

Путін не очікував такої гідної відповіді. Подивіться, як вони зараз поводяться: Путін хоче все звести до дрібного прикордонного конфлікту. А світове співтовариство дає правильну оцінку, Путіна це бісить. Він розуміє, що своїх цілей може досягти тільки широкомасштабною війною, але не може на неї зважитися: попереду великі втрати та неочевидні результати.

Так що для Росії зараз тільки одне «раціональне» рішення – втручання в наші вибори і приведення бажаного для Путіна президента, також послати у парламент якомога більше проросійських ручних депутатів.

– Російсько-грузинські відносини в 2008 році. Чи є аналогія з нашими подіями? Тоді грузини теж діяли нахабно, креативно, сподіваючись на підтримку Заходу, і в результаті отримали війну.

– Аналогії є, але ось в чому головна відмінність. Після захоплення наших суден у Чорному морі ми оголосили воєнний стан, чого Росія не очікувала; ми показали готовність до масштабної війни – але ми не відреагували військовими діями.

А Саакашвілі відреагував, на провокації відповів ударами «Граду» по Цхінвалі, що йому досі ставлять у провину. Зрозуміло, що росіяни провокували, але раз ти відкрив вогонь, тепер і розсьорбуй! Якщо б Україна піддалася на цю хитрість, хтось би не стримався, хтозна: може, Путін вже пробив би сухопутний коридор від Донбасу до Криму, в нього було все готово.

– Грузинську армію посилювали, навчали західні фахівці. Чи добре вона тоді себе проявила?

– В грузинської армії добре спрацювали тільки спецназ і ППО. На перевалі біля Рокського тунелю вони зустріли російську армію, при підході до Цхінвалі та понесла великі втрати, був поранений командувач 58-ю армією генерал Хрульов. Це перше. А друге – це протиповітряна оборона. Я брав участь в її підготовці, знаю все в деталях. Грузини кажуть, що збили 22 літаки, росіяни – 4, насправді збили 14 російських літальних апаратів. Для п’ятиденної війни й амбіцій росіян – це досить багато. Збивали літаки нашими «Буками», а перед цим ми три роки готували фахівців в Україні, брали грузинських студентів, майбутніх інженерів з третього курсу і навчали в Харківському університеті повітряних сил.

– Росіян стали відправляти назад з аеропорту «Бориспіль» та інших пунктів пропуску на кордоні (після заборони на в’їзд в Україну чоловіків-громадян РФ у віці 16-60 років). Що скажете?

– Це профілактика, дуже важлива і потрібна. Можна знайти багато ходів для провокацій. Ми готуємося до отримання томосу, і нам зовсім не потрібно, щоб Україну заполонили “прочани” з РФ «у цивільному» і влаштували тут «православну ходу». Пам’ятаєте, що влітку коїлося? А тепер – обіцянки: ми вмиємося кров’ю, черниця самоспаленням хоче займатися, Путін їй вручав орден (настоятелька Одеського Свято-Михайлівського монастиря ігуменя Серафима, за даними низки ЗМІ, пообіцяла облити себе бензином і підпалити, якщо Українській церкві нададуть автокефалію, – НП).

Я в 2014 році під час АТО був у Святогірському монастирі, – так це абсолютно військове проросійське відділення з кількістю військовослужбовців або ченців на 120 осіб. Плюс охорона – російські козаки. Абсолютно чітка організація, дисципліна, гроші, транспорт – і там і диверсантів переховували, і зброю ховали.

Ось до нас такі “прочани” і приїдуть. Згадаймо ще раз 2014 рік – і як росіяни вішали прапори, і про «поребрики». Вони приїжджали автобусами через відкритий кордон. І вони хочуть, щоб ми зараз без контролю пускали всіх підряд?

Потрібно навчитися діяти на випередження – і зараз ми показуємо, що це вже вміємо.

– Ви часто включаєтеся в ефір російських каналів. Чи вдається донести свою точку зору?

– А вони мене то «технічними несправностями» забивали, то якимись шумами, щоб не було зрозуміло, про що я кажу. А вчора (розмова відбулася в понеділок, 3 грудня, – НП) на «60 хвилин» глушили мене гулом аудиторії – щоб росіяни не чули об’єктивної інформації.

Розмовляв Ярослав Гребенюк

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Загрузка...
Загрузка...
Загрузка...

Останні Новини

Scroll Up

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: