У вівторок, 19 лютого, під час чергового засідання по справі про смертельну ДТП у Харкові у Київському районному суді Харкова з останнім словом виступили обвинувачені – Геннадій Дронов і Олена Зайцева.
Як передає НАРОДНА ПРАВДА, про це повідомляє місцеве видання Newsroom.
Обвинувачені виступали з останнім словом. Першим говорив Геннадій Дронов.
“Я вперше зіткнувся з судовою системою, за винятком єдиного адміністративного порушення за весь час мого 19-річного водійського стажу. Я не дозволяв собі порушувати швидкісний режим, не дивлячись на прискорення. У мене не було приводів в поліцію до цієї трагедії. І для мене те, що відбувається тут під час дебатів і засідань, виглядає дико. Я, як і всі люди, думав, що тут все повинно бути чесно і справедливо, що все одно повинні достукатися до істини. Але те, що тут відбувалося, на істину зовсім не схоже.
Таке враження, що нас тут збирали не для того, щоб розібратися, що ж насправді сталося, і прийняти чесне правильне рішення, не поливаючи нікого брудом і не призначаючи винних, видаючи бажане за дійсне, підносячи це суспільству, яке від цього втомилося, а потім запросити по максимуму, щоб всі нарешті заспокоїлися. Це велика трагедія для нас всіх. Але в цьому нещасному випадку не було злого умислу, а всі інші факти і докази повинні були бути ретельно вивчені і зважені для прийняття правильного і об’єктивного вирішення.
Я звертаюся не тільки до всіх тут присутніх, а й до всієї громади, оскільки це вже стало резонансною і громадською справою.
Користуючись своїм словом, я не прошу пом’якшити мені міру покарання, оскільки за час судового процесу я зрозумів, що це марно. Користуючись своїм словом, я звертаюся до потерпілих, адже в залі судових слухань, крім суперечливих обвинувачень з боку прокуратури і захисту Олени Зайцевої, в мою сторону звучали звинувачення в тому, що я не визнав своєї провини і не висловлював співчуття. Що вивчити імена всіх загиблих і постраждалих – це не складно. Що молода дівчинка, на відміну від мене, знайшла в собі сили визнати наслідки. Що я не відшкодував збитки в добровільному порядку.
Так, я не визнав провини в тому, що сталося. Своєї провини настання цього жаху. Але я усвідомлюю свою участь в цьому і каюсь. Я не один раз просив вибачення: і в суді, і в камері перед богом, я кожен день прошу вибачення, незліченну кількість разів. Я прошу його зараз: вибачте мені. За те, що я опинився на тому перехресті. За те, що був, як всі, як інші. За те, що почав цей рух разом з іншими автомобілями. За те, що в ті секунди не усвідомив, що відбувається. Вибачте. Щиро прошу пробачити мене і зрозуміти мене. Зрозуміти, адже у мене не було ні найменшого наміру на порушення правил дорожнього руху.
Я їхав, як всі і як завжди. І гадки не мав про можливість настання таких жахливих наслідків. І вже тим більше – не бажав їх. Я не можу попросити вибачення у кожного. Я не можу допомогти матеріально – і не тому, що у мене немає такого бажання. Навіщо такими висловлюваннями робити з мене байдужого черствого монстра? При першій же можливості я готовий продати автомобіль і віддати гроші сім’ям загиблих і постраждалих. Але у мене немає такої можливості, тому що цим може займатися тільки я або мій адвокат. Я не можу допомогти – не можу, а не “не хочу”! – своїй матері, я не можу допомогти собі. Так, мені було нескладно запам’ятати імена потерпілих. Не складно запам’ятати імена людей, коли ти знаєш, від чого вони загинули, і, сидячи в камері, перечитуєш це раз по раз, усвідомлюючи, що ти мимоволі причетний до їхньої загибелі.
Так, ця молоденька дівчинка сильніша за мене. Так, вона смирно сидить на лаві підсудних, слухаючись у всьому свого адвоката і розуміючи, що після звільнення у неї буде все, як і раніше. Я ж 18.10.2017 року втратив все. У мене немає нічого, нічого не залишилося. Часом – навіть бажання жити. Я хочу допомогти сім’ям загиблих і постраждалих. З огляду на сказане моїми адвокатами, єдине, що я хочу сказати на свій захист – ні перед судом, перед людьми – так це те, що, навмисно чи ні, але те злощасне перехрестя кожен день проїжджають сотні водіїв точно так же, як проїхав його я.
І жодного разу ні до мене, ні після мене це не призвело до таких жахливих наслідків, як 18.10.2017 року. Одним з тих уроків, які і справді зрозуміли все – так це те, що ні по вулиці Сумській, ні по площі Конституції ніхто не займається стрітрейсингом і не влаштовує погоні з автомобілями. Які, як і всі інші в цьому провадженні, також не встановлені. Я не оратор. Я кілька разів переписував свої слова. І все одно жодним словом не можу передати все те, що відчуваю насправді. Я думаю, якщо ви на мить відкладіть свої емоції, то ви все самі побачите на моєму зовнішньому вигляду. Вибачте мені, будь ласка. У всьому іншому я підтримую своїх адвокатів і сподіваюся на справедливе рішення суду. Дякую”.
Після слово взяла Олена Зайцева. Її виступ складався з 12 слів, вся промова зайняла всього 10 секунд.
“Я каюсь і готова нести будь-яке покарання, яке мені призначить суд. Дякую”, – сказала обвинувачена.
Після цього суддя Віктор Попрас пішов до нарадчої кімнати. На наступному засіданні, яке, за попередніми даними, відбудеться через тиждень, служитель Феміди озвучить вирок у справі.
Нагадаємо, в Київському райсуді Харкова з останнім словом виступила обвинувачена в смертельному ДТП Олена Зайцева. Вона повністю визнала свою провину.
