Проти України Росія воює з однієї причини, а з Кримом проблеми – журналіст Павло Казарін

Чому Путін воює проти України і як його можна покарати за Крим

Проти України Росія воює з однієї причини, а з Кримом проблеми – журналіст Павло Казарін Фото: "Радіо Свобода"
Автор Желізняк Олександр в Новини/Соціальна правда

П’ять років тому в ці дні російські солдати блокували українські військові частини в Криму, йшла активна підготовка до так званого “референдуму” й анексії півострова.

Loading...

Про те, чому не варто сподіватися на швидке вирішення кримського питання, навіщо Володимир Путін пішов на захоплення української території і яка країна може стати наступною жертвою агресії РФ, в інтерв’ю НАРОДНІЙ ПРАВДІ розповів відомий український журналіст, кримчанин Павло Казарін.

– Чи припускали ви п’ять років тому в яких-небудь розрахунках, що може трапитися щось подібне анексії й окупації Криму?

– Чесно кажучи, ні. Я перебував у полоні ілюзії про те, що сучасна Росія хоче бути Заходом і з Заходом всередині такого собі “глобального МакДональдса”. Мені здавалася неймовірною думка про те, що Москва може зважитися на повноцінний збройний конфлікт, який при цьому буде пов’язаний не тільки з окупацією чужої території, але завершиться саме анексією. Навіть коли Крим був захоплений і була призначена дата так званого “референдуму”, мені здавалося, що півострову загрожує існування у форматі Придністров’я, Південної Осетії чи Абхазії. Я не міг припустити, що Кремль піде на офіційне включення української території в свій склад. І я не припускав, що в кримської історії буде другий акт на Донбасі.

– Останнім часом Крим здається таким собі локомотивом окупованих Москвою територій та її сателітів. Чи є майбутнє в цього регіону як суб’єкта Російської Федерації, що на нього чекає?

– Росія не стане добровільно від нього відмовлятися. Я багато разів наводив наступний образ: Крим для Росії – це такий собі толкінівський перстень з трилогії «Володар перснів». Добровільно відмовитися від нього неможливо, але чим довше носиш, тим більше він перетворює тебе на Голлума (один з ключових персонажів творів Джона Толкіна “Володар перснів”, чий розум був поневолений перснем всевладдя, який перетворив його на доволі мерзенну та небезпечну істоту, – НП). Це те, що сьогодні відбувається з Кримом. Росія не буде його викидати зі свого складу. Навпаки, вона намагатиметься відкласти це питання в довгу скриню, сподіваючись, що за енну кількість років їй вдасться врегулювати статус Криму на якихось міжнародних майданчиках.

Проти України Росія воює з однієї причини, а з Кримом проблеми – журналіст Павло Казарін

Потрібно також розуміти, що ейфорія 2014-го року і той мобілізаційний ефект, який Крим давав російській внутрішній політиці, коли можна було виправдовувати півостровом будь-які негаразди, пов’язані з падінням рівня життя, зійшли нанівець ще роки два тому. Я абсолютно не здивуюся, якщо за кілька років Кремль спробує домогтися якихось нових територіальних надбань. Наприклад, натиснувши на офіційний Мінськ і змусивши його йти шляхом створення справжньої союзної держави, яка сьогодні існує лише на папері.

– Просто для того, щоб відновити втрачений мобілізаційний потенціал?

– Деякі рубильники простіше увімкнути, ніж вимкнути. Російське керівництво сьогодні живе самовідчуттям війни: війни із Заходом, війни за відновлення Радянської або Російської імперії, війни в рамках парадигми великої геополітичної гри, за підсумками якої Росія знову повинна здобути колишню велич.

У будь-якій іншій країні політичний курс може коригуватися в залежності від того, хто перемагає на виборах. Але в Росії не існує процедури виборів – російське керівництво незмінюване. Навіть Володимир Путін, по суті, був призначений наступником Борисом Єльциним. Дмитро Медведєв призначався наступником особисто Володимиром Путіним. Сподіватися на те, що відбудеться коригування російського курсу за підсумком виборів, не доводиться. Російська влада не збирається випускати владу зі своїх рук. Тому ті думки й інтенції, якими живе сучасна російська влада, залишатимуться незмінними.

Читайте також: В Україні назвали єдиний спосіб перемогти Росію і повернути Крим

Може бути, періоди жорсткої конфронтації чергуватимуться з періодами відносної стабільності і хай риторичного, але замирення. Але це взагалі нічого не означає, тому що в той момент, коли Москва побачить вікно можливостей, вона й далі продовжуватиме реалізовувати ту політику, яку ми побачили в 2014-му році.

– Тобто імперія не може не розширюватися просто тому, що це її природа?

– Абсолютно точно, і, повторюся, для Володимира Путіна це питання навіть не економічне, точно так само, як і анексія Криму для нього не була пов’язана з економікою. У якийсь момент Володимир Володимирович прокинувся вранці та подумав: «Хто там пам’ятає, який там за Катерини Другої був курс гульдена щодо піастру, зате всі пам’ятають, що вона приєднала Крим». І вирішив, що точно так само ніхто не пам’ятатиме, яка економічна ситуація супроводжувала його третій і четвертий президентські терміни, зате всі пам’ятатимуть про те, що він “приєднав” Крим. Це вже історія про місце в підручниках історії, а не про дебет з кредитом.

– Як це вплинуло на систему міжнародних відносин? Чи може хтось собі уявити, що робити з Кримом?

– Ні, і в цьому вся справа. З моменту закінчення Другої світової війни, умовно кажучи, з моменту Ялтинської конференції у світі було дуже мало випадків анексії. Було багато випадків окупації, але ситуації, коли територія однієї держави офіційно оголошувалася державою її територією, можна перерахувати на пальцях. Умовно кажучи, Східний Тимор, який був анексований Індонезією, Східний Єрусалим і Голанські Висоти, які були анексовані Ізраїлем, безуспішна спроба анексії Фолклендських островів Аргентиною у Великої Британії. Але всі вони були не схожі на анексію Криму, тому особливість кримської історії в тому, що ні в кого немає готової збірки рецептів, якоїсь методички, за якою можна діяти для того, щоб відновити територіальну цілісність України і, умовно кажучи, якимось чином вирішити це питання.

До того ж ситуація ускладнюється ще й тим, що сучасна Росія – це ядерна держава, яка раз за разом повторює, що вона не має наміру вести жодних переговорів щодо долі українського півострова. А це означає, що військовим шляхом цю ситуацію вирішити неможливо просто тому, що Росія, знову ж таки, є ядерною державою.

– Крім того, вона настільки мілітаризувала Крим, що найменша така спроба може дуже плачевно закінчитися.

– Навіть якщо б вона не мілітаризувала Крим, все одно в Росії залишається ядерна зброя. Все одно будь-яке зазіхання на те, що Кремль вважає своїм, загрожує потенційним ядерним конфліктом. Тому доводиться констатувати, що історія про Крим – це історія надовго. У свій час Литві та “Саюдісу”, їхньому національному рухові, щоб домогтися успіху та незалежності Литви, довелося дочекатися моменту, коли розвалився Радянський Союз.

– Тобто потрібно чекати навіть не кінця режиму Володимира Путіна, а саме кінця цієї форми існування Російської Федерації або її імперського світогляду?

– Скоріше закінчення імперського світогляду може трапитися тільки в результаті краху нинішньої моделі господарювання Російської Федерації. Я не думаю, що самі по собі імперські настрої можуть зникнути зі свідомості російського обивателя. Це може статися тільки в результаті того, що вся ця модель існування піде в небуття. І російський обиватель зосередиться не на приєднанні до своєї країни чужих територій, а на питаннях базового елементарного виживання, на порядку денному холодильника та безпеки, в обмін на які він буде готовий, в тому числі, чути про необхідність відновлення територіальних кордонів Російської Федерації зразка 2013 року.

– Але наскільки Крим і підтримка всіх окупованих територій і сателітів на кшталт Придністров’я й Абхазії можуть прискорити цей процес, враховуючи той факт, що Росія досить потужна економічно, хочеться нам це визнавати чи ні?

– Безумовно, необхідність витрачати гроші на існування Криму та підтримку інших окупованих територій все одно не зникне. У 1990-х Росія була країною-жебрачкою, нафта коштувала дуже дешево, але Москва продовжувала утримувати Придністров’я. Але, в будь-якому випадку, якщо у світової спільноти і в України є можливість збільшувати російські витрати, то, безумовно, цієї стратегії потрібно дотримуватися.

Проти України Росія воює з однієї причини, а з Кримом проблеми – журналіст Павло Казарін

Потрібно розуміти, в чому взагалі полягає природа санкцій проти Росії. Вона дуже проста: в світі вони не використовуються для того, щоб міняти якийсь режим. Санкції інструментальні – якщо держава перестає поводитися за правилами, якщо вона починає поводитися як гопник і бити сусідів заточкою в живіт, то потрібно скоротити кількість ресурсів, які є в розпорядженні цієї країни. Тоді теоретично вона зможе спрямовувати на військові операції менше ресурсів. Умовно кажучи, цього хулігана потрібно посадити на пайок не з трьох тисяч калорій, а з однієї, щоб він був ослаблений і не мав можливості завдати шкоди своїм сусідам.

Санкції Сполучених Штатів проти Куби не призвели до того, що Фідель Кастро втратив свою посаду. Ні, він благополучно досидів на цій посаді до глибокої старості, а потім передав владу своєму братові. Але за підсумком всього санкційного тиску Куба втратила величезні гроші. Фідель Кастро продовжував залишатися на чолі кубинської держави, але вона біднішала з тим, як він залишався на посаді. Куба залишалася задвірками світової цивілізації, не ставала фронтменом в якихось високотехнологічних областях. Завдання санкцій, які введені відносно Росії, точно такі ж. Вони повинні скоротити кількість ресурсів, які знаходяться у розпорядженні країни-агресора, щоб вона не відправляла ці ресурси на війну з Україною або якимись іншими державами.

За підсумками останніх п’яти років ми бачимо, що війна, яка спочатку сприймалася Заходом як війна Росії проти України, насправді є війною Росії проти західної цивілізації. А проти України Росія воює лише з тієї причини, з якої вона вирішила, що Україна стає частиною цієї цивілізації. Тільки і всього.

Продовження інтерв’ю читайте на НАРОДНІЙ ПРАВДІ найближчими днями.

Марина Євтушок

Джерело: Народна Правда
загрузка...