Путін зарядив гармати і зачаївся до літа

Успішна Україна - нічний жах для Кремля

Путін зарядив гармати і зачаївся до літа
Автор Желізняк Олександр в Новини/Політична правда

Події останніх днів – відмова Європарламенту від стратегічного партнерства з Росією, рішення Палати представників Конгресу США, спрямовані проти РФ – можуть створити враження про початок наступу консолідованого Заходу на позиції Кремля. На жаль, такі уявлення не відповідають дійсності, ба більше – ситуація є складнішою. Швидше можна говорити про підготовку Росією політичного контрнаступу з ударом по європейських тилах – Володимир Путін вже націлив на Україну свої інформаційні гармати та чекає на результати українських президентських виборів і виборів до Європарламенту, що відбудуться наприкінці весни.

Loading...

Почнемо з азів: Захід не зацікавлений у розпаді Росії, точно так само, як він не був зацікавлений у розпаді СРСР на початку 90-х. Це аксіома, і вбачати інші сценарії розвитку подій можна, лише враховуючи вірогідність їхнього втілення в життя. Вона, повторюся, невисока. Фактор ядерного арсеналу та можливість техногенних катастроф планетарного масштабу російським керівництвом прекрасно усвідомлюються та використовуються у власних інтересах.

Останні санкції ЄС проти 8 російських офіційних осіб, причетних до захоплення українських моряків у листопаді минулого року, варто прямо назвати символічними. Показово, що подібний ступінь впливу на Кремль Брюссель продемонстрував за п’ять років після оформлення анексії Криму. До того ж італійський прем’єр Джузеппе Конте (нагадаю, що Італія – член G-7) заявив, що працює над зняттям санкцій з Росії. Добре, що США та Канада приєдналися до санкційного тиску на Кремль, демонструючи, що пильно стежать за розвитком російсько-українського конфлікту.

Втручання до перебігу української президентської кампанії для Росії сьогодні виглядає стратегічно важливим завданням, адже у разі практичного впливу на її результат (Кремль влаштують як поява нового, обов’язково більш договороспроможного, президента, так і максимальна дискредитація перебігу виборів) Путін зможе транслювати сигнал «Україна не спроможна до демократії» на Захід з максимально високою інтенсивністю. Всі медіа-гармати російської пропаганди заряджені та націлені відповідним чином, як і численні агенти російського впливу у західному світі. На межі березня-квітня ми у цьому переконаємося. Демократична та успішна Україна – поза сумнівом, нічний жах для російської влади, і Кремль докладатиме зусиль, аби вона не постала.

Читайте також: Вибори-2019: всі кандидати в президенти України

Зовнішньополітична кон’юнктура для Кремля залишається доволі сприятливою. Загальноєвропейські ініціативи Еммануеля Макрона, які прозвучали всіма мовами ЄС, не сприйняті як одкровення, навколо них точиться дискусія у експертних колах. Численні протиріччя всередині Євросоюзу складно ліквідувати самими добрими намірами, і підписатися під гаслом «Плани Макрона – плани Європи» сьогодні готові далеко не всі представники європейської політичної еліти. І страждання британського парламенту, Терези Мей та європейських переговорників навколо Brexit насправді не додають оптимізму.

На цьому тлі ритуальні танці навколо Nord Stream-2 не повинні вводити в оману, як і висловлене у резолюції Європарламенту занепокоєння його будівництвом. Цей енергетичний проект завдяки корегуванню відповідних документів ЄС перейшов до сфери компетенції Німеччини, яка є провідним бенефіціаром будівництва нової газової труби. Тому питання полягає не у тому, чи буде завершено другу чергу «Північного потоку», а у тому, коли саме це станеться. Як видається, його запуск в експлуатацію стане аргументом для виборів до Бундестагу та виходу на політичну арену нового німецького канцлера восени 2021 року.

Вже традиційні кулуарні обіцянки американських політиків запровадити нові санкції проти європейських компаній, які беруть участь у будівництві Nord Stream-2, навряд чи підсилять трансатлантичну солідарність. Зауважу, що манера поведінки Дональда Трампа надихає небагатьох мешканців Старої Європи, і латентний антиамериканізм там проявляється з новою силою. Не варто дивуватися, що багато європейців більш прихильні до Путіна, ніж до Трампа: російський президент у публічній площині Старому Світові обіцяє виключно взаємовигідну співпрацю, тоді як американський вимагає збільшення витрат на оборону, які б’ють по кишені.

Нагадаю, що вибори до Європейського Парламенту, які пройдуть в останні дні травня, можуть суттєво змінити політичний ландшафт Старого Світу. Це, як видається, добре відчув угорський прем’єр та лідер партії «Фідес» Віктор Орбан, який виступив з чітко розрахованим каяттям напередодні рішення керівних органів ЄНП, представників якої у Європейській Комісії поливали в Угорщині брудом на цілком офіційному рівні. Орбан просить не виключати його політичну силу з лав європейських народників і має певні шанси на успіх, адже посилення популістських тенденцій в ЄС, альянс Марін Ле Пен – Маттео Сальвіні, «пустощі» Стівена Беннона на європейській політичній арені можуть змусити лідерів ЄНП поставити політичну доцільність вище за почуття власної гідності та прагнення покарати «будапештського парвеню».

Путін очікує на розвиток ситуації на українських президентських виборах, які розраховує використати у власних інтересах, та на голосування за новий склад Європейського Парламенту, де цілком може утворитися модель політичного хаосу, вкрай несприятлива для Європейського Союзу. Господар Кремля, нагадаю, на відміну від європейських політиків, не залежить від результатів виборів, тому може дозволити собі і вичікування, і мінімально популярні дій. Мабуть, єдине, чого не може дозволити собі Путін – це відкриті бойові дії, адже у Європі війни бояться. Тому проведення демократичних виборів президента України перетворюється на елемент стратегії підтримання стабільності у Європі в цілому, і це варто усвідомлювати учасникам наших «великих перегонів».

Євген Магда, директор Інституту світової політики, спеціально для НАРОДНОЇ ПРАВДИ

Джерело: Народна Правда
загрузка...
загрузка...