В Росії є людина, яка здатна розгромити Путіна – Слава Рабинович

Слава Рабинович про фашизм в Росії й те, за рахунок чого Путін так довго втримує владу

В Росії є людина, яка здатна розгромити Путіна – Слава Рабинович
Автор Желізняк Олександр в Закордонна правда/Новини

Про те, як у Росії побудували фашистський режим і який політик може перемогти Володимира Путіна на чесних виборах, в інтерв’ю НАРОДНІЙ ПРАВДІ розповів російський фінансист і блогер Слава Рабинович.

Loading...

– Чому в Росії настільки слабка опозиція, а правлячий режим здається непохитним і вічним?

– Я висловлю таку, на мій погляд, аксіому. Хтось хоче доказів, напевно, політологи, на кшталт Катерини Шульман (російський політолог, член ради при президенті РФ щодо розвитку громадянського суспільства і прав людини, – НП), зажадали би від мене доказів, але я вважаю це аксіомою – путінський режим перетворився на фашистський. За перетворення політичного устрою демонтованої держави на фашизм, питання до опозиції стають не дуже тривіальними, з точки зору політології, як вона застосовується в демократичних країнах, країнах з обмеженою демократією і навіть в авторитарних країнах. Ми увійшли у фашистську диктатуру. Катерина Шульман і схожі на неї люди не погоджуються з цією тезою, з гордістю згадуючи, що вони є кандидатами політологічних наук, доцентами та професорами. Але достатньо подивитися визначення фашизму у Вікіпедії або прочитати перерахування ознак фашизму Умберто Еко, як у вас не залишиться жодних сумнівів, що в Росії настав фашизм. І ніякі вчені ступені політолога Шульман мене не переконають, адже, на мій погляд, це елементарно.

Читайте також: В Росії буде кров, а Крим треба повертати Україні – Слава Рабинович

У цьому контексті проблеми опозиції – роздрібненість, нездатність об’єднатися – це проблеми опозиції за зрілого або пізнього фашизму Муссоліні, Салазара, певною мірою Франко і з якимись елементами Гітлера, але не з усіма. Це те, що сьогодні є в Росії. Політологія та політологи тут мало допоможуть. І соціологія та соціологи тут не допоможуть. Ніхто не може припускати, що суспільні науки могли існувати в нормальному стані за Гітлера чи Муссоліні. Ніхто не може припускати, що в 1939 або 1941 роках можна було вийти на вулиці Берліна або Дрездена і поставити питання, в очікуванні репрезентативної відповіді: чи підтримуєте ви політику Гітлера? Ані статистика в соціології, ані сама соціологія в таких режимах неможливі, як і багато інших суспільних наук.

Точно так само соціологія неможлива в путінській Росії. Під цим одним знаменником і треба розмовляти далі, цитуючи ваші ще не поставлені запитання щодо розрізненості російської опозиції та її нездатності до об’єднання. Думаю, ми повинні бути в принципі вдячні, що існують деякі хоробрі люди, які є дійсно опозиціонерами та здатні займатися опозиційною діяльністю.

Що стосується минулих часів, які тепер вже здаються вегетаріанськими, то опозиція і не зобов’язана була об’єднуватися. Це не обов’язково. Наприклад, є опозиціонер Сергій Удальцов. І я не розумію, чому ліберальній партії ПАРНАС, наприклад, треба об’єднуватися з таким лівим націоналістом і популістом. Я не можуть зрозуміти, чому партії «Яблоко» в її попередній нормальній інкарнації треба було об’єднуватися з незареєстрованою партією лібертаріанців та незареєстрованою партією Навального. На це питання є проста відповідь. Якщо в нормальному демократичному суспільстві є широкий запит від різних груп виборців на представництво їх у парламенті, такі люди, як Удальцов та інші, можуть представляти своїх виборців. Те ж саме стосується ПАРНАСу, «Партії прогресу» (тепер «Росія майбутнього») Олексія Навального та інших партій. І скільки б я не був ідейним ворогом і політичним супротивником Удальцова, я був би за включення його і його партії або руху в парламент. Це демократія.

Але потрібно зазначити, що законодавча влада в Росії демонтована, парламенту в нас немає. Були вигадані антиконституційні пороги для входження в Держдуму. Ці пороги з 2012 року вигадані у всіх гілках влади будь-якого рівня, називають їх «муніципальними фільтрами». Вони суперечать навіть здоровому глузду, а не тільки духу та букві Конституції. Тому що «Єдина Росія» за допомогою муніципального фільтра дозволяє або не дозволяє комусь не просто бути обраним, а бути зареєстрованим кандидатом. Набір цих зареєстрованих кандидатів визначає «Єдина Росія».

Це, наприклад, якщо б у США Республіканська партія узурпувала владу, а потім своїм політичним суперникам через муніципальні фільтри дозволяла або не дозволяла обиратися до Палати представників чи Сенату. Всі кандидати в Конгрес, губернатори, мери міст визначалися б Республіканською партією, і вона б не пропускала жодних політичних суперників або визначала б, які їй потрібні – як імітаційні. Це ж абсурд! Але в Росії цей абсурд – реальність, що настала. Реальність демонтованої Конституції та самої держави. Відповідно, політичні супротивники правлячого режиму путінського ОЗУ підбираються тільки ручним способом, і це – злочин навіть за чинним Кримінальним кодексом РФ, незаконне захоплення і незаконна узурпація влади, до 20 років в’язниці.

Я за те, щоб люди різних поглядів були в парламенті, але я не наполягаю на їх штучному об’єднанні, хоча й вітаю їхнє об’єднання, якщо воно відповідатиме взаємовигідним політичним цілям.

– Чому Володимир Путін, з його-то рейтингом, не пускає саме Олексія Навального на вибори? Навальний – це політик, який може організувати мітинги по всій Росії. Чому Путін не хоче виграти в такого опонента вибори, якщо ці його рейтинги – правда?

– Багато говорять, що у Росії є тільки два політика – Путін і Навальний. Це неправда, в Росії лише один справжній політик – Олексій Навальний. Путін – ніякий не політик, він випадково потрапив у крісло президента. Путін – не публічний політик і ніколи ним не був. Путіна ніколи ніхто не обирав, його потрапляння в крісло президента не було результатом чесних і справедливих демократичних виборів. З 2012 року він – самозванець, тому що Конституція забороняє одній особі займати президентське крісло більше двох термінів поспіль. Ще в 1998 році Конституційний суд виніс рішення, що два терміни поспіль є конституційною межею президентських повноважень.

Всі інші можуть називати себе політиками, але коли вони беруть участь у заходах, які в Росії називають виборами, ніхто з них не бореться за владу з Путіним. За владу в Росії бореться тільки одна людина – Олексій Навальний. Путін це розуміє, тому нікуди не пускає. Це для його системи влади ризик. Більше того, якщо б ми заснули за путінського фашизму і прокинулися в країні, де можуть пройти чесні демократичні вибори, то Навальний переміг би Путіна з розгромним рахунком. Путіну не потрібні такі експерименти.

– Чому?

– Тому що й так все працює. Можливо, це вилізе боком за певний час, але це потім. На сьогоднішній час, думає він, якщо нічого не зламалося, все працює, то й не треба нічого робити, нічого ремонтувати, якщо не зламано. Нехай він так думає і далі – він все одно вже прорахувався. Тому він Навального й не допускає, не реєструє, саджає до в’язниці. І в найкращих традиціях окультизму Гітлера навіть не вимовляє ім’я та прізвище Олексія Навального, тому що «не можна вимовляти ім’я ворога вголос».

– Чому склалася така ситуація, коли Путіна ніхто не обирав, якщо не мати на увазі кількох людей і Бориса Єльцина наприкінці 1990-х, але тримається він досі, не спираючись на демократію в західному розумінні?

– Перше, що зробив Путін, – розгромив НТВ. Потім він взяв під контроль всі інші на той момент незалежні ЗМІ. Це робили Гітлер і Геббельс, це робив Мугабе (президент Зімбабве з 1987 по 2017 роки, але реальну владу утримував з 1980-го року, – НП), це багато, хто робив. 20 років пропаганди роблять свою справу. Якщо це робити щодня і за наростаючою, можна багато чого досягнути. В цьому відношенні Геббельс і Гітлер могли б самі взяти уроки в цих хлопців. Путін – це великий Мугабе. У Зімбабве тотальна пропаганда працювала багато років, хто був не згоден, той їхав, а хто залишався – ламали мозок. Це й робить Путін 20 років.

Друге: Путін створив силовий апарат. Владу в країні узурпували спецслужби. Путінське ОЗУ в змичці зі спецслужбами тепер є власниками держави Росія, хоч саму державу вони демонтували, але від її імені вони скоюють свої злочини. Ніколи в історії у мафії не було своєї держави.

Третє: вони не тільки державу захопили, але й другий за величиною в світі арсенал ядерної зброї. Якщо б цієї ядерної зброї в путінського ОЗУ не було б, то я впевнений, що не було б анексії Криму, війни на Донбасі, війни проти Грузії, не було би втручання у вибори в США, вбивств у Лондоні (вбивства Олександра Литвиненка, – НП) і в Солсбері (замаху на Скрипалів, – НП) і багатьох інших вбивств.

Це – багаторівнева комбінація, що починається з останкінської голки та закінчується боєголовками ядерного арсеналу Росії. Це дає їм можливість незаконно утримувати владу протягом 20 років.

Продовження інтерв’ю читайте на НАРОДНІЙ ПРАВДІ найближчим часом.

Олександр Куриленко

Джерело: Народна Правда
загрузка...
загрузка...