В Росії є людина, яка здатна розгромити Путіна – Слава Рабинович

Слава Рабинович про фашизм в Росії й те, за рахунок чого Путін так довго втримує владу

В Росії є людина, яка здатна розгромити Путіна – Слава Рабинович
Автор Желізняк Олександр в Закордонна правда/Новини

Про те, як у Росії побудували фашистський режим і який політик може перемогти Володимира Путіна на чесних виборах, в інтерв’ю НАРОДНІЙ ПРАВДІ розповів російський фінансист і блогер Слава Рабинович.

Loading...

– Чому в Росії настільки слабка опозиція, а правлячий режим здається непохитним і вічним?

– Я висловлю таку, на мій погляд, аксіому. Хтось хоче доказів, напевно, політологи, на кшталт Катерини Шульман (російський політолог, член ради при президенті РФ щодо розвитку громадянського суспільства і прав людини, – НП), зажадали би від мене доказів, але я вважаю це аксіомою – путінський режим перетворився на фашистський. За перетворення політичного устрою демонтованої держави на фашизм, питання до опозиції стають не дуже тривіальними, з точки зору політології, як вона застосовується в демократичних країнах, країнах з обмеженою демократією і навіть в авторитарних країнах. Ми увійшли у фашистську диктатуру. Катерина Шульман і схожі на неї люди не погоджуються з цією тезою, з гордістю згадуючи, що вони є кандидатами політологічних наук, доцентами та професорами. Але достатньо подивитися визначення фашизму у Вікіпедії або прочитати перерахування ознак фашизму Умберто Еко, як у вас не залишиться жодних сумнівів, що в Росії настав фашизм. І ніякі вчені ступені політолога Шульман мене не переконають, адже, на мій погляд, це елементарно.

Читайте також: В Росії буде кров, а Крим треба повертати Україні – Слава Рабинович

У цьому контексті проблеми опозиції – роздрібненість, нездатність об’єднатися – це проблеми опозиції за зрілого або пізнього фашизму Муссоліні, Салазара, певною мірою Франко і з якимись елементами Гітлера, але не з усіма. Це те, що сьогодні є в Росії. Політологія та політологи тут мало допоможуть. І соціологія та соціологи тут не допоможуть. Ніхто не може припускати, що суспільні науки могли існувати в нормальному стані за Гітлера чи Муссоліні. Ніхто не може припускати, що в 1939 або 1941 роках можна було вийти на вулиці Берліна або Дрездена і поставити питання, в очікуванні репрезентативної відповіді: чи підтримуєте ви політику Гітлера? Ані статистика в соціології, ані сама соціологія в таких режимах неможливі, як і багато інших суспільних наук.

Точно так само соціологія неможлива в путінській Росії. Під цим одним знаменником і треба розмовляти далі, цитуючи ваші ще не поставлені запитання щодо розрізненості російської опозиції та її нездатності до об’єднання. Думаю, ми повинні бути в принципі вдячні, що існують деякі хоробрі люди, які є дійсно опозиціонерами та здатні займатися опозиційною діяльністю.

Що стосується минулих часів, які тепер вже здаються вегетаріанськими, то опозиція і не зобов’язана була об’єднуватися. Це не обов’язково. Наприклад, є опозиціонер Сергій Удальцов. І я не розумію, чому ліберальній партії ПАРНАС, наприклад, треба об’єднуватися з таким лівим націоналістом і популістом. Я не можуть зрозуміти, чому партії «Яблоко» в її попередній нормальній інкарнації треба було об’єднуватися з незареєстрованою партією лібертаріанців та незареєстрованою партією Навального. На це питання є проста відповідь. Якщо в нормальному демократичному суспільстві є широкий запит від різних груп виборців на представництво їх у парламенті, такі люди, як Удальцов та інші, можуть представляти своїх виборців. Те ж саме стосується ПАРНАСу, «Партії прогресу» (тепер «Росія майбутнього») Олексія Навального та інших партій. І скільки б я не був ідейним ворогом і політичним супротивником Удальцова, я був би за включення його і його партії або руху в парламент. Це демократія.

Але потрібно зазначити, що законодавча влада в Росії демонтована, парламенту в нас немає. Були вигадані антиконституційні пороги для входження в Держдуму. Ці пороги з 2012 року вигадані у всіх гілках влади будь-якого рівня, називають їх «муніципальними фільтрами». Вони суперечать навіть здоровому глузду, а не тільки духу та букві Конституції. Тому що «Єдина Росія» за допомогою муніципального фільтра дозволяє або не дозволяє комусь не просто бути обраним, а бути зареєстрованим кандидатом. Набір цих зареєстрованих кандидатів визначає «Єдина Росія».

Це, наприклад, якщо б у США Республіканська партія узурпувала владу, а потім своїм політичним суперникам через муніципальні фільтри дозволяла або не дозволяла обиратися до Палати представників чи Сенату. Всі кандидати в Конгрес, губернатори, мери міст визначалися б Республіканською партією, і вона б не пропускала жодних політичних суперників або визначала б, які їй потрібні – як імітаційні. Це ж абсурд! Але в Росії цей абсурд – реальність, що настала. Реальність демонтованої Конституції та самої держави. Відповідно, політичні супротивники правлячого режиму путінського ОЗУ підбираються тільки ручним способом, і це – злочин навіть за чинним Кримінальним кодексом РФ, незаконне захоплення і незаконна узурпація влади, до 20 років в’язниці.

Я за те, щоб люди різних поглядів були в парламенті, але я не наполягаю на їх штучному об’єднанні, хоча й вітаю їхнє об’єднання, якщо воно відповідатиме взаємовигідним політичним цілям.

– Чому Володимир Путін, з його-то рейтингом, не пускає саме Олексія Навального на вибори? Навальний – це політик, який може організувати мітинги по всій Росії. Чому Путін не хоче виграти в такого опонента вибори, якщо ці його рейтинги – правда?

– Багато говорять, що у Росії є тільки два політика – Путін і Навальний. Це неправда, в Росії лише один справжній політик – Олексій Навальний. Путін – ніякий не політик, він випадково потрапив у крісло президента. Путін – не публічний політик і ніколи ним не був. Путіна ніколи ніхто не обирав, його потрапляння в крісло президента не було результатом чесних і справедливих демократичних виборів. З 2012 року він – самозванець, тому що Конституція забороняє одній особі займати президентське крісло більше двох термінів поспіль. Ще в 1998 році Конституційний суд виніс рішення, що два терміни поспіль є конституційною межею президентських повноважень.

Всі інші можуть називати себе політиками, але коли вони беруть участь у заходах, які в Росії називають виборами, ніхто з них не бореться за владу з Путіним. За владу в Росії бореться тільки одна людина – Олексій Навальний. Путін це розуміє, тому нікуди не пускає. Це для його системи влади ризик. Більше того, якщо б ми заснули за путінського фашизму і прокинулися в країні, де можуть пройти чесні демократичні вибори, то Навальний переміг би Путіна з розгромним рахунком. Путіну не потрібні такі експерименти.

– Чому?

– Тому що й так все працює. Можливо, це вилізе боком за певний час, але це потім. На сьогоднішній час, думає він, якщо нічого не зламалося, все працює, то й не треба нічого робити, нічого ремонтувати, якщо не зламано. Нехай він так думає і далі – він все одно вже прорахувався. Тому він Навального й не допускає, не реєструє, саджає до в’язниці. І в найкращих традиціях окультизму Гітлера навіть не вимовляє ім’я та прізвище Олексія Навального, тому що «не можна вимовляти ім’я ворога вголос».

– Чому склалася така ситуація, коли Путіна ніхто не обирав, якщо не мати на увазі кількох людей і Бориса Єльцина наприкінці 1990-х, але тримається він досі, не спираючись на демократію в західному розумінні?

– Перше, що зробив Путін, – розгромив НТВ. Потім він взяв під контроль всі інші на той момент незалежні ЗМІ. Це робили Гітлер і Геббельс, це робив Мугабе (президент Зімбабве з 1987 по 2017 роки, але реальну владу утримував з 1980-го року, – НП), це багато, хто робив. 20 років пропаганди роблять свою справу. Якщо це робити щодня і за наростаючою, можна багато чого досягнути. В цьому відношенні Геббельс і Гітлер могли б самі взяти уроки в цих хлопців. Путін – це великий Мугабе. У Зімбабве тотальна пропаганда працювала багато років, хто був не згоден, той їхав, а хто залишався – ламали мозок. Це й робить Путін 20 років.

Друге: Путін створив силовий апарат. Владу в країні узурпували спецслужби. Путінське ОЗУ в змичці зі спецслужбами тепер є власниками держави Росія, хоч саму державу вони демонтували, але від її імені вони скоюють свої злочини. Ніколи в історії у мафії не було своєї держави.

Третє: вони не тільки державу захопили, але й другий за величиною в світі арсенал ядерної зброї. Якщо б цієї ядерної зброї в путінського ОЗУ не було б, то я впевнений, що не було б анексії Криму, війни на Донбасі, війни проти Грузії, не було би втручання у вибори в США, вбивств у Лондоні (вбивства Олександра Литвиненка, – НП) і в Солсбері (замаху на Скрипалів, – НП) і багатьох інших вбивств.

Це – багаторівнева комбінація, що починається з останкінської голки та закінчується боєголовками ядерного арсеналу Росії. Це дає їм можливість незаконно утримувати владу протягом 20 років.

Продовження інтерв’ю читайте на НАРОДНІЙ ПРАВДІ найближчим часом.

Олександр Куриленко

Хочете читати новини в іншому форматі?
Підписуйтесь на телеграм-канал НАРОДНА ПРАВДА
Підписатись можна ТУТ
Джерело: Народна Правда
загрузка...
загрузка...