Україна здатна створити ракету, яка долетить до Москви – військовий експерт

Валентин Бадрак про підготовку Росії до великої війни та українську зброю, яка серйозно вплине на Кремль

Україна здатна створити ракету, яка долетить до Москви – військовий експерт
Автор Желізняк Олександр в Новини/Соціальна правда

Про оновлену воєнну доктрину Росії, небезпечні плани Кремля щодо України та українську зброю, яка може стримати РФ, в інтерв’ю НАРОДНІЙ ПРАВДІ розповів директор аналітичного Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак.

Loading...

– До чого готуватися світові загалом і Україні зокрема після проголошення оновленої доктрини Герасимова? (Начальник Генштабу Збройних сил Росії Валерій Герасимов нещодавно презентував доповідь, яка, на думку багатьох експертів, передбачає перехід від гібридної війни до прямого військового протистояння, тобто підготовку РФ до регіональних конфліктів і великої війни із Заходом, – НП).

– Я почав би з того, що Росія давно готувалася до війни з Україною. Обґрунтовуючи свої зазіхання, Кремль намагався проводити через свій парламент рішення, щоб створити певну “нормативно-правову базу” під свої агресивні дії. Восени 2009 року був прийнятий закон, який передбачав використання Росією своїх збройних сил поза власною територією. Для України це був чіткий сигнал про підготовку війни проти неї (під час анексії Криму Володимиру Путіну давали дозвіл на використання військ РФ за кордоном, – НП).

Про що йдеться у доктрині, яка з’явилася? Росія, як держава, яка відчуває своє технологічне відставання від Заходу та його переваги в можливостях економічного тиску, грає на тому, що має більший поріг авантюрності.

Якщо Захід, ухвалюючи якісь рішення, реалізовує їх, то Росія діє методом фейків та введення в оману. Тому їй було надзвичайно важливо задекларувати, що вона втягнулася в гонку озброєнь і взялася за те, щоб технологічно перевершити противника. А ще – засвідчити, що вона й надалі діятиме агресивно.

З одного боку, всі розуміють, що Росія сама не вступить у війну проти НАТО. Хоча можна зробити застереження, що вона може вступити у війну проти прибалтійських держав (Латвії, Литви чи Естонії, – НП), адже Кремль переконаний у тому, що НАТО не заступиться за Балтію.

Україна здатна створити ракету, яка долетить до Москви – військовий експерт

Валентин Бадрак. Фото: Апостроф

– У звіті естонської розвідки йшлося про те, що, судячи з тренувань, Росія готується до масштабної війни з НАТО. Отже, для цих країн побоювання небезпідставні?

– Так, і що важливо знати в українських реаліях? Ця доктрина напряму є загрозою для нас. Коли Росія веде боротьбу проти Заходу й, зокрема, проти Сполучених Штатів, то завжди обирає шлях дій на території третіх країн. Тобто це протиборство відбувається не безпосередньо між Росією та США, а у вигляді впливу на такі країни, як Сирія та інші. В тому числі й Україна.

Коли ми спостерігаємо за ракетними маневрами в Криму, то, з одного боку, розуміємо, що вони мають на меті залякати Захід, особливо Центральну і Східну Європу, адже це – форпост НАТО. З іншого боку, зрозуміло, що в разі якихось дій чи загострення риторики ми не можемо виключати, що ураження зазнають об’єкти в Україні. Це дуже важливий елемент цієї гри.

– Чи можна розцінювати доктрину як своєрідний анонс?

– Кажуть, що таким чином Росія перейшла від гібридної війни до прямого протиборства. Насправді це не зовсім так. Росія і надалі буде використовувати гібридну війну. А ця доктрина, як і оголошення про неї, якраз і є елементами цієї гібридної війни.

З одного боку, Росія дійсно готується до великої війни. Ведеться велика робота з населенням, якому розповідають, що Захід хоче знищити Росію й таке інше. Але, з іншого боку, Москва розуміє, що розгортання масштабної війни – це перший крок до саморуйнації і, фактично, розпаду та ліквідації Росії в тому вигляді, в якому вона зараз існує.

Ключовий момент полягає у тому, що Росія готується до масштабного конфлікту, але її ресурси обмежені. Тож ця велика війна може розгортатися лише на території третіх держав, в тому числі й на українському театрі військових дій.

– Як можна на це реагувати?

– Якщо брати наші реалії, то, безумовно, треба пришвидшити створення ракетного щита, розгортати й посилювати десантно-штурмові підрозділи та Сили спецоперацій. Наприкінці лютого Росія вирішила розгорнути п’яту повітряно-десантну дивізію на додачу до чотирьох існуючих і до п’яти повітряно-десантних бригад. Це дуже показовий крок, адже повітряно-десантні війська – це війська захоплення й нападу. І саме цей компонент Росія зараз розвиває.

З іншого боку, те саме роблять Сполучені Штати. За останні роки чисельність спецпризначенців там зросла із 45 тисяч до 70. Тож це не російська тенденція, а світова, і Україні також слід на цьому зосередитися. Крім того, слід розвивати превентивні можливості й зміцнювати несилові структури, тобто органи розвідки, контррозвідки та інформаційної боротьби. Це три ключові позиції, які відіграють значну роль.

Крім того, Україна потужна станом та розвиненістю громадянського суспільства порівняно з росіянами. Якщо вони сьогодні фактично інфантильні, то українці дуже серйозно розуміють загрози, а готовність суспільства до опору вкрай висока. Тож варто посилювати громадянське суспільство, з одного боку, на рівні людської дипломатії, не лише на рівні government to government (держава-держава). Потрібно, щоб існувала комунікація society to society (суспільство-суспільство) та government to society (держава-суспільство). Тобто українське суспільство має багато чого доносити до іноземних урядів і особливо чітко працювати на рівні суспільств, навіть із російським, але особливо – із західноєвропейським.

– Чим це може допомогти на практиці?

– Це потрібно для того, щоб сформувати чітке уявлення про загрози та боротьбу. Треба визнати, що Росія розробила чимало активних речей. Один із її меседжів Заходу полягає в тому, що ніхто не має втручатися в російсько-українські відносини. Саме для цього використовується теза, що “на території України США ведуть війну з Росією”. Це небезпечний для нас посил, який ми мусимо подолати.

Я прихильник наступної ідеї: якщо ми покажемо Росії та світові, що можемо побудувати державу, яка швидко розвивається й здатна себе захистити від агресії, то у такий спосіб швидше подолаємо Росією, ніж коли будемо здійснювати прямі військові атаки.

– У лютому екс-посол США в Україні Стівен Пайфер першим уголос заявив, що Україна має право будувати ракети, які забороняв Договір про ракети середньої та меншої дальності, після того, як із нього вийшли Росія і США. Як Ви ставитеся до такої тези, чи можливо це?

– Тут лише половина правди, тому що Україна в 1998-му році увійшла в режим РКРТ. Це міжнародний режим контролю за ракетними технологіями. На жаль, Україна тоді погодилася на умови, які дозволяли їй розробляти ракети дальністю лише 500 км для захисту своєї території. Тож у зв’язку із, фактично, завершенням Договору РСМД, наступним вагомим кроком має бути дипломатична робота в напрямку того, щоб в рамках РКРТ Україні були надані формальний дозвіл і підбадьорення з боку Заходу в створенні ракет більшої дальності.

На сьогодні Україна може створити ракету середньої дальності, тобто понад 1000 км. Протикорабельна крилата ракета “Нептун” має дальність до 500 км, але фахівці вже вирахували, що можуть створити ракету дальністю півтори тисячі кілометрів. І якщо цього дійсно досягнуть, ми зможемо змінити риторику нашого спілкування з Кремлем.

– Враховуючи відстань до Москви (від Києва до Москви – трохи більше 860 км, – НП)…

– Так, зрозуміло, що ніхто таку ракету на Москву не запускатиме, але сам факт того, що Україна має таку зброю стримування, буде вагомим психологічним чинником і для власної армії, і для російської. Вона розумітиме, що зіштовхнеться не просто з армією, яка воює автоматами і їздить на старих бронетранспортерах, а з силою, яка оснащена серйозною технологічною зброєю і зможе протидіяти агресії у будь-якому вигляді, якщо така відбудеться. Тож це дуже важливий елемент нашої протидії Росії на майбутнє.

– Наскільки дієві ПТРК як засіб стримування на лінії зіткнення на Донбасі?

– З лютого різко збільшилася кількість інформаційних повідомлень про застосування наших ПТРК на передовій, показували ролики, де українські ракети ближньої дії знищували об’єкти противника. Це дуже позитивні й важливі речі, вони свідчать про те, що поставки у війська йдуть безперебійно і що опанування цих комплексів теж відбувається у нормальному режимі. І, як ми бачимо, це ефективна зброя ближньої дії.

– Це упереджує агресивні дії ворога?

– Так, і ми мусимо розширювати цю ідею. Наступним кроком може стати “Вільха”, яка буде високоточно бити на 70 км і випускати 12 ракет за один залп. Це потужна зброя. Тож я вважаю, що в питанні розробки й створення нових озброєнь Україна рухається вірним шляхом, от тільки рух відбувається дещо повільно. Наприклад, ракета “Нептун” як розробка з’явилася ще у 2012-му, а наступного року відбулися випробування. Проте чітке рішення про її створення з’явилося тільки на початку 2016-го. Три роки Україна зволікала з цим рішенням. Але, врешті-решті, я радий, що цю ракетну зброю створюють і розробляють. Безумовно, вона діє на стримування противника вже зараз, на етапі її розробки і впровадження у війська, це абсолютно точно і реально, адже кожен крок України детально аналізує і опрацьовує ворожа російська сторона.

– Які напрямки роботи на майбутнє Ви б виділили?

– Я хотів би, щоб Україна вивчила турецьку технологію і вклала кошти в розробку українського ударного безпілотного авіаційного комплексу (у листопаді 2018-го українська сторона підписала угоду з турецькою про закупівлю оперативно-тактичних безпілотних літальних апаратів Bayraktar TB2 виробництва компанії Baykar Makina, які є рекордсменами за тривалістю польоту. Ці безпілотники нещодавно пройшли випробування, – НП).

КБ “Луч” може розробити відповідні ракети, а щодо планера є великі напрацювання в “Антонова” і приватних підприємств. Якщо об’єднати це разом, зробити консорціум, то, гадаю, Україна цілком могла би вийти на створення власного безпілотного авіаційного комплексу. Це було би дуже серйозним успіхом на далеке майбутнє.

– Тобто це реальна перспектива?

– Абсолютно. Україна вже зараз іде шляхом створення нових артилерійських систем і нових протикорабельних ракет наземного базування. В майбутньому потрібно буде, щоб ракета “Нептун” мала і авіаційну версію, тобто могла використовуватися як ракета класу “повітря-повітря” або “повітря-земля” і була поставлена на ракетний катер. Зараз розробляється катер “Лань-ЛК”, він може з’явитися у Військово-морських силах у 2021 році. Це шлях до створення потужного москітного флоту. Якщо це відбудеться, то стане важливим кроком у створенні системи всебічного захисту України та її інтересів.

Якщо ми кажемо про створення і розвиток Сил спецоперацій, то треба подумати над тим, щоб застосувати схему Сполучених Штатів. Концепція, про яку я згадував, окрім збільшення сил спецпризначення від 45 до 70 тисяч, передбачає створення автономних груп по 10-12-15 осіб, які б займалися різними речами: від кібератак до зламу соціальних мереж, розмивання комунікацій і так далі. Ми вимушені присвятити багато часу, сил і ресурсів екіпіровці спецпризначенців. Якщо групи діють автономно, вони повинні мати покращене озброєння, високоточні засоби ураження і зв’язку. Це окремий напрям розвитку збройних систем, який стосується автономізації дій окремого солдата або невеличкого підрозділу.

В цілому, ми повинні вміло поєднати розвиток оборонного потенціалу з розвитком невійськових можливостей і розробити цілісну систему протидії зовнішній агресії. Тоді це буде дуже серйозною перешкодою для того ж таки Кремля. Йдеться не тільки про унеможливлення диверсій або протидію власне воєнним заходам, але й про роботу на таких фронтах, як культура, історія, книговидання.

Україна здатна створити ракету, яка долетить до Москви – військовий експерт

Культура й історія – важливий фронт війни з Росією, на якому Кремль активно діє

– Чому це важливо? Адже багато хто каже, що такі речі не на часі…

– У 2011-му я описав у книзі таку спецоперацію російських спецслужб, як книжкова війна проти України, яка відбувалася у 2008-2009 роках, коли на територію України завезли шалену кількість книжок, в яких, з одного боку, героїзували Путіна, а з іншого – нав’язували думку про те, що Україна – це failed state, держава, що не відбулася. Це була потужна спецоперація, не гірша за ураження військ російськими “Градами” чи “Ураганами”. Тож культура, історія абсолютно не зайві, надто в контексті доктрини Герасимова, адже вона передбачатиме атаки на Україну з усіх боків, навіть з тих, яких ми не очікуємо.

Коли до влади прийшла команда Януковича, якою легко маніпулював Кремль, то ці напрямки були дуже сильно задіяні. Було навіть бажання Росії написати спільний підручник історії двох держав. Це така ж небезпечна річ, як святкування річниці Полтавської битви чи вшанування, скажімо, Сталіна, тобто просування символів СРСР, правонаступницею якого стала Росія. І це так само небезпечно, як примусова русифікація протягом багатьох століть, наслідки якої ми зараз пожинаємо. Якщо раніше вона відбувалася силовим шляхом, наприклад, через видання Валуєвського циркуляру (розпорядження міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Валуєва від 1863 року про фактичну заборону друку українською мовою навчальних і релігійних книг, – НП) чи Емського указу (розпорядження про різке обмеження використання української мови у театрі, літературі, друці книг тощо, підписане імператором Олександром ІІ у 1876 році, – НП), то зараз діють приховано, м’яко. Українців залучають в Росію, надають особливі умови, щоб використати це для пропаганди. Тож, якщо ми чинимо опір агресору, то маємо враховувати всі фронти, і цей фронт є далеко не останнім.

Продовження інтерв’ю читайте на НАРОДНІЙ ПРАВДІ найближчим часом.

Марина Євтушок

Хочете читати новини в іншому форматі?
Підписуйтесь на телеграм-канал НАРОДНА ПРАВДА
Підписатись можна ТУТ
Джерело: Народна Правда
загрузка...
загрузка...