Коломойському він не потрібен – що буде з ПриватБанком і чи є привід для паніки

Економіст Олексій Кущ про те, що треба знати про гучне рішення суду відносно "ПриватБанку"

Коломойському він не потрібен – що буде з ПриватБанком і чи є привід для паніки
Автор Желізняк Олександр в Економічна правда/Новини

Окружний адміністративний суд Києва задовольнив позов Ігоря Коломойського до Національного банку та Кабінету міністрів України щодо націоналізації “ПриватБанку” в грудні 2016 року і визнав її незаконною. Це не єдиний судовий процес, пов’язаний з претензіями олігарха до держави.

Чим небезпечні ці процеси, чи дійсно Коломойський хоче повернути собі “ПриватБанк” та чому головне, що потрібно робити вкладникам фінустанови, – це утриматися від паніки, в інтерв’ю НАРОДНІЙ ПРАВДІ розповів економіст і фінансовий аналітик Олексій Кущ.

Loading...

Небезпека рішення суду щодо “ПриватБанку”

Ми маємо справу з досить контроверсійним рішенням суду. Подібних прецедентів у юридичній практиці України поки що не було, тим більше, враховуючи масштаб банку. Нагадаю, що “ПриватБанк” – це найбільший системний банк країни, в якому кошти клієнтів перевищують 200 млрд гривень. Одних тільки вкладів населення там близько 170 млрд гривень. Будь-які рішення, пов’язані з такою великою фінансовою установою, загрожують доволі серйозними наслідками для країни.

З юридичної точки зору незрозуміла подальша доля питання, як процедура націоналізації буде відмотуватися назад. Поки Національний банк має право подати заяву й оскаржити це рішення суду в апеляційному суді. У будь-якому випадку, слід дочекатися апеляції, і якщо вона буде на боці колишніх власників (Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова, – НП), то доведеться вирішувати досить складне завдання: як повернути банк колишнім власникам і при цьому компенсувати державі 144 млрд гривень, які були витрачені на його докапіталізацію.

Господарський суд Києва і повернення акцій “ПриватБанку”

Зараз ми говоримо про дві юридичні технології. Перша відбувається за лінією Окружного адміністративного суду. Там заперечується сама законність позапланової перевірки банку, яку проводив НБУ в жовтні 2016 року. Ця перевірка вже була визнана незаконною, тепер Нацбанк заперечує це в апеляції. Якщо позапланова перевірка буде визнана незаконною, то такими будуть визнані й висновки, які були зроблені в результаті цієї перевірки, з подальшим анулюванням процедури націоналізації.

Друга технологія зараз розгортається в господарських судах, де йдуть позови щодо повернення акцій банку, виплати компенсацій тощо (Господарський суд Києва розглядає позов олігарха Ігоря Коломойського про визнання недійсною угоди купівлі-продажу державою акцій “ПриватБанку”, наступне засідання призначене на 7 травня, – НП). Тут теж поки що все складається на користь колишніх власників. Основна надія Національного банку, знову ж таки, на апеляцію. Обидві ці юридичні технологи мають зійтися в одній точці та створити максимальний ефект тиску на Національний банк з боку колишніх власників “ПриватБанку”.

Читайте також: Згадали про маріонетку Коломойського: як влада і команда Зеленського відреагували на рішення щодо ПриватБанку

Але потрібно сказати, що, незважаючи на те, як ми ставимося до націоналізації “ПриватБанку”, є деякі об’єктивні чинники. Процедура націоналізації була проведена з колосальною кількістю юридичних помилок і порушень. Якщо раптом буде прийняте комплексне рішення на користь колишніх власників, я вважаю, що всі посадові особи, які тоді (в 2016 році, – НП) очолювали НБУ і Міністерство фінансів, повинні понести відповідальність за допущені помилки.

Формальні та реальні цілі позивачів

На мій погляд, формальні цілі юридичних процедур, які ми спостерігаємо, зокрема в судах, не збігаються з тими реальними цілями, які ставлять перед собою учасники процесу.

Я вважаю, що банк не потрібен колишнім власникам, тому що на сьогоднішній день його кредитний портфель скорочений приблизно до 50 млрд гривень. Єдиний інструмент, який забезпечує стабільність банку, – це ті самі 144 млрд гривень державних облігацій та його статутний капітал. Якщо держава перестає бути власником, вона також перестає нести відповідальність за фінансовий стан банку. І колишнім власникам, якщо вони хочуть повернути банк, доведеться нести відповідальність перед клієнтами. Еквівалент пасивів “ПриватБанку” (коштів клієнтів – юридичних і фізичних осіб) становить приблизно 8 млрд доларів. Немає ніякого сенсу отримувати банк з такими колосальними зобов’язаннями.

Мені здається, що основна мета колишніх власників – отримати побільше так званих тузів у рукаві, тобто зайняти більш вигідні стартові позиції для переговорів з новою владою і вирішити питання щодо захисту свого бізнесу в Україні, в тому числі – в судових процесах. Можливо, отримати якісь бізнес-преференції, в тому числі, на кону може стояти доля “Укрнафти”, але це лише припущення (“Укрнафта” – найбільша нафтопереробна компанія, яку Ігор Коломойський фактично контролював до внесення змін у законодавство в 2015-му році, – НП).

Зараз ми бачимо формальні цілі, за якими приховані зовсім інші завдання, і в цьому випадку рішення суду просто дозволяє посилити тиск на владу з метою вирішити свої корпоративні інтереси.

Чим загрожує рішення Окружного адмінсуду

Ситуація з “ПриватБанком” нагадує скриньку Пандори, яка сьогодні була відкрита в суді. Ці маніпуляції більше схожі на гру дітей з сірниками, тобто населення може абсолютно неправильно інтерпретувати події, що відбуваються. Воно може сприйняти бажання колишніх власників повернути собі банк за чисту монету. В такому випадку паніка, яка може виникнути на ринку, ризикує охопити практично весь сегмент державних банків. На сьогоднішній день це майже 60% всіх коштів населення.

В результаті такої паніки держава може потрапити в дуже небезпечну “виделку”, коли, з одного боку, для компенсації відтоку вкладів доведеться включати друкарський верстат з інфляційними та девальваційними наслідками. Або, якщо цього не зробити, доведеться включати мораторій на повернення вкладів державних банків, що може викликати колосальний соціальний вибух, враховуючи, що мова йде про мільйони вкладників.

Що робити клієнтам “ПриватБанку”?

Я вважаю, що ситуація достатньо складна і небезпечна. Мені здається, ми стоїмо на порозі досить турбулентних подій на фінансовому ринку. Це можуть використати у своїх політичних інтересах прихильники як провладного кандидата в президенти, так і опозиційного. У будь-якому випадку, паніка – поганий порадник. Тим не менш, розслаблятися теж не варто, тому що, запустивши судові процедури, учасники цього процесу фактично випустили джина з пляшки. Тепер все залежить від витримки населення.

Я б дав загальну пораду українцям тримати гроші або у твердій валюті, умовно кажучи, в надійному банківському сейфі, або, якщо є бажання зберігати банківський депозит у гривні, то робити це в першокласному банку з іноземним капіталом. В такому разі не доведеться піддаватися паніці й можна буде зберегти кілька мільйонів нервових клітин.

Повернення “ПриватБанку”: сценарії розвитку подій

Якщо теоретично розглядати можливість повернення “Приватбанку”, то тут неможлива класична реституція, коли кожна зі сторін повертається на ті вихідні позиції, на яких вони були до початку операції. Тобто не можна взяти і забрати державні облігації, які були внесені в статутний капітал банку, не можна скасувати збільшення статутного капіталу банку, яке проводилося за участю держави.

Виходить, що якщо банк буде повернуто колишнім власникам, то держава повинна подати позов на компенсацію тих витрат, які вона понесла в результаті націоналізації. А якщо колишні власники після апеляційних процедур стануть новими, то вони можуть цілком обґрунтовано подати зустрічний позов щодо знецінення кредитного портфеля банку. Він з моменту націоналізації (грудень 2016 року, – НП) скоротився зі 190 до 50 млрд гривень. Ми бачимо, що суми зустрічних позовів будуть приблизно порівнянні за своєю оцінкою. Як далі складеться судова історія таких позовів, зараз сказати досить складно.

Нові старі власники “ПриватБанку”?

Я дивлюся на можливість повернення “ПриватБанку” колишнім власникам з точки зору економічної і фінансової доцільності. Виходячи з неї, це абсолютно неефективно. І це, на мій погляд, говорить про те, що за формальними цілями і завданнями є приховані, і вони полягають у тому, що колишні власники хочуть, щоб проти їх бізнесу були припинені всі судові процеси, ініційовані Нацбанком.

Також вони хочуть отримати певні преференції для своєї корпоративної структури, повернути повноцінний контроль над “Укрнафтою”. Тобто, в принципі, будь-які судові успіхи у справі “ПриватБанку” дають їм додаткові бали і тузів, яких можна заховати в рукаві перед тим, як почнуться переговори з новою владою про те, як стабілізувати ситуацію, що виникла, і вийти з цього глухого кута.

Марина Євтушок

Джерело: Народна Правда
загрузка...