Україна один з лідерів по старінню населення в Європі – демограф

Турбуватися про пенсію треба всім і вже зараз

Україна один з лідерів по старінню населення в Європі  – демограф
Автор Кравченко Станіслав в Публікації
Хочете читати новини в іншому форматі?
Підписуйтесь на телеграм-канал НАРОДНА ПРАВДА
Підписатись можна ТУТ

Про те, які альтернативи є у підвищення пенсійного віку, як компенсують природну депопуляцію європейські країни та чому про пенсію варто думати вже сьогодні, в інтерв’ю  НАРОДНІЙ ПРАВДІ  розповіла Ірина Курило, зав. відділу досліджень демографічних процесів і демографічної політики Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи.

Loading...

В Україні продовжується  збільшення пенсійного віку для жінок. Починаючи з 1 квітня 2020 року, пенсійний вік для жінок становитиме 59 років і 6 місяців, а з 2021 року того ж місяця збільшиться до 60 років. Ми знаємо, що Україна старіюча нація. Чи не доведеться через декілька років після 2021 знову підвищувати пенсійний вік, але тепер вже як для жінок, так і для чоловіків?

 – Річ в тому, що питання підвищення пенсійного віку це як демографічне, так і політичне питання. Якщо брати демографію, жінки мають вищу тривалість життя, аніж чоловіки. Відтак, якщо відштовхуватись від демографії, жінкам потрібно підвищувати пенсійний вік більшою мірою, ніж чоловікам. Але зазвичай такого не роблять ніде. Тобто, перша теза: демографія це тільки один чинник.

Друга теза: дійсно, у зв’язку з демографією, в тому числі, відбувається підняття пенсійного віку у більш фінансово благополучних країнах, які мають якіснішу накопичувальну систему.

Третє: шляхів виходу є декілька, а підвищення пенсійного віку є тільки одним з варіантів. Треба пам’ятати, щоб було з чого платити пенсії, навіть в рамках солідарної системи, необхідно збільшення числа платників пенсійних внесків. У нас, це всі знають, далеко не всі працюють “по-білому”, не сплачують належні внески до пенсійного фонду. Це питання добросовісності оплати пенсійних внесків, питання тінізації економіки. Тут у нас теж великі резерви.Однак, реалізуються вони погано.

Є країни, які роблять для своїх 30-40 літніх громадян розрахунки дат, коли вони вийдуть на пенсію. Люди можуть будувати життєву стратегію. Чому у нас такого немає, чому у нас з цим складно?

 – Індивідуальне планування, як правило, пов’язане з існуванням накопичувальної системи. Це крім солідарної системи пенсійного забезпечення, коли працюючі утримують нинішніх пенсіонерів. У нас немає накопичувальної системи, де людина сама відкладає собі на пенсію накопичувальну частину пенсії. У нас багато про це говорили від початків пенсійної реформи, тепер говорять, але  накопичувальну систему будуть вводити тільки з 2021 року. Яким чином? Тут багато відкритих питань. Річ в тому, що теоретично найкращий момент з точки зору демографії для такого введення ми пропустили. У нас не було такого прогресуючого старіння, був період, коли частка людей працездатного віку була більшою. Але це, звісна річ, технічне питання впровадження накопичувальної системи.

А як ці дві системи – накопичувальна та солідарна –  працюють у більшості країн?

 – У більшості країн це працює так: частина пенсії, це солідарна система, яка працює на утримання нинішніх пенсіонерів. Друга частина – накопичувальна, як в добровільному, так і в примусовому варіанті, коли людина безпосередньо відкладає собі на пенсію. Це часто стосується людей, які молодші 35 років. Та й тут виникає багато питань для України.

Яких?

По-перше, є питання сталості всієї фінансової системи. По-друге, питання безпеки вкладення грошей, щоб вони не “згоріли”. По-третє, довіра населення до приватних пенсійний фондів і державі загалом. По-четверте, ментальні особливості, як молодь планує своє життя, як думає і чи задумується взагалі над питанням своєї пенсії. Накопичувальна система це непоганий варіант, бо ці кошти можуть працювати в економіці і зрости, вони слугують людині для більш гідної старості, а якщо якась частка цих коштів лишається, то скористатись ними можуть спадкоємці. Звичайно, у нашій країні, де прискорене старіння і велика кількість пенсіонерів, солідарна система існує перед накопичувальною. Вона якось працює, а накопичувальної системи немає

Зараз, як ми розуміємо, два джерела “вимивання населення”: старіння нації і від’їзд на постійну роботу за межі України. Що можна з цим зробити, якщо країна пройшла демографічні переходи, тобто в тому стані, в якому є?

 – Старіння не само по собі є чинником зменшення кількості населення. Це знижує народжуваність, бо в старіючому населенні менше людей, які здатні народжувати. Це впливає на смертність, бо смертність літніх людей вища. Відбувається депопуляція, коли число смертей перевищує кількість народжень. Така ситуаціясьогодні в Україні та поміж європейських країн. Інтенсивність цієї депопуляції досить висока, ми входимо в трійку країн Європи, де депопуляція найбільша. Поповнюють кількість населення різні країни по-різному. Є європейські країни, де збереження чисельності населення чи його збільшення не є самоціллю, на зміну кількісним характеристикам приходять якісні, пов’язані з якістю життя.  Так чи інакше, але наявність людей працездатного віку в достатній пропорції має значення. Тому країни Євросоюзу проводять активну міграційну політику, залучають населення з-поза меж ЄС. Щоправда, вони можуть робити відбір населення. Наше ж населення за рахунок мігрантів фактично не збільшується. Якщо й приїздить більше людей, ніж від’їжджає, принаймні офіційна статистика дає позитивне сальдо, то ми втрачаємо з точку зору якості. Бо виїжджає молоде, освічене населення, а приїжджає населення з дещо іншими характеристиками. Це несе певні загрози. Такі загрози є і для заможних країн ЄС, але у нас все ускладнено тим, що формувати цілісну міграційну політику доволі складно. Багато людей, які їдуть в Україну розглядають нашу країну як транзитний майданчик. Досвід життя з цими групами населення треба враховувати, тут і вивчення мови, і виховання толерантності. Щодо від’їзду молоді – це складне питання. Бо крім економічної складової є такі фактори, як стабільність, екологічна безпека, загальна безпека. Це досить проблематично для України на її нинішньому рівні розвитку.

На що в пенсійному плані орієнтуватись людям, які тут лишились, яким 35-45 років?

 – Якщо люди пов’язують своє майбутнє з нашою країною, то раджу піклуватись про старість в будь-якій формі накопичувального механізму. Я не знаю, як він буде впроваджений. Але якщо такий накопичувальний варіант буде, то турбуватись про пенсію потрібно. Варто шукати інші шляхи надійного інвестування особистих коштів.

Що ж стосується нинішніх пенсіонерів, то всі мають розуміти, що теперішні внески – це внески для теперішніх пенсіонерів, батьків чи бабусь/дідусів. Наступні покоління будуть утримувати нас. На суспільному рівні формується така ж модель, яка є в сім’ї, працюючі утримують дітей і літніх людей. Тому й дітей в ідеалі має бути стільки, аби замістити покоління батьків.

Джерело: Народна Правда
загрузка...
загрузка...