Дорога гривня вбиває реальну економіку – банкір

Дорога гривня вбиває реальну економіку – банкір
Автор Марія Петренко в Публікації
Хочете читати новини в іншому форматі?
Підписуйтесь на телеграм-канал НАРОДНА ПРАВДА
Підписатись можна ТУТ

Про те, чому монетарна політика НБУ є морально застарілою і відірвана від потреб економіки країни, яке значення має політика високої облікової ставки для гривні і чому за помилки центробанку заплатять громадяни України, в інтерв’ю “НАРОДНІЙ ПРАВДІ” розповів Сергій Яременко, колишній заступник голови Національного банку України.

Loading...

Наскільки можна вважати адекватною політику Нацбанку, яку він проводив в 2019 році, особливо щодо облікової ставки? 

– Розумієте, тут питання в тому, що називати адекватним. Гадаю, на адекватність потрібно дивитися з точки зору загальної моделі економіки і політики Національного банку, його ролі і так далі. Думаю, що неадекватна сама модель, яка шкодить нашій економіці. Ми не можемо допускати помилки, які відображаються на економіці всієї країни – це занадто марнотратно.

А в умовах якої моделі діє центробанк України? 

– У нас  умовна ліберально-мвефівська модель, де наріжним є інфляційне таргетування –   боротись з інфляцією, не звертаючи уваги на економічне зростання.

А як у нас борються?

– Грошовим “голодом”, зокрема процентною ставкою. Була колись така ідея, її називали “Вашингтонський консенсус”. Ідеї “Вашингтонського консенсусу” плачевно відбилися в багатьох країнах, зокрема в Латинський Америці. Це підходи до ролі монетарної політики і ролі центробанку, які у нас сьогодні є. Тому висока процентна ставка пояснюється тим, що нам потрібно зменшити доступ до грошей, відповідно, уповільнити інфляцію. Під час руху до цієї цілі відбуваються більш катастрофічні зміни в реальній економіці і економічному зростанні, але це наш центробанк ніяк не хвилює. Це ж проблема уряду. А як це може бути турботою уряду, коли важелі в руках НБУ – це вже ніхто не пояснює. Ось така от ситуація.

Але тут є протиріччя, бо ФРС в США чи ЄЦБ в ЄС не проводять політику “грошового голоду”, навпаки, низькі ставки, а часом говорять вже і про від’ємні ставки.  

– А нам говорять: ні, то ж США, на ті економіки не дивіться, там інші правила. Ви перехідна економіка, ви схильні до ризику, тому вам така політики не підходить. Боріться тільки з інфляцією та гіперінфляцію. Нас опускають до примітиву, на межі з ідіотизмом. Та сьогодні цей примітив перейшов з неоліберальної міфології в поведінкові рефлекси. Ми це 20 років виконували, вже ціле покоління на цих штампах виросло, відтак ніхто навіть і не думає, що може щось бути інакше.

Чи правильно я розумію, що вузькі функції центрбанку сьогодні прописані в нашому законодавстві?

– У нашому законодавстві щодо НБУ, на жаль, все прописано загальними фразами, які можна тлумачити як завгодно. Тому загальна фраза, що НБУ відповідає «за стабільність національної валюти» означає, що творити можна будь-що.

А які системні функції повинні бути, на ваш погляд, у НБУ?

 – Бодай як в США, де ФРС відповідає за економічне зростання і рівень безробіття. Ось це вже ті моменти, які не дають можливості керівництву Нацбанку “піти в тінь”, тихо зіскочити від відповідальності за економіку країну. З іншого боку, це ж український центробанк, навіщо йому про щось “нагадувати”? Він за замовчуванням повинен працювати на інтереси української економіки. Однак Нацбанк, будучи фактично філією МВФ в Україні, діє так, немов їх не цікавить стан  економіки. Вони живуть в своїх абстрактних показниках.

А ось цей цілий дискурс про незалежність НБУ, туди ж і незалежність від національної економіки входить? 

– Це ключова річ. З нею були проблеми ще в 1990-х роках. Тодішня влада говорила: як же так, ми тут намагаємося щось робити, а НБУ має стояти осторонь і курити сигару?  Але тоді нашу владу лякали найбільшою страшилкою, яка була дієвою в 1990-х роках: у вас буде гіперінфляція, якщо не буде незалежного НБУ! Тому і зараз це дає можливість НБУ творити все, що їм хочеться чи нічого не робити, коли щось робити потрібно. Тому можна тільки журитися і критикувати. Зараз Кабмін жодним чином не може впливати на економічні процеси, окрім бюджету. Тому наш уряд зведено до ролі бухгалтера, який управляє бюджетними засобами. Саме тому роль Мінфіну страшно зросла, а роль Мінекономікі впала до нуля.

Зараз навіть можна говорити, що нам Мінекономіки для цієї моделі і не потрібне взагалі як окреме міністерство … 

– Це все від моделі залежить. Умовно кажучи, є дві працюючі моделі – держкапіталізм і вільний ринок, який «сам себе регулює». На мій погляд, нам треба рухатись в бік держкапіталізму, але ідеологічно ми досі під впливом ідей “ринок сам себе регулює”.

 

Куриленко Олександр

 

Джерело: Народна Правда
загрузка...
загрузка...