Провали бюджету породжені серйозними проблемами – екс-міністр економіки

Провали бюджету породжені серйозними проблемами – екс-міністр економіки
Автор Марія Петренко в Економічна правда/Публікації
Хочете читати новини в іншому форматі?
Підписуйтесь на телеграм-канал НАРОДНА ПРАВДА
Підписатись можна ТУТ

Про те, як правильні слова урядовців не мають підтвердження в програмі дій уряду, чому Україні потрібна інноваційна економіка та як діяльність Національного банку руйнує економіку країни, в інтерв’ю “НАРОДНІЙ ПРАВДІ” розповів колишній міністр економіки Володимир Лановий.

Loading...

У нас урядовці часто говорять дуже потрібні речі, як-от зростання ВВП на 40%, але як ці всі слова співставляють з діями та планами уряду?  

– Програма уряду, яку вони подали в парламент, взагалі не містить жодних економічних механізмів, які б змінювали стан економіки. Там просто перелік різних хороших побажань, мовляв, добре було завтра побачити сонячну погоду. Це насмішка над людьми, над спеціалістами, випускати такі речі від імені уряду. Це ж читають за межами України. Не дивно, що нікого з перших керівників держави нікуди не запрошують, крім різних колективних самітів.

По-друге, нам потрібно піднімати темпи зростання. Ми були 10 років в постійній кризі, а потім криза 2014-2019 років – падіння виробництва. Звісно, нам потрібно вносити серйозні корективи в економіку, ми не можемо далі падати. Тому що все руйнується, розпадається наш соціум: руйнуються сім’ї, люди виїжджають за кордон, підтримка пенсіонерів зменшується, немає коштів для фінансування освіти, науки, охорони здоров’я. Але уряд та його фахівці просто не пропонують систему дій, яка б працювала на накопичення капіталу, на зростання виробництва, створення робочих місць. Для того щоб створювались нові ринки.

Багато говорять про необхідність зростання виробництва. Та що це означає на практичному рівні? 

Зростання виробництва – це коли виробники постачають нову продукцію, знаходять або створюють нові ринки. Візьмемо три приклади.

Перший: металурги. Вони мали б модернізуватись і виробляти вироби, яких раніше в світі не було. Тоді б легше було б конкурувати в світі, ніхто б не встановлював квоти. Нам потрібно винаходити нові технології базового типу, відмовитись від мартенів, металорізальних верстатів і тд – все те, що в нас працює з першої половини ХХ століття. Ці базові технології у нас досі не змінені. Базові технології мали б будуватись на модульних принципах виробництва, гнучких технологіях, автоматизації і роботизації виробництва. Західна Європа, Японія та США це вже зробили в 1990-х роках. Ми відстаємо на 30 років від такого технологічного оновлення.

Другий: зниження енергомісткості виробництва, не потрібно стільки газу і вугілля. Зниження енергомісткості  – один з основних факторів підйому конкурентоздатності виробництва. Це і джерело підвищення заробітних плат. Енергетичний сектор оновлюється у всьому світі. Відбувається перехід до відновлювальних джерел енергії, що веде до зниження вартості енергетичних товарів і послуг. У самій енергетиці відбуваються колосальні зміни.

Третій: сільське господарство, яке потребує розбудови ефективних сільськогосподарських підприємств, а не просто роздачі землі як товару. На базі земельних наділів треба створювати підприємства, легалізувати їх. Потім будувати на цій основі підприємства легкої промисловості. Це те, що китайці зробили в 1980-1990-х роках. Це все ж пішло від сільськогосподарського виробництва.

Але в Україні є агрохолдинги. У нас є фермери. Що потрібно ще?

Річ в тім, що сільське господарство має бути дрібним виробництвом. Чому? Тому що важливо обробляти кожен метр землі, отримувати звідти продукцію. Потрібно щоб дрібні власники об’єднувались в кооперативи. Точніше, їх треба об’єднати в кооперативи. Отже, нам треба поєднати нові технології в с/г, зіпертись на дрібних виробників, об’єднаних в кооперативи, що будуть змагатись між собою і конкурувати.

Наш уряд вміє красиво сказати про “Четверту промислову революцію” та “архітектуру змін”. Звучить красиво, але що треба робити уряду, щоб промисловість модернізувалась, які важелі є? 

Знаєте, зробити треба дуже багато. Тому я скажу тільки про центральну річ. Питання в тому, щоб ми створили в країні не тільки конкурентну економіку, що є головним, а цього у нас немає, бо у нас монополії, не тільки приваблювати інвестиції, нам потрібно створити інноваційну компанію. Ця економіка характерна тим, що ключовим гравцем стають інноваційні підприємці – це ті, хто створює нові ринки. Інновація загалом, не лише в ІТ-секторі. Інноваційним має бути все – сільське господарство, послуги, будівництво доріг.

Що для цього треба?

Спеціальна фінансова система, яка стимулюватиме саме інноваційну економіку. Річ в тому, що традиційні банки не йдуть на фінансування інноваційної економіки. От ми дивимось на наші банки, стартапи є, але банки туди гроші не дають. Українські банки мають іншу функцію, вони не займаються ризиковим пошуком інновацій, а уникають ризиків. Потреба є в проміжних фінансових установах, які були б посередниками у інвестуванні, брали ризики на себе. В світі існує ціла система таких фінансових посередників  – від онлайн платформ до венчурних фондів. Є й страхові компанії, які в цьому напрямку працюють. Нам потрібна така фінансова система. Звісно, держава тут не тільки має сприяти, але й сама брати участь, надто якщо інновації наукові. Тоді державі треба підтримувати такі проекти, просто другою особою, а першою особою має бути все ж приватна структура. Уряд зараз це проговорює, але не більше.

Навіть якщо будуть такі фінансові посередники, але уряд має ще вирішити проблему з дешевими грошима. А тут уряд впирається в незалежність Нацбанку. Як вирішити проблему дешевих грошей? 

Тут більш менш все зрозуміло. У світі є моделі співіснування урядів та центробанків чи резервних систем. Нічого зайвого не треба придумувати. Але що придумали у нас. У нас Нацбанк підпорядкував собі всі банки. Що це означає? Він просто не дає їм нічого робити без свого дозволу. По-друге, НБУ цікавить не комерційні успіхи банків, а стабільність фінансів. Я зараз говорю абстрактно, бо за останні роки  нашу банківську систему, якою б вона не була, просто добили. Так от, піклуючись про фінансову стабільність або роблячи вигляд такого піклування, вони забирають гроші комерційних банків, щоб ті не провалились. Куди НБУ забирає гроші? На депозити Нацбанку. Що це за система? Комерційні банки існують для того, щоб фінансувати реальну економіку. У нас же НБУ під 20% забирає гроші у банків, видає сертифікати, і висушують кредитні засоби на ринку. А для чого вони забирають? Щоб не було інфляції та гіперінфляції.

А чому над нами загроза інфляції та гіперінфляції нависає?

Тому що маємо дефіцитний бюджет та боргові зобов’язання. Це означає, що потрібно гроші звідкись забирати або друкувати, щоб покрити всі дірки. У нас так відбувається покриття дефіциту та боргів уряду. Вони розміщують боргові папери, внутрішні облігації. Їх ніби купують банківські установи. Але де гроші беруть ці банківські установи? Вони їх беруть знову в Нацбанку. Тобто, Нацбанк друкує гроші, але щоб вони не вилізли назовні, що спричинило б зростання цін, забирає  їх з ринку. Вони там собі організували механізм, який нібито підтримує певну фінансову та цінову стабільність, нібито курс у нас стабілізувався, нібито ціни у нас не зростають. Та одне вони знищили – немає банків як суб’єктів ринку. Тому й такі захмарні ставки по 30-40 %. Вони як були, такими й є. Яка ж це стабільність з такими процентними ставками. Який бізнес витримає такі кредити? Тут не мова про незалежність НБУ, вони тільки цим прикриваються.

І що, на ваш погляд, робити? 

Будь-який суб’єкт законодавчої ініціативи може вийти з пропозицією змін. Закон можна змінити, коли ми бачимо, що Нацбанк нас не туди веде. Зараз вони самі для себе існують. Економіка провалюється, бізнес не розвивається, бюджет отримує менше доходів, а всі дивуються, чому ж це так.

 

Джерело: Народна Правда
загрузка...
загрузка...