Чи боїться Білорусь санкцій? Труднощі загартовують сильних

Чи боїться Білорусь санкцій? Труднощі загартовують сильних
Автор Марія Петренко в Публікації

Кандидат юридичних наук Сергій Войченко проаналізував вплив санкцій на життя та політичну ситуацію в Білорусі.  

Loading...

Зараз активно обговорюються протести в Білорусі, що взагалі для пострадянських країн явище не нове. Кольорові революції то в одному, то в іншому місті спалахували на теренах різних союзних республік та країн колишнього соціалістичного табору.  

Хотів би звернути увагу, що санкції для Білорусі – це зовсім не новина, а позмагатися за кількістю введених санкцій та життям з ними можуть лише Куба та інші деякі латиноамериканські країни. Вперше Брюссель застосував візові санкції  по відношенню до 131 білоруського чиновника, включаючи, навіть, президента, у зв’язку з начебто порушеними ними Віденської Конвенції, де вони начебто тиснули на дипломатів. У листопаді 2002 року ввели обмеження деяким чиновникам на в’їзд, через перешкоджання діяльності місії ОБСЄ. Згодом ці обмеження були зняті, але уже у 2004 році введені нові санкції, спрямовані на заборону білоруським правоохоронцям, генпрокурору, міністру внутрішніх справ, керівнику мінського ОМОНу, голові ЦВК та міністру спорту відвідувати країни ЄС. У 2006 році ЄС заморожував активи, які належали білоруським чиновникам, санкції стосувалися 31 чиновника, в тому числі й президента. Через певний період відносного затишшя санкційних заходів у 2011 році їх знову відновили, додавши до списку нев’їздних репортерів державних видань і деяких ректорів ВНЗ, усього під санкціями перебувало 243 особи і 32 компанії.  Згодом ці санкції продовжувалися і до сьогоднішнього дня існує ряд обмежень для певних білоруських громадян і компаній.  

При цьому ж таки США теж не відставали від Європи, у жовтні 2004 року були введені перші санкції проти Білорусі, коли прийняли документ «Акт про демократію в Білорусі», який містив аналіз білоруської політики. Де в 11 пунктах описувалися ознаки авторитарності режиму Олександра Лукашенка. Також у 2006 році Конгрес США приймав «Уточнюючий акт про демократію в Білорусі», а в 2011 році – «Акт про демократію і права людини в Білорусі», де 10 з 22 пунктів стосувалися придушенню акції, яка відбувалися 19 грудня 2010 року, коли були затримані 600 громадян. У 2012 році президенту Білорусі Олександру Лукашенко та його синам було заборонено в’їзд на територію США.  

Цей історичний екскурс можна було б продовжувати ще довго, але я хочу просто підтвердити твердження про те, що для білорусів жити під санкціями звичайна ситуація і в принципі не є проблемою.  

На що впливають санкціїКожного разу після введення чергових обмежень Олександр Лукашенко ще більше зближався з Росією. Проте у певний час він відчув недружні жести з російської сторони, розуміючи, що біполярний вектор в політиці може призвести до потрапляння в залежність, адже Росія у відносинах з країнами СНД поводить себе по принципу «дай палець – відгризе руку», а то й по плече, а то й проковтне повністю. Олександр Лукашенко почав будувати багатовекторну політику, пов’язану з тим, щоб націлювати країну на розвиток співпраці у тому числі з Китайською Народною Республікою. Тому введення санкцій не суттєво впливатимуть, як на країну, так і на її керівництво, очевидно, що є певні активи в китайських банках, що убезпечить їм користування ними. Відсутність активів у Європі і США, чим лякали і колишнього президента України Леоніда Кучму та його оточення, і Януковича з оточенням, які боялися «заморожування» активів за кордоном, то Лукашенко диверсифікував ці ризики. Тому санкції це скоріше така страшилка, і не для Лукашенка, а це більше як обмежувачі для спроб повторити сценарій поведінки президента Білорусі. Також це спроби повпливати на внутрішню ситуацію в Білорусі, спонукаючи білоруську опозицію до більш активних дій, свого роду така підтримкасхвалення того бардака, який провокується таким чином у країні.  

Варто наголосити, що санкції, які почали вводитися з 1998 року, не змогли змусити Лукашенка змінити стиль управління, а навпаки, цей зовнішній тиск змусив його ще більше зміцнити режим правління. Тобто санкції не дали ефекту, який у них закладався, але, на мою думку, вони змогли стимулювати незалежний розвиток білоруської економіки, що шукала вигідні для себе ринки збуту і торгівлі. На сьогоднішній день Білорусь активно розвиває національну економіку, підприємства, що не може не радувати людей, які підтримують автономний розвиток країн без зовнішніх впливів транснаціональних корпорацій і міжнародних фінансових аферистів 

 

Хочете читати новини в іншому форматі?
Підписуйтесь на телеграм-канал НАРОДНА ПРАВДА
Підписатись можна ТУТ
Джерело: Народна Правда
загрузка...
загрузка...