Іван Ліберман: В усіх країнах світу «судочинство в смартфоні» має вкрай обмежені можливості

Іван Ліберман: В усіх країнах світу «судочинство в смартфоні» має вкрай обмежені можливості
Автор Марія Петренко в Новини/Політична правда

Народні обранці зареєстрували у парламенті законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення поетапного впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи». 

Loading...

Пам’ятаємо, як свого часу багато говорилося про так звану «державу в смартфоні». Продовжують про це говорити й нині. А чи можливий в Україні «суд в смартфоні»? Наскільки ефективними б були, приміром, «прокурор в смартфоні» чи «адвокат в смартфоні»? А «підозрюваний в смартфоні» чи «судове засідання в смартфоні»Наскільки загалом для судової гілки влади, яка в усьому світі славиться своїм логічним консерватизмом, пасували б форми електронного правосуддя, як такого? 

На ці, з першого погляду, ніби дивні, але цікаві за своєю філософією та змістом запитання, відповідає адвокат, доктор права Іван Ліберман: 

«Я би підійшов до цього питання досить виважено та мудро. Єнасправді, технічні речі, де електронний вид міг би замінити паперовий. Тобто, відмовитись від певної бюрократії. Однак, що стосується судової системи, то, в зв’язку з нашими реаліями, навіть при всіх позитивах та конструктивахв «судовій системі в смартфоні» є один недолік. Називається він «людський фактор». 

Наприклад, виклик до суду чи повістка в електронному вигляді через, приміром, SMS-повідомлення. Людина може мати всі підстави вважати (або заявити), що вона не отримувала цей SMS або отримувала, але не повний його текст і там не все, наприклад, зрозуміла чи змогла прочитати. А паперовий документ з підписом тут набагато ефективніший». 

За словами Івана Лібермана, судочинство в електронній формі, якщо це стосується, наприклад, неповнолітніх, та здійснюється дистанційно або стосується людей, які надто переживають, хвилюються тощо, чи свідків за «програмою захисту свідків» і таке інше, розумно робити дистанційно. Окрім варіанту, як допит обвинуваченого, який погодився надавати клопотання. 

«Чому важлива тут саме особиста присутність обвинуваченого. Причина наступна: все ж таки особиста присутність у залі засідання обвинуваченого, коли на нього можуть прямо подивитисьіноді прямо в очі, ті, кого він, наприклад, пограбував, зґвалтував чи родичі вбитого ним – фактор, котрий мав би бути присутнім, бо це, все ж таки, психологічне так само покарання винного. Як показує практика, коли обвинувачений перебуває безпосередньо у суді, то він поводить себе абсолютно не так, як міг би поводитись дистанційно: поводити себе зневажливо, підсміхуватись, робити якісь зневажливі жести тощо. Але дистанційно цього всього буде не видно, бо видно буде лише його обличчя і частину тіла. А ось під склом у залі судового засідання видно кожен рух, жест, щире або фальшиве розкаяння обвинуваченого. Все це можна побачити винятково безпосередньо. І тут вже не так важливо, що про обвинуваченого думають учасники судового процесу, а важливо, що думає про нього саме суд. Адже, згідно з нормами міжнародного права, саме суд ухвалює рішення так, як він особисто і безпосередньо бачить. Безпосередньо! Тобто, без посередників у вигляді аудіо, відео чи певних осіб, які можуть бути поруч і, наприклад, за умов дистанційного виду, підказувати обвинуваченому – як саме і на які запитання відповідати». 

Стосовно цивільних проваджень, то, безумовно, є речі, які можливо було б здійснювати у телефонному режимі. Однак, виникає певний ризик, що, стосовно поданих документів в електронному режимі, не завжди суд зможе пересвідчитись в тому, що це – саме оригінал документа». 

Висновок, який зробив адвокат Іван Ліберман, полягав у наступному: 

«Є, все ж таки, речі, які не можна зробити «в смартфоні». Репліка «країна в смартфоні» чи «держава в смартфоні» має бути дуже виваженою в частині судочинства. 

Адже, в усіх країнах світу, така річ, як «судочинство в смартфоні» має вкрай обмежені можливості. До цього підходять дуже обережно і лише за умов повної, конкретної і персональної відповідальності тих, хто до суду спрямовує документи в електронній формі, подає докази тощо. 

В світі дуже обережно підходять до дистанційного судочинства. Здебільшого, судочинство повинно бути безпосереднім між судом та учасниками судового процесу». 

Хочете читати новини в іншому форматі?
Підписуйтесь на телеграм-канал НАРОДНА ПРАВДА
Підписатись можна ТУТ
Джерело: Народна Правда
загрузка...
загрузка...