Напади маніяків: що треба знати про педофілів і як захистити дітей

Напади маніяків: що треба знати про педофілів і як захистити дітей
Автор Желізняк Олександр в Публікації/Соціальна правда

Останнім часом соцмережі переповнює шквал новин про протиправні і лячні для батьків дії дорослих чоловіків проти дітей.

Loading...

Залицяння, пропозиції цукерок – здається, що ми спостерігаємо за розгортанням сюжету якогось трилера або фільму жахів.

Але це не так. Наразі це повсякденна реальність українського міста. Та сама, через яку мають проходити діти та батьки.

Несподіваний сплеск випадків педофілії та спроб розбещення неповнолітніх наштовхнув нас на думку про те, що проблема, яка, як здавалося, поступово зійшла нанівець разом з легендарними маніяками типу Сергія Ткача (відомого, як «пологівський маніяк»), насправді переживає хвилю певного «ренесансу».

Одним з останніх повідомлень в соцмережах про неприйнятну для дорослого чоловіка поведінку щодо 11-річної дівчинки описала в своєму пості її мати, киянка Юлія Ламаш.

«Він стояв наступного дня, після того, як запропонував їй солодощі, в тому ж місці, де й за день до того, з пакетом різних смаколиків. Сказав – «я приніс це спеціально для тебе», пообіцяв дати ще. І навіть запросив уже до себя», – каже мати дівчинки.

За її словами, від біди врятувало лише те, що донька їй все розповіла. Мати вжила заходів.

«Бесіду з людиною – провели. Довести щось з точки зору закону – неможливо, але факт і фотофакт – є», – розказала вона.

Ми вирішили поцікавитися, яка кількість справ відкрита за статею 155 (розбещення неповнолітніх), та поцікавитися в експертів, чому маніяки так себе поводять і що робити батькам, щоб вберегти дітей.

Статистика: проваджень – сотні, засуджених – одиниці

За даними Генеральної прокуратури України, за рік в Україні за статтями сексуальних злочинів проти неповнолітніх відкривають сотні впроваджень.

Напади маніяків: що треба знати про педофілів і як захистити дітей

Видно, що за останні роки найбільше подань щодо сексуальних злочинів щодо дітей було у 2013 році – більше ніж 550.

В той же час, в подальші роки цифра коливалася навколо 400 випадків заяв. У 2018 році було зареєстровано 69 проваджень, а це – в середньому 34 провадження на місяць, а отже – приблизно 420 за рік.

Втім, у судів – своя статистика. Виявляється, ці сотні випадків майже всі закриваються або скінчуються адміністративним стягненням, мізерна частина їх доходить до серйозного вироку.

Як вказала нам в листі  заступник голови Державної судової адміністрації України Людмила Гізатуліна, за результатами 2017 року було засуджено до різних вироків 38 людей за розбещення неповнолітніх. З них 24  отримали ті чи інші строки тюремного ув’язнення. А це – менше 10% від усіх зареєстрованих впроваджень у 2017 або 2016 роках.

В МВС причину такого явища пояснюють просто – анонімно співробітники кажуть про те, що дуже часто провадження закривають через те, що важко отримати чіткі свідчення від жертви, тобто – дитини.

«Розумієш, дитина – живе на іншій планеті, по-іншому бачить світ, розмовляє іншою мовою. Це я вже не кажу про такі речі, як страх, стрес, небажання говорити про те, що її травмувало. Але треба якось взяти свідчення. Причому так, щоб вони були валідні у суді. Це важко. Не менше проблем є і з опізнанням», – каже один з оперуповноважених Києва.

Ще одна проблема – страх родичів або відчуття сорому. Співробітники МВС кажуть, що заяви часто просто… забирають батьки дитини.

60 % випадків педофілії відбуваються в сім’ї

Напади маніяків: що треба знати про педофілів і як захистити дітей«Є таке поняття – латентна педофілія. Я порівнюю це явище з айсбергом. Ті кілька десятків випадків на рік, які доходять до суду і чимось завершуються – це вершинка айсбергу. Насправді більшість його схована від ока. Особливо такою є проблема насильства в сім’ї», – твердить психолог-криміналіст Юрій Ірхін.

За його словами, одна з ключових проблем –  неможливість виявити сімейне насильство.

«Ефективність правоохоронних органів в такій сфері невисока, тут більше може зіграти громадськість. Тому що не може поліцейських питати кожну дівчинку на вулиці – «скажи, а чи ґвалтують тебе в сім’ї». Візьмемо просту схему – мама не хоче втратити своє щастя, а тому закриває очі і приховує той факт, що вітчим розбещує її дочку. Таке буває, типова ситуація. Загалом, до речі, більшість випадків педофілії – це сімейне насильство. Більше 60%. І це тільки те, що ми знаємо», – каже Ірхін.

В той же час криміналісти вважають, що випадків педофілії не стає більше. Просто розвиток соцмереж і медіа робить враження, що кількість їх більшає.

В цьому переконаний Руслан Сушко, криміналіст, полковник, колишній головний спеціаліст київського главку МВС з питань розслідувань сексуального насильства над дітьми.

«Раніше такі випадки приховувались. Зараз це загальнодоступно, і це створює враження, що це повальне явище.  Насправді ж, маніяків і педофілів завжди одна кількість – одних ловлять, інші заводяться…», – каже Сушко.

Чому маніяки це роблять і що ними рухає

Жоден маніяк не може пояснити, чому він розбещує дівчат. До речі, педофілом може стати, як і маніяком, кожен – мають «вдало» скластися обставини.

Напади маніяків: що треба знати про педофілів і як захистити дітейВ цьому переконаний Руслан Сушко, криміналіст, полковник, колишній головний спеціаліст київського главку МВС з питань розслідувань сексуального насильства над дітьми.

«Це як і маніяки, які вбивають. Живе людина, все в неї добре. А потім вбила людину з тієї чи іншої причини, сподобалося – і все, пішло діло. Жоден педофіл не може пояснити, чому він так робить. Один севастопольський педофіл, який вбив двох дівчат, а всього мав кілька десятків, казав просто: «як тільки груди починають рости, це вже не цікаво». До речі – він своїх дівчат, які виростали, просив приводити маленьких подружок, бо коли старші виростали, ставали нецікаві йому… Так от, педофілія – це лише сексуальна девіація і збочення – коли чоловік отримує сексуальну насолоду від дитячого тіла. А сам акт є сексуальним насильством. Важливо, що Кримінальний кодекс України чітко каже –  будь-який сексуальний контакт з дитиною – це сексуальне насильство, навіть якщо вона погодилась», – твердить він.

За його словами, всіх педофілів можна чітко розділити на дві великі групи.

«Одна група – це власне ґвалтівники. Які хапають на вулиці, затягують в якесь місце і ґвалтують. Тут все ясно. Це люди, зазвичай неосвічені, часто безробітні, на периферії життя, дно таке… А от інша група – це люди часто освічені, добре влаштовані, більш того – сім’ї мають! Вони дають гроші дівчатам, утримують їх, і таких виявити значно важче», – каже спеціаліст.

За його словами, до другого типу належав саме севастопольський педофіл-маніяк, який у 2011 році вбив двох дівчаток, з якими у нього були довгий час статеві відносини.

«Це був, що називається, куркуль. Справжній ґазда. Мав господарство, продавав м’ясо, дом хороший мав, добрі гроші. У нього було кілька десятків дівчат! Він їм давав по 100-200 гривень за одне побачення. Ми взяли в обробку групу подружок загиблих. Дуже скоро ми виявили, що до їх кола спілкування належить 54 особи. Всі дівчата 10-13 років, з однієї школи-інтернату. Середи них лише 5 були цнотливими. Інші жили вже повноцінним статевим життям, причому дуже різноманітним», – каже Сушко.

Причому, за словами Сушка, дівчатка стають жертвами педофілів у абсолютній більшості випадків – приблизно у 90%.

«Цікавість до хлопчиків – це одиничні, унікальні випадки. Скоріше, це стереотип, насправді ми бачимо дуже мало  таких випадків, кілька на рік», – каже він.

Слід також зазначити, що більшість маніяків-педофілів не є власне педофілами.

«З 82 педофілів, які наразі сидять в тюрмі за свої «справи», лише 2-3 можна назвати педофілами, тобто такими, якими дійсно рухає бажання задовольнити сексуальні бажання завдяки дитячому тілу. Всі інші – це просто маніяки, які або мали таке бажання задовольнитися, що не розбирали, хто перед ними, або були дуже меркантильні – тому що за дорослою жінкою треба  упадати, щось їй дарувати, все таке. Ще й здогадатися може про щось. А дитині цукерку дав – і все», – каже Юрій Ірхін.

За його словами, навіть такий відомий маніяк, як Сергій Ткач (який зізнався у більш ніж 100 випадках зґвалтувань і вбивств, а засуджений до довічного ув’язнення за 37 доведених епізодів) – не є педофілом.

«Він точно не педофіл, хоча зґвалтував і вбив багато дівчат. Він маніяк, патосексуальний маніяк, некрофіл, але педофілії там і близько нема. Спектр жертв його дуже широкий, він, можна сказати, універсальний збоченець», – каже Ірхін.

Що робити?

Основна проблема, на думку криміналістів – це значно слабший вплив сім’ї на дитину, ніж це здається, а також дистанціювання батьків від дітей.

«Дитина не знаходиться постійно поряд з батьками. Значно важливішу роль відіграє саме школа. Школа може від слідкувати, куди дитина йде, чому немає її на уроці, чим займається після уроків. У нас прийнято лаяти радянську макаренківську систему, але вона давала більше можливостей наглядати за дозвіллям дітей. І це важливо. Щодо сім’ї, вплив її не настільки великий, особливо якщо батьки дуже заклопотані, а дитина сама на вулиці невідомо чим займається», – каже Руслан Сушко.

За його ж словами, важливим є фактор відвертості у стосунках між батьками і дітьми.

«Це не так легко, як може здатися. Дуже часто діти відверті з батьками про те, яку оцінку отримали, або хто їх в школі вдарив або вони кого. А от про інтимні подробиці дитина може мовчати – ледь не до 30 років… І батьки не знатимуть. Відвертість і відкритість вкрай важливі, без цього дитина завжди буде для батьків «темною картою», – вважає Сушко.

В той же час Юрій Ірхін каже, що важливим є регулярний діалог батьків і дітей.

«Не можна сьогодні або завтра з дитиною не говорити, а через тиждень захотіти, щоб вона тобі довірилася. Дитина з дитинства має бути вихована так, щоб від батьків у неї не було секретів – не тому, що вони тирани, а тому що вони – найкращі друг та подружка. Саме це може допомогти справі», – каже Ірхін.

В той же час, криміналісти кажуть, що однією з найбільших проблем, є закритість традиційних суспільних норм.

«От наприклад в сільській місцевості або на заході, який більш релігійний – статистика краща. Тобто, таких злочинів менше. Але ми не знаємо – можливо, просто там вони через оці саме стереотипи краще приховуються людьми?», – каже Сушко.

Більше «совку» – більше злочинів

І наостанок – як з’ясувалося, епіцентр злочинів проти сексуальної свободи дитини в Україні знаходиться не в Києві, і не у містах-мільйонниках. А там, де лишилося більше радянськості – в «штучних» містах, або в Криму. За словами Руслана Сушка, саме там відбувалися найбільш значні і кричущі випадки насильств і ґвалтувань.

«Є таке місто в Запорізькій області – Енергодар. Місто радянське, місто атомників. Здавалося б, що такого, невеличке, але що там витворяли – і сказати страшно. Ще один дивний регіон – Крим. Там дуже проблемна ситуація в цьому питанні. А під час сезону – це просто караул», – каже Сушко.

Сергій Костеж

Джерело: Народна Правда
загрузка...
загрузка...