Топ-10 корупційних скандалів президентства Зеленського

Топ-10 корупційних скандалів президентства Зеленського
Автор Марія Петренко в Новини/Правда про чиновників

42% українців, опитаних Центром Разумкова, назвали Володимира Зеленського головним розчаруванням 2020 року. При цьому президент все ще очолює топ вітчизняних політиків, йому довіряють 20% українців. Але соціологія невблаганна: майже половина українців розчарована діями глави держави, який не виправдав їхніх сподівань. Одна з причин цього – тотальна корупція. ZIK.ua згадує найгучніші скандали, починаючи з початку каденції шостого президента України.

Loading...
  1. Італійська вілла президента

Історія з віллою почалася ще в ті часи, коли Зеленський був кандидатом в президенти. 15-кімнатний особняк в декількох хвилинах від моря, згідно з інформацією проєкту “Следствие.Інфо”, обійшовся майбутньому гаранту у майже 4 млн євро. Він розташований на тосканському курорті Форте-де-Мармі – улюбленому місці російських олігархів.

Спочатку журналістське розслідування команда Зеленського називала “фейком” і “спробою дискредитації” кандидата. “Ця вілла просто зніметься в кіно, і все”, – пояснював Зеленський. Будівля, мовляв, належить не йому особисто, а кінокомпанії.

Ще менш зрозумілі пояснення давала після другого туру виборів дружина президента Олена Зеленська: “Я не знаю, це наша вілла чи ні, кілька разів ми там відпочивали. Спочатку ми її орендували, потім якимось чином компанія її придбала, але з того часу ми там вже не були. Вже три роки ми туди не їздили”.

У першої леді була власна скандальна історія із зареєстрованою на неї нерухомістю. Йдеться про пентхаус у Лівадії площею майже 130 кв. м. Його Олена Зеленська придбала ще до анексії півострова, і за ціною, заниженою удвічі або навіть утричі – за 164 тис. доларів. Рієлтори припускали, що занижена вартість знадобилася для того, аби платити менше податків.

Але що стосується італійської вілли, то зрештою вона таки з’явилася у декларації президента. Тож, вочевидь, там не лише знімали кіно.

  1. Рандеву з олігархами

Протягом своєї каденції Зеленський проводив час в компанії мінімум трьох різних олігархів, чий бізнес не в останню чергу залежить від держави. Його перельоти в Женеву та Тель-Авів недвозначно сигналізують про побачення з Ігорем Коломойським. Ці зв’язки були підтримані й тим, що Зеленський взяв до себе в команду ексадвоката Коломойського – Андрія Богдана, який очолив ОП.

Наступний олігарх – Віктор Пінчук. Від зустрічей із ним на Банковій навіть не відхрещувалися, але зазначали, що Пінчук приїздив не один, а зі своїм тестем Леонідом Кучмою, і що розмова торкалася справ політичних. “Леоніда Даниловича я дуже просив, щоб він був головою Тристоронньої контактної групи в Мінську”, – пояснював Зеленський.

Всередині 2020 року з’явилося також розслідування про зв’язки Офісу президента із Рінатом Ахметовим. “Схеми” приділили цій темі серію репортажів, з яких очевидно, що маєток олігарха під Києвом відвідує якщо не особисто Володимир Зеленський, то його перший помічник Сергій Шефір. Пізніше вийшов і ряд публікацій про те, як найбагатший українець фінансує ОП і партію “Слуга народу”.

  1. Оманливий Оман

На початку січня 2020-го ЗМІ опублікували фото президента в Омані і повідомили: він – на відпочинку з сім’єю. Однак в ОП це спростували: мовляв, Зеленський, хоч і відправився в Оман з сім’єю, але за власні кошти і рейсовим літаком. І не для відпочинку, а для “зустрічей на вищому рівні”. Згодом вийшла нова версія: ці зустрічі “не мали офіційного статусу”.

За розслідування довкола Оману Офіс президента подав до суду на видання “Схеми”. А пізніше заявив: поїздку в Оман повністю оплачувала Олена Зеленська, а чартер в Україні профінансував Оман. 14 лютого 2020 року в НАЗК оголосили про взяття на перевірку декларації президента в зв’язку з цією поїздкою. Але, врешті-решт, в агентстві так і не побачили порушень з боку Володимира Зеленського.

  1. Плівки Єрмака

А тепер час перенести акцент з самого Зеленського на його найближче оточення. Ось один з найбільш яскравих скандалів: 29 березня 2020-го депутат зі “слуг народу” Гео Лерос опублікував так звані плівки Єрмака. На них рідний брат глави ОП Денис Єрмак та люди, з ним пов’язані, обговорюють можливість кадрових призначень по державній лінії за гроші.

Єрмак (котрий з ОП) підтвердив автентичність голосу брата. І навіть заявив про намір звернутися із заявою до Служби безпеки України та Держбюро розслідувань. А Денис Єрмак тим часом зазначив, що як громадянин вільний зустрічатися з ким завгодно і обговорювати що завгодно.

І так, мабуть, вважає не тільки Денис Єрмак. Бо його брат – не дивлячись на скандал – зміг зберегти своє крісло. Та й Зеленський дав зрозуміти, що поки не збирається звільняти Андрія Єрмака. Статус-кво зберігся, а постраждав тільки Лерос – він впав у немилість президента.

  1. Поліграфи Поліграфовичі

А ця історія датована кінцем 2019 року і пов’язана з фракцією “Слуга народу”. Почалося з того, що фінансовий комітет парламенту не підтримав знаковий проєкт змін до Податкового кодексу, яким могла бути скасована корупційна схема, побудована на непрозорій реєстрації інформації зі звітів про оцінку об’єктів нерухомості.

Інша група авторів, також з “слуг”, запропонувала альтернативний законопроєкт, мета якого – діджіталізація сфери оцінки майна. Спільної мови законотворці не досягли, а натомість розпочали взаємні інтриги. Кулуарами Верховної Ради поповзли чутки про те, що за провал голосування нардепам пропонують суми по 30 тисяч доларів. У скандалі фігурували Олександр Дубінський, Олексій Ковальов, Дар’я Володіна, Ольга Василевська-Смаглюк, Елла Рєпіна і ще шість депутатів.

Депутати проходили детектор брехні, котрий, як і очікувались, нічого не підтвердив і не спростував. САП теж намагалася розслідувати інформацію про отримання нардепами хабаря, але з тим самим ефектом, що й поліграф.

  1. Зарплати в конвертах

І знову в фокусі – головна фракція парламенту, вона ж – монобільшість. Видання “Страна” опублікувало викривальний матеріал про “доплати” нардепам правлячої партії. Вони сягали доволі пристойних сум: керівники буцімто отримували щомісячно по 25-50 тисяч доларів, заступники голови – по 15 тисяч доларів. Решта ж отримувала від 5 до 10 тисяч.

Інсайдерську інформацію підтвердила і депутат Ганна Скороход, котру за надмірну відвертість виключили з фракції. Тим часом глава фракції Давид Арахамія все заперечив. Але факт лишається фактом: незадовго перед скандалом народні обранці скаржилися, що їм не вистачає офіційних зарплат, бо треба витрачатися ще й на юристів та помічників.

  1. Криворізька мафія

А тим часом у рідному місті президента, Кривому Розі, в ресторані “На околиці” зібралася компанія, яка складалася з депутатів президентської партії та двох місцевих високопоставлених поліцейських. Говорила компанія про переділ сфер впливу в місті.

Запис її розмов в медіа “злив” депутат Антон Поляков, якого, як і Скороход, виключили з президентської фракції. А засідали “На околиці” та ділили владу Володимир Огурченко, шеф обласної поліції Дніпропетровщини, Юрій Корявченков (“Юзик”), Владлен Неклюдов та інші нардепи від “Слуги народу”.

На інших уривках того ж запису нардепи обговорюють засоби “інформаційної війни” та спроби поставити під контроль Перший міський телеканал в Кривому Розі. Його нібито планували викупити у нинішніх власників і фінансувати за рахунок комбінату “Арсел Міттал Кривий Ріг”. Цей епізод, як і попередні, не мав жодних наслідків.

  1. Від “Велюру” до “Епіцентру”

Коронавірус привніс свої особливості в українську корупцію (якщо розуміти під нею лобізм держави в інтересах окремих фізичних чи юридичних осіб). Кілька розрізнених епізодів ми об’єднуємо тут під одним заголовком. І передусім згадуємо працюючий в часи жорсткого локдауну ресторан нардепа від СН Миколи Тищенка “Велюр”. Він не закрився (як мав би) на карантин, а продовжував приймати високопоставлених відвідувачів.

Згадаємо також і скандал з “гуманітарним вантажем з Китаю”, який урочисто зустрічав Володимир Зеленський і який – як виявилося згодом – був комерційним рейсом, виконаний на замовлення компанії “Епіцентр”.

Додамо до цього і роботу великого бізнесу, зокрема того ж “Епіцентру”, в той час, коли малі та середні підприємці були змушені зупинити роботу.

  1. Вакцина та фірма-“прокладка”

А останній коронавірусний корупційний скандал пов’язаний із тим, що вакцина від ковіду, яку уряд закупив у китайської компанії Sinovac Biotech, придбана не безпосередньо у виробника, а через посередництво української фармкомпанії АТ “Лекхім”. Такою, мовляв, була вимога самих китайців, стверджують в уряді і, зокрема, в МОЗ.

Проте журналісти-розслідувачі встановили, що подібної умови в Sinovac Biotech не висували. Все було якраз навпаки: це Україна нав’язала КНР іще одного гравця, з’ясували медійники, які напряму додзвонилися у Sinovac Biotech.

А щодо АТ “Лекхім”, то компанію найчастіше називають фірмою-“прокладкою”, яка матиме свій зиск на оборудках з вакциною. Саме через наявність непотрібного посередника в особі “Лекхім” вакцина в Україні обіцяє бути не тільки платною, а ще й недешевою. Тоді як в більшості європейських країн щеплення від коронавірусу є безкоштовним.

  1. Справа Татарова

Хронологічно останній скандал президентства Зеленського знову адресує нас до його оточення. Йдеться про заступника Офісу президента Олега Татарова, якого підозрюють у привласненні чималої суми грошей. Якщо коротко, то НАБУ з’ясувало, що у 2000-х роках Головне управління військ МВС (нині – Нацгвардія) та компанія “Укрбуд” уклали угоду про зведення на території колишньої військової частини житлового комплексу із паркінгами та нежитловими приміщеннями.

Проєкт завершився тим, що кошти Нацгвардії були нібито присвоєні зацікавленими особами, а серед них – і Татаровим, котрий тоді працював в “Укрбуді”. Разом із ним фігурантами справи виступають екскерівник “Укрбуду” Максим Микитась та ексочільник Нацгвардії Юрій Аллеров. Сам Татаров спростовує усі обвинувачення, але і це ще не все.

Нинішнього генпрокурора Ірину Венедіктову підозрюють у тому, що вона зумисно зривала затримання Татарова і “таємно, за відсутності будь-яких правових підстав” змінила процесуальних керівників у цьому кримінальному провадженні. Через це вручення підозри Татарову затягнулося на 17 днів.

Останній штрих у цій справі пов’язаний із тим, що зараз готується законопроєкт, який зможе “врятувати” Татарова. Ним пропонується змінити підслідність НАБУ – до юрисдикції бюро віднесуть винятково дрібну корупцію. Якщо справу Татарова заберуть у НАБУ, то вона, найімовірніше, розвалиться взагалі.

Кожен із корупційних скандалів, згаданих нами, є доволі значимим та потужним, але, можливо, справа Татарова стоїть окремо через те, що у ній задіяна найбільша кількість персонажів з різних сфер та щаблів влади – і виконавчої, і судової, і законодавчої. 

Але, можливо, найбільш гучний корупційний скандал у нинішньої влади – все ще попереду.

Джерело: Народна Правда
загрузка...
загрузка...