Нові санкції РНБО проти Медведчука та Марченко — юридична оцінка кейсу

Нові санкції РНБО проти Медведчука та Марченко — юридична оцінка кейсу
Автор Желізняк Олександр в Новини

Суспільству не надано жодного підтвердження терористичної діяльності цих громадян. Нема також і рішення суду, який би визнавав Медведчука та Марченко терористами.

У п’ятницю, 19 лютого 2021 року, РНБО України ухвалила рішення “Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”. Цього ж дня президентом України Володимиром Зеленським рішення було введено в дію.

Loading...

У санкційному списку знову з’явились прізвища українських громадян. Що передбачає рішення та які підстави в ньому закладені, чи є відмінності між запровадженими санкціями? 

Цього разу санкції були впроваджені щодо народного депутата України Віктора Медведчука та його дружини Оксани Марченко.

Що передбачає рішення РНБО?

Рішення РНБО, введене в дію Указом Президента України передбачає застосування персональних санкцій до вказаних осіб строком на 3 роки, у вигляді блокування активів, запобігання виведенню капіталу за межі України тощо.

Цей перелік санкцій у рішенні не є вичерпним, оскільки в ньому вказується, що до цих осіб можуть застосовуватись й інші санкції. Що розуміється під поняттям “інші санкції” не зрозуміло.

Чи є відмінності між санкціями стосовно Козака та санкціями щодо Медведчука та Марченко?

Здебільшого відмінностей немає. Сам перелік санкцій фактично є однаковим.

Крім того, і в рішенні РНБО по Козаку і в останньому рішенні розкриті персональні дані: ідентифікаційний номер, адреса реєстрації місця проживання. Таке розкриття даних є доволі сумнівним.

По-перше, санкції введені лише на три роки (щодо Козака санкції введені на 5), по-друге, не зазначені паспортні дані (в тому числі й закордонного паспорта) Медведчука та Марченко (дані Козака були вказані, на відміну від останніх).

Такий неоднаковий підхід й у строфі санкцій і обсязі розкритих персональних даних може свідчити або про те, що Козак, у розумінні РНБО дійсно є більш небезпечною особою у сфері здійснення терористичної діяльності.

Хоча щодо небезпеки це питання спірне, бо в переліку санкцій, застосованих до Віктора Медведчука вказується заборона заходження військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів. То ж виявляється у Медведчука та Марченко є військовий корабель.

Які підстави закладені для прийняття рішення РНБО?

На відміну від санкцій по Козаку, серед підстав щодо застосування санкцій до згаданих осіб вказані лише наявні пропозиції СБУ, пропозиції ж Верховної Ради відсутні.

Врешті, чи законне рішення та указ президента?

Почнемо з того, що підстави для введення санкції, порядок їх введення чітко передбачені Законом України “Про санкції”.

Відповідно до цього Закону, санкції можуть застосовуватися з боку України стосовно іноземної держави, іноземної юрособи, юрособи, яка знаходиться під контролем іноземної юрособи чи фізособи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність.

При цьому підставами для застосування санкцій є дії іноземної держави, іноземної юр— чи фізособи, інших суб’єктів, які:

—  створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету та територіальній цілісності України;

— сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини та громадянина, інтереси суспільства та держави, 

— призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.

Отже, до громадян України санкції можуть застосовуватися виключно, коли ті здійснюють терористичну діяльність. Отже, вводячи в дію санкції проти Медведчука та Оксани Марченко, можна припускати, що у СБУ, РНБО та Президента було достатньо відомостей для того, щоб бути впевненими в тому, що депутат та його дружина здійснюють терористичну діяльність. Бо інших підстав для введення санкцій проти громадян України немає.

Однак, як і щодо введених санкцій по Козаку, так і щодо цих санкцій, постає цілком логічне питання: якщо підстави для введення санкцій були, тоді чому їм не повідомлено про підозру у вчинення відповідного злочину? Тим більше депутатську недоторканність зняли, а Регламент ВРУ, кримінальний процесуальний кодекс України чітко передбачає механізм повідомлення про підозру депутату. 

Якщо ж реальних підстав для фактичної підозри в здійсненні терористичної діяльності немає, підстав для повідомлення про підозру також немає, то виникають й значні сумніви щодо законності такого Указу. І зазначу, що саме по собі рішення РНБО не спричиняє жодних юридичних наслідків — без введення його в дію президентом воно фактично не підлягає виконанню та застосуванню. Через що питання щодо законності постає не довкола самого рішення РНБО, а до указу президента, як акта, який і перетворює таке рішення на обов’язкове.

Ба більше, особу можна вважати такою, що здійснює терористичну діяльність, коли є не лише повідомлення про підозру, а й відповідне рішення суду. Такого рішення наразі не існує.

Дивним у цій ситуації виглядає й те, що суспільству не надано жодного підтвердження терористичної діяльності цих громадян. Оскільки така практика є в резонансних злочинах: коли влаштовується брифінг, демонструються відеозаписи, розмови, окремі складові матеріалів кримінального провадження, хоч такі дії й є сумнівними з точки зору їх відповідності нормам КПК. 

Значить, доцільною була б послідовність дій… чи ми й зовсім не проводимо такі брифінги, або ж проводимо їх, особливо тоді, коли це стосується терористичної діяльності нардепа.

Крім того, застосування санкцій виглядає логічним, коли вони застосовуються до іноземних суб’єктів — Україна таких осіб не може притягти до кримінальної відповідальності, отже єдиним ефективним механізмом залишаються санкції. Та коли мова йде про громадянина України, ще й про народного депутата України, то застосування санкцій без відповідного рішення суду, яким підтверджено здійснення терористичної діяльності, дещо суперечить легітимній меті Закону. 

Оскільки громадянина України і так можна притягти до кримінальної відповідальності за здійснення терористичної діяльності, а вже потім на підставі рішення суду й обґрунтовано застосувати санкції.

Замість підсумку

Рішення щодо введення персональних санкцій до Віктора Медведчука, Оксани Марченко, так само як і щодо Козака є ймовірніше необґрунтованим, а за відсутністю відповідного рішення суду і сумнівно законним. 

Формально Закон України “Про санкції” не зобов’язує застосовувати санкції лише після відповідного рішення суду. Однак така практика застосування санкцій до громадян України без рішення суду є досить небезпечною, та наразі вже має усі ознаки тенденції. А небезпека, власне полягає в тому, що під звинуваченнями щодо здійснення терористичної діяльності насправді можуть ховатися зовсім інші мотиви введення санкцій. Крім того, відсутність публічно продемонстрованої доказової бази створює і сумніви щодо її наявності.

Здійснення терористичної діяльності є досить гучним звинуваченням, яке, на моє глибоке переконання, повинно підтверджуватись саме рішенням суду та вводитись за наявності достатньої доказової бази для цього. 

В інших випадках, хоча формально введення санкцій і буде відповідати Закону України “Про санкції”, водночас воно буде суперечити принципу справедливості та може створити небезпечним прецедент, спираючись на який фактичне звинувачення в тероризмі, без подальших реальних намірів здійснення досудового розслідування, будуть продовжувати отримувати й інші громадяни України.

Микита Жуков, Голова Комітету Асоціації правників України з конституційного права, адміністративного права та прав людини

Джерело: Народна Правда
загрузка...
загрузка...