Посилення Оксаною Марченко команди ОПЗЖ: передісторія і ризики для Зеленського

Посилення Оксаною Марченко команди ОПЗЖ: передісторія і ризики для Зеленського
Автор Желізняк Олександр в Новини

В Україні велика частина населення – жінки, але більшу, якщо не всю частину політичної ліги України, становлять чоловіки. Причин може бути багато: децентралізація, недостатність ресурсів або дурний стереотип, що “місце жінки на кухні, а не в політиці”. Крім цього, в нашій країні немає такого поняття, як “сфери жіночої політики”, тут все перемішано. Наприклад, в Америці впроваджені жіночі сфери політики: благоустрій, охорона здоров’я, культура, медицина, освіта, тому там жінка-політик має більше шансів, розвиваючись в цих сферах, бути поміченою і відомої у вузьких колах, що дасть їй можливість зробити політичну кар’єру і досягти результату. Про це повідомляє Шарій.NET .

Репрезентативність жінок в українській політиці на державних і виборних посадах досить низька. Згідно з рейтингом The Global Gender Gap Report-2020 року, Україна займає 83 місце з 152 за рівнем політичного представництва жінок. Незважаючи на це, у Верховній Раді 9-го скликання жінки складають більше 20% складу парламенту (88 жінок представлені найбільшими перепонами в таких партіях, як: “Голос” – 44,4%, “Європейська солідарність” – 40%, “Слуга народу” – 27%), тоді як в 8-му скликанні число жінок-депутатів доходило до 12%. Прогрес є, але він несуттєвий, хоча б тому, що ведений гендерна квота присутнє лише на паперах: за новим виборчим кодексом передбачається відкриття списків і обов’язкові гендерні квоти на рівні 40%, тобто тепер в кожній п’ятірці кандидатів у депутати партії повинні дотримуватися правила “два до трьох”. Втім, і інші аспекти рівноправності жінок залишаються лише на сторінках законів, а на практиці багатьох жінок використовують тільки, як технічних кандидатів, якщо бути точніше, то потім їх прибирають зі списку і не допускають до влади. Квоти тільки погіршили й так малий відсоток репрезентативності жінок в політиці, нічого не змінилося. Так чи інакше, все це – бутафорія: жінок у політиці мало, і якість від цього не поліпшується.

Loading...

Найвідомішою жінкою-політиком все ще залишається Юлія Тимошенко, згідно з опитуванням Соціологічної групи “Рейтинг” лідера партії Батьківщини знають 97% опитаних . Як наслідок виникає питання, що є першорядним: якість роботи або ж просто впізнаваність по країні?

Ймовірно, в українській жіночій політичній лізі гряде поповнення в особі Оксани Марченко, дружини Віктора Медведчука. Після введення владою санкцій проти Віктора Медведчука, Оксана заявила, що йде в політику. У відео на своєму Youtube каналі вона заявила : “Тепер замість одного Медведчука ви отримай ще й Марченко, яка ніколи НЕ прагнула йти в політику, але ви не залишили мені вибору”. Також Оксана сказала, що вступає в партію “Опозиційна платформа – За життя”, де своїм головним завданням бачить захист українського народу від зеленого свавілля і беззаконня.

Так, квоти залишилися незмінними, реалії української політики ті ж, але Оксана, будучи дружиною впливового чоловіка, а також будучи шоу-вумен з особистим рейтингом, має всі шанси досягти багато в політиці. До речі, так само як і Володимир Олександрович, Оксана представник шоу-індустрії. Український народ підтримує людей, що йдуть в політику, які раніше не були в неї залучені, думка про їх “чисту совість і щирі наміри” залишає в серцях українців віру і надію на краще майбутнє. Плюс до цього у Оксани кристально чиста соціальна репутація, згадати принаймні її проект “Час будувати” , який показав багатьом жителям нашої країни, як змінилася на краще життя у героїв даного шоу, в їхніх містах і селах завдяки побудові нових будинків. Цей телевізійний соціальний проект з побудови будинків лише приклад того, що Оксана – людина з високими моральними засадами, і ніщо людське їй не чуже, тому у неї є всі шанси потрапити в український політикум. І така перспектива викликана тим, що все пізнається в порівнянні, адже зараз українська жіноча ніша в політиці пустує, і це дає Оксані Марченко фору стати успішною жінкою-політиком.

Отже, влада забуває про головний принцип: виграна битва не є виграна війна. І у війні з альтернативними, опозиційними політичними таборами ЗЕкоманда забуває про те, що є закон бумеранга: локальні постріли повертаються болючіше в триразовому розмірі.

Джерело: Народна Правда
загрузка...
загрузка...