Санкції в результаті рішень РНБО є дезінтегруючим фактором і підміняють правоохоронну функцію, – юрист

Санкції в результаті рішень РНБО є дезінтегруючим фактором і підміняють правоохоронну функцію, – юрист
Автор Желізняк Олександр в Новини

Санкції, які практично щотижня вводить РНБО стали чи не головним пунктом порядку денного українського політичного життя. Цей безумовно ефективний інструмент впливу держави на бізнес обґрунтовано викликає правові закиди у юристів. Як діяти у разі, якщо рішення РНБО і гаранта щодо дотримання Конституції не вкладаються в рамки правової держави, що задекларовано в Основному Законі? Про це у своїй статті пише заслужений юрист України Володимир Богатир.

Він підкреслив, що навіть якщо всі навколо розуміють незаконність позапроцесуального обмеження прав бізнесу і громадян, великі ставки в політичній грі не можуть не впливати на ставлення до питання представників тієї гілки влади, яка оголошує свої рішення ім’ям України. Відповідно, необхідно прийняти як даність, що будь-яка неточність обраної правової позиції і будь-який недолік доказової бази будуть витлумачені і застосовані суддями виключно на користь прийнятих державних рішень.

Loading...

“У разі введення санкцій не варто розраховувати на загальні положення забезпечення прав та інтересів громадян. Державний апарат завжди знайде обґрунтування правомірності їх обмеження”, – зазначив заслужений юрист.

За його словами, перед подачею позову до КАС як суду першої інстанції необхідно провести значну роботу зі збору та обробки інформації та документів, які стали підставою для введення санкцій. Тому на етапі підготовки до судового спору не обійтися без адвокатських та інформаційних запитів. В офісі президента, РНБО, Службі безпеки, профільних міністерствах потрібно поцікавитися відомостями (у вигляді копій документів), які служили підставою для введення санкцій. Вагомості папері надає перспектива складання (у разі відмови чиновника) протоколу за ст.212-3 Кодексу про адміністративні правопорушення.

“Особливо ефективними для подальшого доказування можуть бути запити в тих випадках, коли заяви і дії чиновників розходяться з офіційними нормативно-правовими актами. Так, санкції щодо В. Януковича і М. Азарова, голосно заявлені секретарем РНБО і головою СБУ 19 березня і підхоплені ЗМІ, не знайшли свого підтвердження у відповідному рішенні РНБО і необхідному тут Указі президента. Але цей факт виявився поза фокусом уваги нашої четвертої влади. Зібравши первинну інформацію, зафіксувавши публічно поширені матеріали, необхідно пред’явити дифамаційні позови та позови про встановлення фактів поширення недостовірної інформації. Також на цьому етапі слід розглянути питання про пред’явлення адміністративних та інших позовів з метою анулювання документів, які стали підставою для введення санкцій”, – йдеться в статті.

З прицілом на майбутнє судове оскарження, пише Володимир Богатир, також доведеться вивчити відповідність джерел, які поширили недостовірну інформацію, законодавчим вимогам і реєстрації ресурсів в якості ЗМІ, а також спробувати встановити їх власників. Для цього можна направити адвокатські запити провайдеру і реєстратору з вимогою розкрити інформацію про адміністраторів веб-сайтів і доменів, заблокувати загальний доступ до недостовірної інформації.

“Однак доведеться виходити з того, що в Україні фактично немає спеціального нормативного акту, який би регулював питання створення, діяльності інтернет-видань та їх відповідальності за порушення прав людини. Тоді діють загальні правила в частині створення, збору, отримання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації, а також діяльності друкованих ЗМІ, інформаційних агентств і теле – і радіокомпаній. Відповідно до чинного законодавства відповідальність за поширення в Інтернеті недостовірної інформації несе автор матеріалу і власник сайту, на якому він розміщений. Однак в українських традиціях розміщення так званої джинси існує правило взагалі не вказувати автора. Буває і так, що Сайти реєструються на компанії офшорної юрисдикції або фізосіб без певного місця проживання”, – пише заслужений юрист.

Він підкреслив, що якщо інформація поширена на сайті, який зареєстрований за межами України, можна не витрачати сили на підготовку до суду проти них.

“А ось зареєстровані друковані засоби масової інформації частіше ведуть більш стриману і осмислену інформаційну та редакційну політику. Тому в тих випадках, коли маєте справу з зареєстрованим друкованим ЗМІ або сайт має прозору структуру власників, можна рекомендувати судове оскарження. Тут юристи вже напрацювали достатній досвід успішного захисту честі, гідності та ділової репутації. Втім, перш ніж звертатися до суду, не буде зайвим направити листи-претензії на поштові та електронні адреси, які будуть встановлені, українським ЗМІ та сайтам, які розмістили недостовірну інформацію, з вимогою видалити такі відомості. Цілком ймовірно, що частина ресурсів погодиться полюбовно вирішити проблему без залучення судової системи”, – наголошується в матеріалі.

За словами юриста, при позитивному вирішенні питання, коли отримано судове рішення щодо конкретних інтернет-ресурсів, додатково можна реалізувати своє право на забуття і звернутися до адміністраторів пошукових систем Google, Yahoo та ін.з метою видалення будь-яких негативних згадок у зв’язку з визнанням інформації недостовірною, а також провести відповідні процедури з популярними compliance-ресурсами.

“Сучасна історія знає цікаві приклади зняття санкцій. Наприклад, колишній глава держави Петро Порошенко виключив зі “санкційного” списку колишнього “міністра юстиції” т.зв. “ДНР”, а нинішній гарант Володимир Зеленський достроково зняв санкції з колишніх співвласників одного з російських банків. Подібні суперечливі дії вказують на вибірковий підхід як до їх введення, так і до зняття. Безумовно, Підготовка до позову про скасування санкцій зажадає значних витрат часу і ресурсів. Однак лише доведення через суди безпідставності їх введення може мати позитивний ефект. Всі інші суперечки, в тому числі спрямовані на обґрунтування порушення прав, приречені на поразку. Також треба враховувати, що КАС є в таких випадках тільки судом першої інстанції. Тому в будь – якій ситуації справа потрапить на розгляд у велику палату ВС, після якої залишається ще надія на Європейський суд з прав людини”, – пише Володимир Богатир.

“На мій погляд, санкції є дезінтегруючим фактором і можуть застосовуватися тільки у виняткових випадках. При цьому не повинна відбуватися підміна правоохоронних функцій”, – резюмує заслужений юрист.

Джерело: Народна Правда
загрузка...
загрузка...