Коли кругом вороги: Хто напоумив “зелених” розв’язати війну з усіма і проти всіх?

Коли кругом вороги: Хто напоумив “зелених” розв’язати війну з усіма і проти всіх?
Автор Марія Петренко в Новини/Правда про чиновників

Події останніх місяців показують, що “зелена” влада продовжує з нездоровим азартом рубати сук, на якому вона сидить. І не просто рубати, але з кожним ударом сокири створювати собі нових супротивників, які з нетерпінням чекають її падіння. Сук все тонше, а противників все більше – і в цьому полягає головна помилка команди Зеленського!

Loading...

Вона так і не змогла усвідомити головне правило політики: у будь-якої влади завжди повинна бути опора, особливо якщо вона вступає з кимось в конфлікт. Опора буває різною, її можна навіть міняти в залежності від ситуації, але вона повинна бути. Якщо ж її немає, або вона виявилася недостатньою, то відбувається криза влади і інші негарні речі. Так ось, українська влада втрачає свої опори з такою ж швидкістю, з якою наживають собі нових супротивників!

Коли Зеленський тільки став президентом, у нього був один супротивник – це корупційна команда його попередника, яку він обіцяв посадити. І Зеленський міг це зробити, тому що мав тоді досить сильну опору, в першу чергу на своїх виборців. Адже він отримав на виборах рекордні 73,22%!

Але, як і всякий актор, він побачив в них лише пасивно аплодує глядача, недооцінив цей ресурс, пішов на поводу у “продюсерів”. А ті підсунули йому дуже специфічну роль, граючи яку, Зеленський так і не розібрався ні з ким зі старих супротивників, але створив собі нових – причому, з числа тих, хто його обрав, і хто його підтримував перший час.

У підсумку за два роки “слуги народу” оточили себе щільним кільцем політичних фронтів. Першим був фронт проти Порошенка, який залишається гарячим. А, не дивлячись на всі спроби запобігання перед націонал-патріотами і націонал-радикалами, Зеленський так і залишився для більшості з них “промосковським клоуном”. Починаючи з весни 20210-го, Офіс президента руками ГБР, СБУ і ОГП активно “штормить” Кличко і Київську міську державну адміністрацію, відкривши повноцінний фронт війни проти столичних груп впливу.

У 2020-му році Зеленський і компанія за власною ініціативою зробили своїми головними ворогами ОТЗЖ і Віктора Медведчука. В 2021-му цей фронт став для “слуг народу” найголовнішим: вони закрили опозиційні телеканали, ввели санкції проти лідерів ОТЗЖ, завели кримінальну справу проти Медведчука. Причому, розуміючи, що Медведчук, як досвідчений юрист і політик, просто “розмазав” б їх на відкритому і чесному суді, вони стали використовувати проти нього ручний судовий адмінресурс. Ось тут, як то кажуть, і стала в нагоді “судова реформа”!

До речі, прокурорам і суддям, які виконують подібні судові замовлення влади, варто пам’ятати про долю своїх колег, які брали участь в колишніх політичних репресіях. Наприклад, колишній суддя Печерського суду Родіон Кірєєв, який виносив вирок Юлії Тимошенко, з 2014-м року сам ховається від правосуддя десь в РФ. А суддя Микола Чаус, який виносив на початку 2014 року вирок членам “Автомайдану”, потім намагався прислужитися новій владі і в 2015-му взявся вести справу Корбана. Але в підсумку Корбан вийшов на свободу, а Чаус, побоюючись помсти за судове свавілля, в страху втік до Молдови – і тепер, після викрадення з Кишинева, його доля взагалі невідома …

Разом з цим і всередині влади теж утворилося кілька внутрішніх фронтів. З відставки уряду Гончарука почалися напружені відносини з багатьма “соросятамі”, відсунуті від годівниць. Тоді ж почався конфлікт з нардепами “групи Дубинського” (), спровокований сваркою Зеленського з Коломойським. Дуже небезпечним для президента є і наростаюче протистояння з Аваковим, яке найпомітніше проявилося в ході кадрових рішень в Харкові, при призначенні нового керівництва ОДА та виборах голови облради.

Цікава ситуація утворилася в зовнішній політиці. Там “слуги народу” знову розігріли до червоного фронт проти Росії, відкритий ще Порошенко. Причому, абсолютно однобоко, адже Путін за ці два роки фактично нічого не робив. Додатково до цього мало не відкрився фронт з Китаєм, однак останнім часом з’явилася інформація () про те, що Київ квапливо відновлює відносини з Пекіном. Зрозуміло, це сильно не сподобається США, але відносини з Вашингтоном у Зеленського справи не пішли ще за часів Трампа. Охолола до нього і Європа. При цьому, закидаючи США і ЄС вже навіть не заявами, а істеричними вимогами негайно прийняти Україну в НАТО і зупинити “Північний потік-2”, українська влада ризикує відкрити ще й західний фронт!

І є ще один фронт, найбільший, хоча його помічають не всі – відкритий “зеленої” владою проти українського народу. Удари на ньому наносяться регулярно! За російськомовним українцям і мовних меншин (угорською, болгарською) ударили жорсткими “українізаторська” законами. Ті, хто очікував світу на Донбасі, тепер вислуховують войовничу риторику влади, фактично заблокувала Мінський процес. За ФОПам вдарили фіскальними законами, а законопроект №5600 взагалі накрив новими податками і мільйони українців: підприємців, фермерів і селян, продавців і покупців квартир.

Під виглядом відкриття ринків газу та електроенергії були запущені механізми збагачення паразитуючих фірм-посередників. Продовжився ріст комунальних тарифів – і, як наслідок, стрімко зростає заборгованість населення, що досягла цієї весни майже 80 мільярдів гривень! () А влада думає лише про те, як вибити ці борги з убожіє населення.

“Голосуючи за Зеленського, ми сподівалися, що нам спишуть борги за комуналку. І ось тепер, нарешті, дочекалися: борги дійсно почали списувати. З наших банківських рахунків!” – так ще вранці 6 липня українці намагалася жартувати над набрав чинності розпорядженням Мін’юсту про автоматичне стягнення заборгованості () фізичних осіб. Але вже на наступний день всім стало не до сміху, коли в Києві зневірений господар проданої за борги квартири відкрив стрілянину () по співробітниках поліції, які прибули його виселяти. Раптом кожен зрозумів, що він може стати наступною жертвою “реформ” цієї влади, втративши все – від грошей і майна до свободи і здоров’я. Після чого він стане непотрібним їй навіть в якості виборця …

За цей же час, воююча проти всіх “Зе! Команда” так і не обзавелася новими союзниками, не створила собі нові опори. Нічого подібного в новітній історії України ще не було! Навіть Віктор Ющенко хоч і пішов на спочинок з 6% рейтингу, але зате з миром, нікого серйозно не образивши. Політика нинішньої влади нагадує якийсь ремейк кінокомедії “Фантоцці проти всіх” у виконанні Зеленського, тільки абсолютно не смішний!

Війна на два фронти, проти Порошенка і проти ОТЗЖ, вже була стратегічною помилкою команди Зеленського. Виграти війну на два фронти взагалі практично неможливо. Німеччина, наприклад, переконувалася в цьому двічі – хоча обидва рази розраховувала, що поки один противник збирається з силами, вона тим часом швиденько розіб’є другого.

Точно так же вже зазнав краху «бліцкригу» Зеленського проти ОТЗЖ. У травні Медведчук з адвокатами завдав влади тяжкої поразки в суді. Замість його взяття під варту, з чого влада готувалася зробити чергове політичне шоу, суд призначив йому лише домашній арешт (), та й то під колосальним тиском “зверху”. Минуло два місяці, влада так і не змогла довести висунуті проти нього звинувачення, вона просто осоромилася, осоромитися! І тепер, не знаючи що робити далі, але і не наважуючись з вибаченнями закрити справу Медведчука, на Банковій просто тягнуть час – тому “ручний” суддя просто продовжив йому домашній арешт.

Війна влади проти всіх перетворюється в затяжну, а число фронтів збільшується. Але в кільці фронтів вистояла тільки Радянська Росія (майже унікальний історичний приклад), ось тільки у неї була потужна опора на внутрішні ресурси і симпатизують їй ліві партії в Європі. У клянеться комуністичне минуле “слуг народу” нічого цього немає. І тому до них невблаганно наближається криза влади, що є закономірним підсумком такого процесу.

Як приклад подібної кризи в демократичній країні можна навести останні дні президентського терміну Дональда Трампа. Тривала криза влади спостерігався в останні місяці СРСР. А в країнах з диктаторськими режимами це взагалі закінчується страшними трагедіями – як у випадку з смертовбивством Каддафі. Ніхто не знає, яким ця криза буде в Україні. Але в будь-якому випадку він стане прологом нової загальнонаціональної катастрофи.

Едуард Долгачев

Джерело: Народна Правда
загрузка...