Віктор Медведчук у своїй статті зрозуміло розповів, якою має бути ефективна державність

Віктор Медведчук у своїй статті зрозуміло розповів, якою має бути ефективна державність
Автор Марія Петренко в Новини/Політична правда

На розумний/дурень розрахуйся!

Просто одкровення якесь, так багато колег, яких вважав адекватними, раптом почали дурня клеїти, зображати з себе типу лібералів тощо. Тут або мої дорогі колеги клеять дурня, лукавлять або дійсно дуже низького інтелекту, тому шкода. Простіше кажучи, або брешуть, або туплять.

Loading...

Отже, про Крюкову. А до чого тут вона взагалі? Яка різниця, які слова вона написала, які прибрала, які у неї проблеми з особистістю і зовнішністю? Все ж простіше – все почалося зі статті Путіна. Ось з цього треба починати, а не з амбітної журналістки, яка написала/опублікувала відповідь.

Отже, далі написано для тих, хто не бреше і не тупить. Путін звернувся своєю статтею насамперед до українців. Мовляв, хлопці, “земля у вас багата, порядку зовсім немає”. А тому, міркує далі Путін, тим, хто чинить цей безлад, стільки землі не треба, та й не гідні вони такої великої і багатої країни. І провадить далі: давайте землю назад, тим паче, що ми з вами один народ, заживемо дружно, либонь, не образимо. Ось короткий виклад основних думок статті.

Подібне звернення історичне, оскільки таке трапляється нечасто. Востаннє приблизно сто років тому щось таке говорив Ленін, а понад триста років тому — Олексій Михайлович Романов у листуванні з Богданом Хмельницьким. Й обидва рази процеси минули успішно, що для Романова, що для Леніна. Тобто був певний історичний перелом, який призвів до певних наслідків. І в цьому процесі з боку України були і ті, хто однозначно виграв, і ті, хто однозначно програв. Були й ті, кому це все було якось фіолетово.

Й ось Путін запускає новий історичний процес. Все, вже сталося, назад не запхнеш. І, увага на екран, варіанти відповідей (дуже відредаговано за формою, але не за змістом):
1. Не треба, у нас все добре.
2. Чудово, житимемо разом.
3. У нас дійсно погано, але не настільки. Дякуємо за участь, спробуємо впоратися самі.

Цілком зрозуміло, що сучасна українська влада Зеленського, як і колишня влада Порошенка, обирає перший варіант. Це природно, у них все добре. Але до них і не зверталися. 

Вибір другого варіанту означає зраду української державності. Цей вибір Україна вже робила не раз. Тому сто років тому його підсолодили союзною республікою і (барабанний дріб!) українізацією. І в цьому питанні довелося наїхати (вже тоді) на права місцевих росіян, євреїв, німців, поляків, болгар, румунів і ще з сотню етносів. Український націоналізм виховано не стільки в сховках УПА, скільки в кабінетах української партноменклатури, багато хто з яких не був навіть етнічним українцем. Але я це до того, що Фаріон і Ніцой цілком собі можуть існувати і в разі, коли Україна втратить державність, українізація ж нікуди не дінеться.

Ну, і третю відповідь можуть обрати тільки розумні люди. Жити разом – це серйозно, потрібно подумати, добре обговорити і, головне, не накоїти дурниць як відмовою, так і згодою.

І все це стало тестом на інтелект. Зазначу статтю Віктора Медведчука і допис Михайла Міщишина, які копнули глибоко і показали обсяг процесів, що відбуваються в українській державності та суспільстві. Я говорю про третій варіант відповіді.

А ось пані Крюкова обрала перший варіант. Це говорить про те, що або вона вважає, що у нас все добре, тоді навіщо їй керувати опозиційним виданням, або вона не розуміє, що відбувається, тоді їй не треба керувати взагалі нічим. Ось на неї і кинулася маса читачів. А деякі мої колеги туплять/лукавлять: “А шо таке? Не чіпайте бідну дівчинку!” Так не в дівчинці справа. 

Добре, ми слідом за Крюковою обираємо перший варіант. Це варіант війни з Росією, а також репресії в бік мільйонів громадян, які (увага на екран) не вважають, що тут все добре і що українська державність будується ефективно.

При цьому (цей абзац для тупих і СБУ) ніхто не вимагає обирати другий варіант. Українська державність може бути й ефективною, якщо побудувати її з розумом. Але для цього потрібно її будувати, а не вихваляти, а при цьому руйнувати. Якщо керівництво країни буде неефективно керувати, то і державність закінчиться. Детальніше читайте у Медведчука, чудово написано.

Тому Крюкова може обрати перший варіант, але тоді ми повинні нести відповідальність за все, що відбувається в Україні. А українська влада ніякої відповідальності за те, що відбувається, не несе, тільки бюджет пиляє (що традиційно). Чому вони крадуть, а ми повинні нести відповідальність? Це дуже тонкі питання, які вимагають дуже продуманого і делікатного підходу.

Тепер скажу простіше. Якщо вважаєш, що у нас ефективна влада, не треба йти в опозицію, а тим паче там командувати. Якщо зовнішні сили критикують твою країну, то захищати її потрібно, але дуже продумано і на користь своїй країні, своєму народу, а не на користь влади і тих, хто країну мучить.

Все вищевикладене написано для тих, у кого є мізки, для тих, хто розуміє, які політичні процеси запущено, для тих, хто розуміє, перед яким реальним вибором стоїть Україна. А Крюкову та інших вже з цих списків викреслено, вони самі себе викреслили, а нам прикро. Але ж ми їх не втрачаємо, вони такі були завжди, просто проявилися.

Денис Жарких

Джерело: Народна Правда
загрузка...