Форум у Батумі закінчився скандалом. Скандалом цілком прогнозованим і тим паче болючим.
Після офіційної церемонії в Батумі президент Грузії Саломе Зурабішвілі відхилила пропозицію про зустріч, висловлену Зеленським.
Причини цього є цілком зрозумілими. Перебування засудженого в Грузії Міхеіла Саакашвілі в державній системі України унеможливлює встановлення прямих контактів між керівництвом Грузії та України.
Не розуміти цього неможливо, але політика Зеленського в залученні до влади “особистих ворогів Порошенка” зіграла тут свою роль.
Далі пішов абсолютно очікуваний демарш Молдови.
Згоду на зустріч було отримано тільки від президента Молдови Майї Санду.
Мабуть, грузини щось підозрювали, тому засунули місце проведення розмови в “пенал”. Це внутрішня кімната без вікон.
Санду в масці, залишивши біля входу свою делегацію, кинувши портфель помічниці, не сідаючи, запитала, дивлячись на Зеленського: “Де Чаус?”.
Відповісти спробував Єрмак, але Санду, навіть не звернувши на нього уваги, звернулася до Кулеби, що примостився на краєчку столу: “А ти хто у них? Міністр закордонних справ чи ганчірка?”. Кулеба промовчав.
Сівши за стіл, Санду хвилин п’ятнадцять рівним голосом чеканила все, що про них думає. Про російські війська, які їздять до Придністров’я через Україну, про електроенергію, яку постачає Україна Придністров’ю, про контакти Єрмака з Красносельським, ну, і про “справу Чауса”.
“Ми знаємо, що він у вас. Це знає Лондон, це знає Вашингтон”.
“Я прийшла сюди, тому що поважаю Україну і її народ. І я буду робити все, щоб зберегти цю взаємну повагу, але мати справу з вами не бажаю. Всі питання – офіційно, під документи й протокол. І так буде до розв’язання всіх питань.”.
Далі з боку української делегації мало місце те, що описувати ми не бажаємо. Нам просто соромно за країну.
Вся зустріч – близько тридцяти хвилин.
