Олена Бондаренко: Цінність слів, які лунають із вуст представників влади, – нульова

Автор Желізняк Олександр в Новини

– З нами народний депутат України V-VII скликань Олена Бондаренко.

Розгляд апеляції у справі Віктора Медведчука перенесли на 30 липня. Ви бачите там уже якесь завершення?

Loading...

– Це тактика на затягування. Зробити все, щоб людину якомога довше тримати вдома, не дати можливості вести активне політичне життя, не дати активно займатися своїм політичним проектом. Це стримує його, щоб надалі формувати громадську думку, займатися парламентською роботою, опозиційною роботою.

 – Однак судовий процес не може бути вічним. Скільки він може політично тривати?

– Ніщо не вічне під місяцем, але затягнути року на два, чому б і ні? Зараз завдяки цій горезвісній судовій реформі, яку нам підсовують, суди стануть атавізмом, тому що ти не зможеш оперативно захистити своє право, захистити свою правоту, справедливість. Можна померти в судах і не домогтися справедливості.

– То з якою судовою системою нам треба мати справу?

– Нас штовхають до залежних судів, які формуватимуться суддівським корпусом, що залежатиме у своїй роботі від якогось іноземного експертного співтовариства. Ми припускаємо, що судова система потрібна іноземцям для того, щоб легалізувати свої злодійські схеми, легалізувати своє рейдерство шматків України, як, наприклад, приватизація стратегічно важливих підприємств, у майбутньому купівлю землі. Треба закріпитися, щоб потім керований тобою суд ухвалив рішення тієї чи іншої угоди як правомочне.

– Це не можна назвати агресією проти України?

– Звичайно, це повзуча холодна війна проти України, проти нашої суверенності, проти наших громадян, проти нашої з вами державної власності. Весь суддівський корпус потім працюватиме на благо ось цих рейдерів.

– Паралельно з розмовами і тривогою за тимчасову окупацію території, анексію Криму ніхто не говорить про те, яким чином відбувається захоплення судової системи.

– Говоримо ми, і нам затикають роти – позбавляють ліцензії цілі канали. А ті, про кого ви говорите, – це ті, хто бере участь у цьому схематозі, ті, хто кричать про агресію Путіна, нишпорить у наших із вами кишенях, відволікаючи нашу увагу. Є держдепівські наративи, які вони з успіхом озвучують. Для них це ширма, за якою вони приховують свої справжні мотиви: обікрасти й пограбувати. У цей час відбувається повзуча окупація всього і вся, що залишилося на підконтрольній території.

– Наскільки тут готовий сказати своє слово народ? Чи готові їх почути на Банковій, у Кабміні, на Грушевського?

– Громадяни мають право, але ним не користуються. Дуже мало людей приходять на вибори – повне розчарування, повна деморалізація. Людям реально вселили думку хробака: від вас нічого не залежить. І так думають мільйони, які не дійшли до виборчих дільниць. Ті, хто активніше, прийшли і вирішили за них. Наприклад, утретє Київ обирає Кличка. При ньому не здано жодної станції метро, інфраструктура міста лежить. На вибори прийшло 37% та обрало нам такого мера. Це питання до тих, хто свій шанс і своє право не використав.

– Новообраній ВР у грудні 2019 року довіряло 37,2% громадян. А в березні 2021 року вже 17,1%. Такий відкат назад  це неминучий процес?

– Якщо ми обираємо не тих, маючи якісь романтичні уявлення, то це природний процес. Шукаємо та обираємо найжахливіше з того, що лежить на політичному прилавку. Ми не здатні дякувати за те, що дійсно для нас хтось робив, і кидаємося на фантики – гарні, але порожні всередині. Те, що люди виїжджають із країни, – це теж своєрідне голосування. Люди демонструють, що їм тут некомфортно, що вони не бачать тут жодних перспектив. 

– Як би мав реагувати президент Зеленський на статтю, заяви президента сусідньої країни, з якою Україна перебуває в конфлікті?

– Формуванням альтернативного, життєздатного й творчого сенсу. Завдання президента – пояснити це так, щоб навіть самий недалекий громадянин зрозумів, а куди, власне, йдемо і що отримаємо в результаті. Тому що всіх цих порожніх слів про якусь національну ідею, яку так ніхто й не сформував, навіть немає в лексиконі в пана Зеленського. На цю мить можна сказати, що влада залишилася без гідної відповіді, немає адекватного альтернативного бачення, немає гідної позиції. Найпевніше, це пов’язано з тим, що Зеленський чекає, як відреагує Держдеп. А Держдеп просто взяв і промовчав. Я думаю, що тут була спроба прозондувати ґрунт і випустили не дуже розумний опус однієї з українських журналісток, насипали купу образ, дістали відлупину від людей, які це не сприйняли, і на тому заспокоїлися. Завдання влади – показати той політичний курс, який точно приведе нас до успіху. Але у нас, на жаль, немає такого курсу. Все, що пропонує влада, в підсумку призводить до чергового соціального розколу й поділу за однією з ознак: мовною, релігійною, географічною. На жаль, через 2,5 роки ми не побачили в стані “зелених” жодної думки, яка б об’єднувала. Навіть “Велике будівництво” нас поділило.

– Була одна думка: “Я готовий закінчити війну протягом року і готовий домовлятися хоч із чортом лисим”. І про російську мову він багато чого говорив, а через 2,5 року все виявилося навпаки.

– Цінність слів, які лунають із вуст представників влади, – нульова. Злий жарт із президентом зіграла професійна деформація. Зеленський чомусь подумав, що президентська посада – це не всерйоз, а це просто чергова роль, яку щовечора можна знімати з себе. Наобіцяти щось і не обов’язково виконувати. А потім жорстко реальність його нагнала й показала, що все не так, як він уявляв.

– В українській традиції  віче, круглі столи, ради. Сьогодні немає такої ради, де лунали би діаметрально протилежні думки, з яких президент міг би створювати свою позицію і формувати власну думку.

– Тотальна влада, яка опинилася в руках у недосвідченої людини, зіграла з нею злий жарт. Його команда вперше за 30 років незалежності отримала максимально можливу владу в цій країні, і при цьому вони не знають, як нею ефективно скористатися. Таке враження, що ми в дитячому садку, де директором призначили наймолодшого вихованця молодшої групи.

– Секретар РНБО вже говорить про соціальні сторінки у ФБ, що якщо люди в них висловлюватимуть якісь думки з критикою влади, то ці сторінки можуть блокувати. Це про що?

– В України були різні часи. Але часів, щоб так обезголосили, обезголовили опозицію, напевно, не було. Навіть у найбезмежніших людей якісь межі дозволеного все-таки були. Уперше ці кордони порушив Порошенко, а Зеленський продовжив. Порошенко запроваджував липові політичні санкції, переслідував сім’ї, а Зеленський став ще й санкції впроваджувати щодо членів сім’ї. Закриття каналів, які критично ставилися до влади, лідера ОПЗЖ посадив під домашній арешт, позбавив можливості впливати на політичний ландшафт в Україні. Деяких, таких як пан Козак, взагалі усунули з країни. Шкода, що Зеленський не навчався політології, бо саме у таких людей дуже жалюгідний кінець. Я не чекаю, що пан Зеленський зміниться, тому і кінець у нього буде безславний.

– “Все, що є у мене під рукою, – це моя влада. РНБО – це один із видів зброї, і я її застосовую”, – це говорив Володимир Зеленський. 

– Він не сказав про свою репутацію, він не сказав про підтримку людей, яка для політика повинна бути найголовнішою зброєю. А він сказав про владу, про апарат насильства. Він сказав про левіафана, який буде душити всіх у цій країні. Влада сидить на багнетах і не розраховує на громадянську підтримку, не розраховує на другий термін – це сигнал, що він вже не бачить себе далі. Він намагається всидіти. Це кульбіти долі, що людина, які зібрала 73% підтримки, так безславно злила це все в каналізацію. Ми повинні вже мати стійкий імунітет проти всіх заяв Зеленського. Якщо він щось називає поганим, однозначно це буде добре. Нам обіцяли захист прав російськомовного населення, а саме за нього відбувся завершальний етап насильницької українізації. Нам обіцяли 500 тис. робочих місць, а ми отримали найбільше безробіття за 30 років незалежності України. Нам обіцяли знизити тарифи, а ми отримали найвищі тарифи протягом останніх 30 років. Усе, що говорить Зеленський, рівно з точністю до навпаки реалізується в реальному житті. У цих нових політиків під час народження не було почуття обов’язку, вони страждають усвідомленням якоїсь своєї винятковості та приголомшливим дилетантством. Це люди, які вважають себе зірками, а насправді порожні, як барабани. Вони не відчувають жодної відповідальності за сказане, за скоєне. Психолог Курпатов називає це “цифровими аутистами” – людьми, які живуть у віртуальній реальності, як, наприклад, країна в смартфоні, а на практиці це занадто далеко. У плані державного управління ці люди нескінченно дурні.

– У лютому 2021 року, за опитуваннями соціологів, 57,1% не підтримували балотування Зеленського на другий термін.

– У соціології є поняття “антирейтингу”. З антирейтингом 57% обираються тільки за тотальної фальсифікації виборів. 27% ще довіряють і готові все пробачити. Але за такого розкладу йому точно не світить другий термін. І він сам це відчуває. За ці півтерміна, які йому залишилися, згорять і ці 27%.

 – Тепер замість “попередників”, на яких можна було все валити, з’явиться поняття “олігарх” – вали все на олігархів.

– У цьому він не оригінальний. Історія з олігархами не спрацює, тому що найголовнішим олігархом в нашій країні є влада, за якої існують мікроолігархи: юзики, тищенки.

– Після візиту до Меркель, після візиту Меркель до США – тут що “без мене мене оженили”?

– Міжнародна політика у нас на нулі. Сьогодні МЗС демонструє найнижчий рівень професійної підготовки. Всі ці спроби налякати когось, що ми підемо дружити з кимось іншим, – це незріла позиція, яка завдає великої шкоди, яка відбивається потім у недоотриманих грошах до бюджету. З “МоторСіччю” спаскудили все, а тепер намагаються устами Арестович шантажувати Захід, що тепер на схід підемо. Нехай спробують.

– 36% опитаних сказали, що заборона російських соцмереж – це необхідний крок для захисту держави. 50% сказали, що це помилка й обмеження прав громадян. Це можна розширити і забороною книжок, фільмів, акторів, музики. Наскільки спрацьовує ця політика?

– Сьогодні це можуть бути російські соціальні мережі, а завтра якісь інші.  У цьому разі ми йдемо шляхом обмеження прав і свобод людини. Коли до цього звикає суспільство, а владі це подобається, можна що завгодно обмежувати. Ті, хто має можливість пірнати за інформацією на альтернативні ЗМІ, ті, у кого є повнота картини, вони самостійно ухвалюють рішення і самостійно мислять.

– Ті, хто заборонив російські телеканали, раз по раз частенько коментують побачене на тих телеканалах. Вам, отже, можна, а бидло нехай…

– Уся СБУ сидить на коробочках, які постачають їм весь російський контент. Це таке собі лицемірство: бути російськомовним, а розповідати про те, як вони люблять українську мову, або казку про слобожанську мову. Для мене вже маркер: коли хтось рве на собі вишиванку і розповідає, який він патріот, а всі інші негідники і зрадники, – точно щось десь украв.

– Додамо трохи цифр. “Слугу народу”  підтримують 21,8%, ОПЗЖ – 18%. Які тенденції?

– Точно тенденція до спаду в “СН”. Але просіла й ОПЗЖ. Зіграло на руку владі те, що вони закрили рота опозиційним каналам, тому що на цих каналах можна було почути дві-три точки зору на проблему. YouTube, на жаль, не дає можливості покрити всю Україну. “СН”, “ЄС”, “Батьківщина”, “Сила і честь” – це всі одного поля ягоди. Реально альтернативний курс показує тільки ОПЗЖ, а решта всі один одному конкуренти. Вони всі так само наполегливо будують проект “Анти-Росія”, а не успішна Україна, наполегливо насаджують русофобію і ненависть, і все так само будуть тягти нас у якусь залежну позицію відносно ЄС. І тягти до НАТО, куди нас приймати не збираються.

– Яка ймовірність того, що в політику можуть повернутися люди, які були у владі з 2014 по 2019 рік? 

– Я не вважаю їх опозицією, старою елітою, чимось відмінним від “СН” і самого Зеленського. Зеленський і “слуги” трохи молодші за віком, але все, що після Майдану, по суті, демонструє деструктивщину. Вони зробили все, щоб ми з відносно комфортної країни перетворилися на жебрачку.

– На кого буде запит?

– Із загальною деградацією, із загальним падінням інтелектуального рівня в державі страх викликає наше майбутнє, тому що люди будуть обирати не за ефективністю, не за біографією, не за досвідом, а за популярністю, яскравістю.

– Як із цього можна вийти?

– Тільки шукати свого Богдана Хмельницького, який зрозуміє, що потрібно об’єднувати еліти, для того, щоб врятувати країну, щонайменше заради дітей, щоб дати їм ту країну, в якій вони себе реалізують. Потрібно створювати умови, щоб людина була здатна себе прогодувати, стати власником і утримувати свою сім’ю. А в зовнішній політиці потрібно не бути хлопчиками й дівчатками і зрозуміти, що у нас немає ворогів і друзів – є одвічні конкуренти. Можуть бути ситуативні союзи, але думати, що знайдеться якийсь благодійник, який просто так нам чомусь допоможе, – це треба бути навіть не інфантилом, а ідіотом. Тому наше головне завдання, якщо держава свідомо руйнує наш громадський інтелект, – породинно рятувати своїх дітей і давати їм освіту.

– Дякуємо вам.

Джерело: Народна Правда
загрузка...