У Зеленського немає “економічного прагматизму”, а Медведчук налагоджує відносини з Китаєм

У Зеленського немає “економічного прагматизму”, а Медведчук налагоджує відносини з Китаєм
Автор Желізняк Олександр в Новини/Правда про чиновників

Оригінал – на сайті “Кореспондент

Економічну політику влада симулює “нападами” торговельно-економічних роздумів, а економічний прагматизм підмінює апеляцією до Заходу: “Ви у відповіді за тих, кого приручили!”

Loading...

Черговий виток протистояння КНР і США призвів до спільного обміну санкційними ударами. 24 липня Китай Китай запровадив обмеження проти кількох приватних осіб та організацій США як відповідь на нещодавні санкції, застосовані американцями проти китайських чиновників у Гонконзі. І на цьому тлі президент Володимир Зеленський отримує “запізніле” запрошення до Вашингтона, при цьому вже почавши “дипломатичне загравання” з Пекіном.

“Економічний прагматизм”

Напередодні візиту Зеленського до США деякі його соратники і співробітники несподівано розсипалися в компліментах Китаю, ніби і не було скандалу з “відтисненням” у китайців заводу “Мотор Січ”.  

Виглядає так, що “зелені” зображують “покинуту зневірену жінку”, готову пуститися берега, аби звернути на себе увагу збайдужілого коханця. Коротше кажучи, реприза “люби, годуй, захоплюйся – або піду по руках!”

Формально все це подається під соусом необхідності проводити політику економічного прагматизму. “Балакучі голови” сурмлять про значущість і важливість торговельно-економічних відносин із Китаєм. “Слуги” захлинаючись розповідають, скільки, чого і на які суми ми експортуємо до КНР.

Під час телефонної розмови з лідером Китаю Сі Цзінпіном президент Зеленський випромінює дружелюбність і навіть захоплення. “Китай – торговельно-економічний партнер України номер один у світі. І ми зацікавлені в повній реалізації потенціалу двосторонньої взаємодії, насамперед у сферах торгівлі та великих інфраструктурних проектів”, – цитує Зеленського прес-служба ОП.

З-за океану за подібні порції компліментів на адресу “стратегічного противника № 1” можуть і покартати. Але в ОП на те і розраховують, намагаючись будь-якими способами привернути до себе увагу.

У цілому не зовсім зрозуміло, про який потенціал говорить Зеленський. Про потенціал нарощувати обсяги постачання до КНР кукурудзи або соняшникового шроту? “Майстерні світу” навряд чи буде дуже цікавий такий “важливий партнер”. Для порівняння, якщо в 1978 р. КНР експортував товарів на 10 млн дол., у 1985-му – на 25 млн дол., то зараз цей показник перевищив 4,3 трлн дол.

До коронакризи річні темпи зростання ВВП Китаю стабільно досягали 8-10%, і навіть в умовах уповільнення до рівня 3-6% річних все одно на Китай припадає мінімум 35% від усього світового економічного зростання.

Тому сильно дорожити “зростальним почуттям братерства” китайці воліли б із гідним партнером, що пропонує щось більше, ніж “кукурудзу і дружбу на словах”.   

“Нові східні брати” і “китаєзнавець” Арахамія

Як повідомляє інформагентство “Сіньхуа”, глава фракції “Слуги народу” Арахамія захоплюється компартією Китаю і вже рік, як не може відійти від “сильного враження” після прочитання книги “Сі Цзіньпін про державне управління”.

“Глава Політради “Слуги народу” підкреслив, що принципи провладних партій України і Китаю багато в чому збігаються, оскільки їхнім девізом є служіння народу. Арахамія високо оцінив той факт, що попри величезну територію Китаю КПК представлено в кожному населеному пункті країни – від невеликих сіл до великих міст. Цей досвід неодмінно потрібно переймати, вважає голова політради СН”, – передає суть спілкування Арахамії з китайською пресою “Сіньхуа”.

Переймати “слугам” насамперед потрібно підхід Комуністичної партії Китаю до фундаментальних принципів розвитку. “Досягнення в галузах економіки, політики, культури, суспільства та екологічної цивілізації розділялися всім народом, щоб народ разом із Батьківщиною та епохою розділяв можливості зростання і прогресу”, – як це описав посол КНР в Україні у своїй статті до 100-річного ювілею створення Компартії Китаю.

Економічний розвиток китайці міцно пов’язали з розумінням прогресу.

Не заперечують колосальних успіхів КНР і на Заході. Головний економіст британського банку Standard Chartered Девід Манн вказував, що економічний ривок Китаю – це, “можливо, найнеймовірніше економічне диво” у світовій історії. Економісти британського банку вказували, що паралельно економічному зростанню в країні швидко зростає рівень охоплення освіти. За прогнозами Standard Chartered, до 2030 року близько 27% китайців, які працюють, матимуть вищу освіту – це показник сьогоднішньої Німеччини.

За даними Світового банку, менш ніж за останні 10 років у Китаї понад 850 млн людей було позбавлено бідності. За даними КНР, з 2012 року в Китаї щорічно від тяжкого становища в середньому позбавлялося понад 10 млн осіб. За 8 років кардинально змінилося матеріальне становище близько 100 млн сільських жителів.  

А що можуть запропонувати “слуги” щодо соціально-економічної політики? Розплатитися собаками за комуналку і стабільність застою “епохи бідності”? Всі ці “рівності” і “розвороти” – чергова невигадлива реприза “технологів” із ОП, де невідома така категорія, як мислення прагматичними, фундаментальними економічними категоріями.   

Китай…? Ах! Ну звичайно!

Насправді в поведінці Банкової немає і краплі економічного прагматизму. Донедавна найбільша фракція СН у Раді не вибудовувала жодних “парламентських” каналів взаємодії з найбільшою економікою світу. Міжфракційне об’єднання у ВР “Один пояс – один шлях”, яке займається налагодженням діалогу між Україною та Китаєм, ініціювала опозиція в особі “Опозиційної платформи – За життя” Віктора Медведчука.  

Він також є найбільш упізнаваним і цитованим українським політиком у найбільших ЗМІ та інформаційних агентствах КНР.

Дуже показовим прикладом є лист повноважного посла Китаю Фань Сяньжуна, який він нещодавно написав Медведчуку. Вкрай показово, що китайський дипломат надіслав відкрите послання політику, проти якого влада на чолі із Зеленським задіяла весь прес політичних репресій.

Таким чином, очевидно, офіційний Пекін дає чіткий сигнал, що там стежать за долею Медведчука і розглядають його як головного партнера, який володіє реальною політичною суб’єктністю в Україні і з яким можна вести предметний діалог у частині розвитку двосторонніх відносин.

У своєму листі посол підкреслив, що відносини Компартії КНР і ОПЗЖ “динамічно розвиваються і відіграють незамінну роль у розвитку двосторонніх відносин між Китаєм та Україною”.

Хоча всі рекорди інформаційного славослів’я на адресу КНР зараз б’ють “слуги” і представники влади в цілому, а Арахамія вже ледь не напам’ять почав учити книгу Сі Цзіньпіна і видавати її мільйонними тиражами українською, а китайці пишуть “опальному” Медведчуку.

Очевидно, що Пекін розуміє різницю і бачить, хто в гонитві за втраченою увагою та оплесками, вправляється в декламації “памфлета скривдженого і відкинутого”, а хто давно і послідовно говорить мовою Realpolitik та економічного прагматизму.

Образи і відповіді

Галас Банкової з “розворотом” (присмачений ледь не прокитайською пропагандою і псевдораціональними роздумами “за економіку”) Китай всерйоз вочевидь не сприймає і підігравати цьому дешевому преферансу точно не має наміру. Ба більше, на тлі заяв про “розвороти” триває бенефіс Зеленського в репризі на одеський манер “Ой все, я ображена, ну шо ти мовчиш!”

19 липня в межах Батумської міжнародної конференції Зеленський заявив, що запропонував президенту Європейської ради Шарлю Мішелю “винести питання європейської перспективи (для України, Грузії та Молдови) на розгляд Європейської ради”. Вкотре і всупереч “хронічній глухоті” європейців Київ проситься “на усиновлення” до “європейської сім’ї”.   

Виливання образ продовжилося в опублікованому днями інтерв’ю французькому журналу Politique Internationale, в якому президент поскаржився на “байдужість” НАТО і ЄС.

“Ми не повинні нескінченно залишатися в передпокої. Настав момент, щоб ці дві організації перейшли на більш високу швидкість і запросили нас до них приєднатися”, – поскаржився Зеленський на почуття підкочуваної безвиході від довгого просиджування в “тупиковій передлазневій кімнаті”.

Поки що гастролі Зеленського міжнародними майданчиками і пафосні розпитування у колективного Заходу, мовляв, “доки ж ми у вашому передпокої жебрати будемо?”, призвели до принизливого формату запрошення “на вашингтонський килимок” 30 серпня.

Утім, навряд чи від загальної “стратегії” влади варто було чекати чогось більшого. 

Роман Губрієнко

Джерело: Народна Правда
загрузка...