Корупційні хамелеони: чи дадуть аферистові Круку грабувати далі Одесу?

Корупційні хамелеони: чи дадуть аферистові Круку грабувати далі Одесу?
Автор Желізняк Олександр в Новини

Кому війна, а кому – час набивати кишені та зміцнювати політичні позиції. Поки одні українці ціною власних життів відбивають території в окупантів, інші корупціонери та сепаратисти стрімко мімікрірують під патріотів. Наш сьогоднішній герой – голова Одеської районної військової адміністрації Юрій Юрійович Крук.

Юра-шлагбаум та п’ять мільйонів

Народитися майбутньому бізнесменові, політику та управлінцю пощастило у родині відомого в Одесі громадянина Юрія Крука, на честь якого і назвали молодшого синочка. Батько сімейства керував південними морськими портами, пробився до заступників міністра транспорту, а також п’ять разів обирався народним депутатом. Йому приписують пограбування Чорноморського морського пароплавства, пограбування та знищення судноремонтних заводів в Ізмаїлі, Кілії, Рені, Усть-Дунайську, «кришуванні» морських підприємств та портів Одеської області, а також багато інших подвигів. Крук побував у цілих восьми фракціях Верховної Ради, а потім став вірним служником Юлії Тимошенко та Віктора Януковича, відзначившись роботою у фракції Партії регіонів. Коли з професором працювати стало немодно, перебіг до Партії зелених. Проте злі мови кажуть, що із зеленого Юрій Крук-старший віддавав перевагу переважно доларам. Корупція в портах за його командування зашкалювала за всі доступні рамки. Любов до “зелені” він передав і своїм синам, з ранніх років прибудовуючи їх на грошові місця.

Юрій Крук-молодший, закінчивши Одеську морську академію, вже у 21 рік став заступником директора ПП «А 1 Маяк Чорного моря», яке тато використав у численних портових махінаціях. У 23 роки Юра отримав посаду комерційного директора ТОВ «Інтер-контейнер», а ще за рік – аналогічну посаду у ТОВ «Українська національна транспортна компанія». І вже у 27 років молодий та ранній Юрій Юрійович, пролобійований впливовим татом (за активного шантажу самої Юлії Тимошенко), очолив державне підприємство «Морський торговельний порт «Південний». За неповні три роки наш приятель при турботливому пораднику татові накоїв у порту таких діл, що навіть до Києва луна докотилася.

Основні схеми були не дуже химерні. Крук обкладав «податком» власників вантажів, які були зацікавлені у саботажі портових працівників під час навантаження та розвантаження. Крім того, він підняв до небес усі ставки місцевих тарифів (вартість зберігання, подача/прибирання вагонів, зачистка складів та вагонів, перевезення тощо). Так, зберігання вантажу понад 30 діб стало коштувати космічні гроші, рахунки великих постачальників, особливо під час світової фінансової кризи, коли товар залежувався, перевалили за мільйон доларів. Зменшити офіційну ставку міг лише Юрій Крук – за відкат у половину суми. Також за хабар можна було знайти місце в порту для термінових вантажів (попри те, що на складах порту вільно розміщуються мільйони тонн вантажів і вільне місце є завжди). Приблизно за 2 долари за тонну. А ще можна було за кеш купити собі місце у так званих «своїх вантажах», які порт розвантажує через свої причали дешево. Крім того, були заробітки на заниженні суден портових зборів (корабельний, лоцманський, буксирний, санітарний, адміністративний). Були й відкочені за будівництво портових споруд, і величезні хабарі на шахрайських тендерах із днопоглиблення – знаменитий скандал із Аджалицьким лиманом.

Суми, що осідали в кишенях родини Круків при начальствуванні в порту Юрія Юрійовича за найскромнішими підрахунками сягали п’яти мільйонів доларів на місяць. На «зароблене» Круки збудували в Одесі величезний та пафосний комплекс апартаментів «Марістела». І не десь, а на хапнутому на Великому Фонтані жирній ділянці. Активісти завили тоді порушення цього будівництва всіх екологічних та інших норм, але пробити багатоступінчасту одеську «лапу» Круков так і не змогли.

За час роботи Крука вантажообіг “Південного” впав на 40 відсотків. Приховувати такого рівня свавілля ставало дедалі складніше. У Києві, куди намагалися скаржитися судновласники, які постраждали від свавілля Юрія Крука, його від гніву тодішнього прем’єра Юлії Тимошенко прикривав Костянтин Жеваго. Він, будучи великим власником вантажу, Круку нічого не платив, і запевняв уряд, що начальник порту – кришталевої чесності людина.

Але зрештою низка скандалів спалахнула так, що подітися було нікуди – прибутковий порт «Південний» довелося покинути. Від народного гніву (щоб призабулося) Юру сховали у Києві, де його ніхто не знав. Там він трохи попрацював помічником Міністра транспорту та зв’язку, а згодом повернувся на посаду комерційного директора ТОВ «Українська національна транспортна компанія». Відсидівшись кілька років у тіні, Юрій Юрійович сподівався на те, що у народу пам’ять коротка, і 2013 року обійняв посаду директора держпідприємства «Іллічівський морський торговельний порт».

Там він з усім молодецьким прагненням взявся за старе і дуже швидко отримав прізвисько «людина-конфлікт» та «Юра-шлагбаум». Ставки зросли – і за кожну тонну вантажу він став брати вже не два, а три долари. Якщо, звичайно, власник вантажу хотів все без проблем завантажити і вивантажити, а не отримати місяць-другий нескінченних перевірок. Щомісячний прибуток Крука знову став становити не менше 5-6 мільйонів доларів. Життя налагодилося. Але жадібність у підсумку перемогла, і 2014 року Юрій Юрійович влип у черговий скандал. Разом із братом В’ячеславом вони спробували продати збиткову фірму ТОВ «Українська національна стивідорна компанія», де молодший Крук був бенефіціаром за 15 мільйонів доларів державі. А точніше – Міністерству аграрної політики та продовольства, яке очолював тоді «свободівець» Ігор Швайка. Шахраї залучили до справи ТОВ «Капітал Тайм» та оцінювальну компанію «Гобсек». Перед оцінювачами поставили завдання визначити вартість фірми у 15 млн. доларів, тоді як незалежний аудит оцінив ці «Роги та копита» у 10 мільйонів гривень максимум. Гроші планувалося вивести в офшор та поділити. Нахабну угоду зупинила СБУ, відкрила кримінальну справу. В’ячеслава Крука тоді заарештували, а у молодшого провели обшуки. У нотаріуса, який оформляв угоду, вилучили майже мільйон доларів готівкою.

Зрештою справу проти Круків якось зам’яли (очевидно, не один мільйон доларів довелося роздати), але життя Юрія Юрійовича нічого не навчило. У 2015 році він попався на черговому шахрайському тендері. Іллічівський порт купив у ТОВ «Систем інвест трейдинг» бензину та дизпалива на 150 мільйонів гривень із подвійною переплатою.

Крім того, Круг намагався нахабно витіснити з порту приватну компанію «Контейнерний термінал Іллічівськ», яка оперувала місцевим терміналом. Компанія врешті-решт виставила претензії до держави на повернення інвестицій на півмільярда доларів.

Також Юрія звинуватили в потуранні компанії «Міленіум 2003», яка була монополістом розмитнення вантажів у порту і була, за даними журналістів, підконтрольною дніпропетровському олігарху Ігорю Коломойському.

Коли справа запахла смаженою, і скандальний шлейф знову почав пахнути до самого Києва, Крук спробував провернути найбільшу аферу з усіх – передати основні причали Іллічівського порту офшорної компанії, зареєстрованої в Центральній Американській Республіці Беліз. Зрештою, тодішній губернатор Одеської області Михайло Саакашвілі домігся від Міністерства інфраструктури звільнення Крука.

Новий друг краще за старих двох

Багато хто в Одесі та області, змучений свавіллям клану Круков, хотів би втопити Юрія Юрійовича у Чорному морі навіть після скандального звільнення. Але такі ось круки, як відомо, не тонуть. Відпочивши кілька місяців на Мальдівах, Крук повернувся на двічі випробувану посаду – став комерційним директором «Української національної транспортної компанії». Посидівши в улюбленій «тихій гавані» півроку, вирішив іти назад у політику та управлінці. Став заступником Чорноморського мера, а згодом – віце-президентом всеукраїнської громадської організації «Українська спілка промисловців та підприємців». Звучить гарно, ні про що. Звідти переїхав на посаду голови Одеської районної держадміністрації Одеської області. Але вже завдяки політичним зв’язкам.

У політичній діяльності Юрій Круг так само неперебірливий, як і його тато. Працював у Партії Зелених, а з 2015 до 2020 року був депутатом Одеської міськради у фракції «Довіряй справам». 2020-го було обрано депутатом Одеської облради вже від партії «Довіряй справам». Що ж це за така партія?

В Одеській районній раді «ДД» формувала широку коаліцію з проросійською ОПЗЖ та обраними від партії Шарія прихильниками одеського мера Геннадія Труханова, також відомого завойовника Росії.

Після того, як Крук очолив військову адміністрацію Одещини, його зв’язки з Трухановим лише зміцніли.

Нагадаємо, якщо хтось забув, що одеський мер вибухнув спічем про необхідність терміново домовитися з Росією. На початку війни він взагалі говорив ні про що, старанно уникаючи згадки військової агресії РФ. Потім був невеликий напад патріотизму – і понеслися тези про «братовбивчу війну» і про те, що мера турбує «ненависть до всього російського».

Заодно нагадаємо, що у 2017 році, коли вже палав Донбас, Труханов дозволив захопити частину території військового аеродрому «Одеса-Шкільний» – єдиного аеродрому, що діє, на кордоні з невизнаною ПМР, де дислокуються російські військові. До цього Труханов віджав біля аеродрому 90 гектарів землі під забудову. У 2018 році Міноборони скаржилося на нескінченні ціпки в колеса від одеської мерії.

У результаті землі аеродрому повернули на місце, а Труханов вдав, що нічого не було. Він продовжує захищати пам’ятники та старі назви вулиць, блокує декомунізацію та петляє, намагаючись протиснутися між краплями. Про всяк випадок, раптом до Одеси прийде «російський світ»? Але найголовніше, що у товаристві зі старим другом Юрієм Круком, ховаючись у «тумані війни», Труханов займається мародерством. Одесити скаржаться на «віджимання» бізнесів, розбазарювання земель та численні відкати, що процвітають на всіх рівнях.

Для клану Круків усе це – буденність, напрацьований роками спосіб заробляти мільйони. Вся сім’я забруднена в безлічі скандалів і кримінальних справ. Брат Юрія В’ячеслав уже сидів за розкрадання державних грошей. Брат Борис виступив підозрюваних у справі Пшонки – йому ставили в провину при відмиванні грошей.

Сам Юрій Юрійович переписав свої численні бізнеси на дружину Світлану. Чим вона, бідолашна, тільки не займається. І готелями, і орендою машин, і оптовою торгівлею деревиною та будівельними матеріалами. Сам він, за даними за 2020 рік, жив на одну зарплату – 27 тисяч гривень на рік. У банку у доларового мультимільйонера Крука було всього 40 тисяч доларів. Гол як сокіл.

Юрій Крук і за поточний військовий рік задекларує одну зарплату. Продовжуючи грабувати Одесу та одеситів, дахуючи бізнеси, вичавлюючи з підприємців усі соки. Дружба з Трухановим дозволить Круку розвернутися на всю міць і поповнити доходи, що просіли від закриття морського сполучення. Адже сім’ї Круків треба на щось жити.

Чи дозволять Круку, що перефарбувався в патріота, чергове свавілля в Одесі, що наїжачився проти агресора, чи він отримає нарешті за заслугами? Чи буде в новій, яка вижила всупереч усьому Україні, місце таким хамелеонам? Питання залишається відкритим.

Станіслав Осипенко

Джерело: Народна Правда