Росіянам буде складніше повторити минулорічний сценарій блекаутів. Про це говорить представник ГУР Вадим Скібіцький. За його словами, Україна значно зміцнила протиповітряний щит. Крім того, за словами розвідника, до можливих ударів готові й енергетики.
Готуються до холодів у регіонах. Там намагаються скоротити споживання газу та електроенергії. Ще один виклик – автономність.
В містечку Тальне на Черкащині запустили виробництво гранул для опалення. Виготовляють, фактично, з відходів. Як працює ця технологія? Скільки вдається зекономити? Про все це – далі.
Це був наш з вами іспит.
Іспит холодом та темрявою. Іспит на “пристосовуватися” до будь-яких особливостей.
Стати енергозалежними. У всіх сенсах!
Як маленька громада планує сама себе зігріти відходами?
Олександр Крошка, представник інвестора:
Відходи перетворюються в гранули.
Скільки вони коштують? І як дешево та головне автономно обігріти ціле містечко?
Микола Коваль, житель Тальнівської громади:
Потрібні розуміти, як воно працює. Це не так то просто, як сказати.
Але пан Микола допоможе у всьому розібратися. Ми на виробництві паливних гранул, тобто пелетів.
Вона має бути сухенька й аж дзвеніти, коли готова.
Аби “дзвеніло” тут, в Тальному на Черкащині, ціла виробнича лінія! Спочатку на заводі привозять сировину. Тут це, фактично, відходи.
Микола Коваль, житель Тальнівської громади:
Це просто щепа. Подрібнені дуже молочні дрібні гілки. Вони збирають на вулиці, є гіляки. Вони це все привозять до нас.
“Вони” – це комунальники. Подібні “хащі” для громади були проблемою. До того ж дороговартісною.
Василь Сідько, голова Тальнівської міської ради:
Куди дівати всі ці паростки? Куди викидати? Воно раніше вивозилося вантажним транспортом на смітник. Це було дуже затратно і дуже дорого.
Олександр Крошка, представник інвестора:
Для міста ця сировина, що залишається – це проблема. Її немає куди дівати. А взагалі, соціально, це проблема спалювання. Якщо її спалюють у відкритому просторі, це викиди CO2 досить великі. Це шкідливе горіння. Екологія насамперед – це правильно спалювати. А правильно спалювати – це у теплогенеруючих котлах.
Його вже встановили в місцевому територіальному центрі. У планах розширення такої мережі. Усе, аби в місці була запущена, фактично, власна опалювальна екосистема.
Василь Сідько, голова Тальнівської міської ради:
Це територіальний центр. Це там, де стаціонар. Там, де обслуговуються лежачі люди. І плануємо на школу, і плануємо на садочок поставити ще один котел.
Олександр Крошка, представник інвестора:
Це навіть не 10 відсотків того, що тут буде за найближчі десятиліття. Загальний план інвестицій – це понад 200 мільйонів гривень у цю ділянку. Це і паливні гранули, це й електрика від сонця, вітрова енергетика.
А ще – це економія. Тальне – місто невелике. Опалення здебільшого централізоване. Частину об’єктів обігрівають газом та дровами. Вони для громади влітали в копієчку. Особливо зараз, восени.
Василь Сідько, голова Тальнівської міської ради:
З дровами в нас так само стає проблема. Тому що в нас не одне приміщення, яке ми топимо дровами. І школи, і садочки. І газом ми топимо, і дровами. Дров все менше, вони все дорожче.
А наскільки це вигідніше газу чи дров? Які темпи виробництва?
Віктор Крошка, директор компанії-інвестора:
400 кілограмів за годину. За зміну, якщо 8 годин, якщо одна зміна, то плануємо 3-4 тонни. Тисяча кубів газу – то дві тонни якісних пелетів замінюють одну тисячу. Ну і звідси можна підрахунки вести фінансові. Ми ж його переробляємо і сушимо. Шляхом того, що воно ущільнюється, то і транспортування краще.
Транспортування, сушка і, зрештою, саме виробництво – все це робочі місця в регіоні. Зараз колектив підприємства невеликий. Поки що.
Василь Сідько, голова Тальнівської міської ради:
Це десять робочих місць. Це 4-5 мільйонів інвестицій у перший рік. І надалі 200 доларів інвестицій протягом п’яти років.
Олександр Крошка, представник інвестора:
На майбутнє ми плануємо, звичайно, коли буде дві-три зміни, подвоїти, а потім потроїти кількість. Будемо працювати на Європу, а саме є домовленості й підписані контракти з Італією на досить великі об’єми, і ми орієнтовані на країни ЄС.
Бо там є запит на енергоефективність. І подібні проєкти там не виключені з правил, а радше звичайна практика. Україна ж поки тільки вийшла на шлях автономії та енергоефективності. І це перші кроки.
