Публікації

1 червня в Криму починається новий курортний сезон. Однак, через три роки після анексії, туристична галузь, за рахунок якої жила велика частина дрібного і середнього бізнесу, прийшла до занепаду. Кримчани усвідомили, що, всупереч обіцянкам кремлівської влади, опинилися в сірій зоні, без грошей та перспектив. Доходи є нижчми за російські, якість медицини помітно впала. Серед кримчан зріють протестні настрої.

«Кримська весна» почала «підмерзати» вже наприкінці першого року анексії. Але місцеві прихильники «руського миру» вдавали, що готові жити за будь-яких умов, але тільки в «рідній гавані». Велика частина населення, судячи з реакції в соціальних мережах, та у приватних бесідах, вважала, що труднощі будуть подолані під час так званого «перехідного періоду». В реальності виявилося, що Москва не має ніякого плану розвитку територій в умовах санкцій та зменшення федерального бюджету. Соціально-економічні проблеми на півострові набули системного характеру.

Крим конкурувати з Анталією не зможе

Основні фактори соціальної напруженості безпосередньо пов’язані з невиконаними обіцянками Кремля. Взяти, наприклад, стан курортів. На момент анексії близько 75% кримчан  були задіяні в туристичній сфері. Галузь давала близько 65% валового регіонального продукту. Перед референдумом московські чиновники, захлинаючись, розповідали про те, як за пару років Крим «наздожене» Туреччину, якщо сюди на відпочинок їздитимуть заможні росіяни, а не «жебраки-українці».

Але російська влада та їхні ставленики в Криму провалили всі заявлені проекти. Це організація курорту, який би працював у будь-яку пору року, оновлення туристичних комплексів на західному березі, створення гральної зони, доступних пляжів, залучення заможних туристів з Росії і таке інше. Натомість у приморських містах та селищах відбуваються  постійні скандали через незаконні забудови, обезземелення жителів (особливо в Гурзуфі, де цілий житловий масив було передано в розпорядження “Артека”; через те 1500 чоловік залишилися без законного житла), а також зменшення кількості туристів та корумпованість місцевого керівництва.

Недавно так званий “голова” Криму, сепаратист Сергій Аксьонов в інтерв’ю російським ЗМІ був змушений визнати, що конкурувати з Анталією півострів не може: “Поки не буде навченого персоналу, орієнтованого на клієнта, ми на турецький рівень не вийдемо”.

 

Заможні росіяни вважали за краще рвонути до Туреччини після того, як відносини Москви з Анкарою почали налагоджуватися. Кримчани з великим розчаруванням сприйняли новину про «вибачення» президента Туреччини Реджепа Ердогана за збитий в Сирії російський літак Су-24, восени 2015 року. Адже коли Кремль оголосив Туреччину «помідорну війну», багато хто в Криму вважав, що це – надовго. Отже, на півострів приїде більше росіян. Але не так сталося, як гадалося. Представники місцевого бізнесу, які годувалися з приїжджих, з тривогою очікують майбутнього туристичного сезону. Він обіцяє бути ще гіршим за торішній.

У кримському «уряді» заявили, що в минулому році на півострові нібито відпочили 5,6 млн чоловік. Такі дані навряд чи можна назвати реалістичними. Анексований Крим відрізано від залізничного сполучення (до окупації потяги були основним транспортом для відпочиваючих), а круїзні судна з 2014 року перестали заходити на півострів. Залишаються три шляхи – поромна переправа в Керчі, автомобільне сполучення з боку України, а також сімферопольський аеропорт, який приймає рейси тільки з Росії. Вони фізично не можуть забезпечити перевезення потрібної кількості відпочиваючих, крім того, далеко не всі прибували на півострів із метою туризму.

Екс-міністр туризму Криму Олександр Лієв повідомив журналістам, що в минулому році реальний турпотік, в порівнянні з українськими часами, впав в чотири рази і склав близько 1,5 млн осіб. Цифру в 5,6 млн відпочиваючих кримська «влада» обрала не випадково. Саме стільки людей відпочили на півострові в 2013 році. До окупації поріг рентабельності туристичної галузі становив близько 3 млн людей. Тепер в умовах санкцій та економічної кризи цей показник становить вже 5,5 млн туристів. Кримський «совмін» маніпулює цифрами з пропагандистською метою, але видавати бажане за дійсне дедалі стає все важче. У минулі роки травневі свята були негласним індикатором успішності майбутнього сезону. Але в цьому році в травні Крим залишився без відпочиваючих. «Міністр курортів» Криму Сергій Стрельбицький вже придумав виправдання: люди не приїхали нібито через погану погоду.

Не стала кращою ситуація й через місяць. 31 травня було опубліковано фото порожніх кримських пляжів.

В Україні жилося краще

Наступний фактор напруженості – невисокі доходи населення. Кримчани, як і раніше, бачать «заможну Росію» лише по телебаченню. В Криму гідними окладами можуть похвалитися чиновники середнього та вищого рівнів, відряджені фахівці, військові, поліція, а також спецслужби. Доходи керівників можуть в сотні разів перевищувати зарплату бюджетників. Сергій Аксьонов публічно критикує деякі керівників «державних» підприємств, які нараховують собі по 300 тис. рублів зарплати (близько 140 тис. грн), але загалом ситуацію це не змінює. Гучний скандал стався восени минулого року, коли з’ясувалося, що заступник головного лікаря та бухгалтер лікарні ім. Семашко «намалювали» собі по 550 тис. рублів зарплати (приблизно 250 тис. грн). В той же час, середні оклади у Сімферополі складають близько 15 тис. рублів (приблизно 7 тис. грн). У порівнянні з цим, оренда однокімнатної квартири в кримській столиці може перевищити 20 тис. рублів (понад 9 тис. грн).

Мешканка Євпаторії Наталія Ковпак поскаржилася в соціальній мережі на жебрацькі доходи бюджетників. «У Росії зарплати лікарів досягли 90 тис. рублів. Зарплати вчителів – 60 тис. рублів (приблизно 28-40 тис. грн). Чи нам брешуть з екранів телевізора? Де ж такі гроші платять?! В Євпаторії люди, наукові співробітники музею історії Кримської війни, живуть на 8400 рублів на місяць! З усіма надбавками, дай Боже, щоб 12 тис. рублів вийшло», – обурювалася кримчанка.

Звичайна пенсія коливається в межах 8-9 тис. рублів (трохи більше за 4 тис. грн або $140-160). Оскільки деякі групи товарів подорожчали в 2-3 рази, кримські пенсіонери стали жити бідніше, ніж до «референдуму». На початку 2013 року середня пенсія в Україні, яку кримчани вважали «мізерною», складала близько 1500 гривень або приблизно $ 190 за актуальним на той час курсом у 8 грн за $1. Критики можуть сказати, що в останні три роки долар в Україні помітно зріс. Це правда, але основною причиною економічного падіння стала агресія Москви: захоплення Криму, а також «гібридна війна» на Донбасі.

В цілому картина є настільки похмурою, що жителі приморських міст визнають: в Україні жилося краще. Мережею Інтернет «гуляє» відео з мешканкою Феодосії, яка змалювала життя в «рідній гавані». Дама підтримала прихід Росіі, але тепер розчарована новими умовами життя. «Продукти дуже дорогі. Роботи немає, жоден завод не запустили. Прикро та боляче. Говорити вже не хочеться. Соромно сказати, але за Януковича жилося краще. Так само думають всі. Дехто каже «аби не було війни», але так міркувати неправильно», – поскаржилася жінка.

 

Розвал кримської медицини погіршує загальну картину. В перший рік анексії лікарі та медперсонал отримували відносно непогані гроші. Після «перехідного періоду» зарплати зменшилися, але роботи та бюрократичної тяганини побільшало. Медикам скоротили так звані «стимулюючі виплати», залишивши тільки оклади. В  Криму лікарі та персонал отримують, в середньому, близько 13 тис. рублів. У Керчі та Сімферополі вже відбулися акції протесту медичних працівників. Наприклад, водіїв «швидкої допомоги» в столиці Криму обурило, що їм видали на руки всього 10 тис. рублів – лише оклад без додаткових виплат.

Перехвалена система медичного страхування перетворилася на безлад в клініках і призвела до падіння якості послуг. Наприклад, в Керчі пацієнти, навіть маючи талони на прийом, змушені були витримувати довгі черги, сваритися з медпрацівниками заради елементарного обстеження. Бували випадки, коли хворим доводилося кілька місяців чекати на проведення УЗД. Згідно російським нормам, доступ до вузькопрофільних спеціалістів є обмеженим. Через низькі зарплати, медикі або звільняються, або перебираються в комерційні клініки. Саме через це і виникають черги в бюджетних клініках. Сепаратистська «влада» визнає проблему, але не знає, як її вирішити.

Спочатку прихильники анексії звинувачували місцевий «уряд», але тепер критика лунає на адресу Кремля. Опозиційні громадські активісти та блогери обурюються, що в «російському» Криму парадом командують представники старої української еліти. Місцева верхівка колишньої Партії регіонів масово перейшла до «Єдиної Росії». «Професійні росіяни», які вважають, що вони всі 25 років нібито боролися за повернення в Росію, опинилися поза активної політики. Показна боротьба з корупцією не дала результатів, це визнають навіть безнадійні «кримнашісти». “Багато розмов, обіцянок, гасел, а результат майже нульовий”, – написав один з кримських блогерів на сайті радіо “Ехо-Москви”

У приватних бесідах вони скаржаться, що були готові до «тимчасових труднощів», але такого безладу, як зараз, не чекали. Обстановка в деяких приморських містах перебуває на межі кипіння. Підприємці розуміють, що майбутній курортний сезон буде гірше, активна частина населення ризикує втратити бізнес і залишитися без засобів до існування. Активісти попереджають «владу», що вже восени в Криму можуть посилитися протестні настрої. «Уряд» Аксьонова вдає, що ситуація під контролем. Чиновники впевнені, що російські силовики зможуть «заспокоїти» всіх невдоволених.

Дмитро Смірнов, кримський журналіст