Публікації

Вже майже тиждень триває блокада вагонів вугілля близько Соснівки у Львівській області. На відео, опублікованому в соціальних мережах, видно, як група людей у камуфляжі перекрили залізничні колії. Погрожуючи водієві тепловоза тілесною розправою вони блокують подальше пересування складу в пункт призначення. Причина блокади – нібито російське походження вугілля. Організатор – колишній народний депутат від «Самопомочі» Семен Семенченко. Саме він першим опублікував відео з блокадою вагонів у себе в Facebook і закликав користувачів «скинутися» на «потреби блокади», відправивши гроші на карту банку.

Пізніше блокаду підтримали і прибули на місце народні депутати Михайло Бондар від «Європейської Солідарності», якого в ЗМІ пов’язують зі схемами на львівських вугільних шахтах, налагоджених ще за часів «Порошенко-Кононенко-Кропачева» і Юрія Камельчука від «Слуги народу», який в приватних розмовах називає себе вугільним смотрящим від нової влади на Західній Україні.

Нова блокада Семенченко вже викликала обговорення в соціальних мережах. Журналіст В’ячеслав Чечило написав, що такою «блокадою» Семенченко просто заробляє гроші. «Жадібність – блокада вугілля це елемент конкуренції олігархів і, можна ні на секунду не сумніватися, організована за гроші», – зазначив Чечило. Журналіст Андрій Павловський у Facebook також відреагував, що через безгрошів’я Семенченко вже взявся за чергову блокаду. «У Семена Семенченко видно закінчилися ресурси після останньої блокади і депутатство більше не приносить грошей, тепер знову перейшов до активних дій. Качатиме Зеленського. Блокує поїзд з вугіллям у Львівській області, який нібито з РФ і знову просить грошей на карту … », – написав Павловський.

Такі припущення підтверджують і львівські ЗМІ, які повідомляють, що днями Семен Семенченко вийшов по телефону на одного з керівників енергетичної компанії, куди повинен був бути доставлений склад з вугіллям, і вимагав 100 тисяч доларів за зняття блокади. Мабуть, вирішивши заробити відразу в декількох місцях.

Адже замовником проплаченої блокади вугілля журналісти і користувачі в соціальних мережах називають вугільного «смотрящего» у Львівській області Андрія Венгрина. Венгрин – людина досить непублічна, але відома в колах вугільників і енергетиків. У серпні депутати Львівської обласної ради звернулися у Генеральну прокуратуру і Службу безпеки України з проханням про розслідування фінансових махінацій на «Львівській вугільній компанії», організованих Андрієм Венгрином. Навесні голова Конфедерації вільних профспілок України Михайло Волинець звинуватив вже колишнього міністра енергетики та вугільної промисловості Ігоря Насалика в роботі з одіозними бізнесменами. «Ось він (Ігор Насалик – авт.) Тісно співпрацює із «смотрящим» Андрієм Венгрином, який свого часу був «смотрящим» над усіма державними шахтами. Але після 2016- го року його «посунули», і тепер він контролює шахти Львівсько-Волинського вугільного басейну. І фабрику «Львіввугілля». Далі схема веде до Калуської ТЕС. Тобто Андрій Венгрин має безпосередній зв’язок з Ігорем Насаликом», – заявив в ефірі телеканалу Михайло Волинець.

Для Семена Семенченко це не перший досвід таких блокад і співпраці з одіозними «смотрящим». Нагадаємо, що саме Семенченко свого часу почав блокаду Донбасу, яка закінчилася рішенням України перервати економічні зв’язки зі сходом. Сепаратисти в свою чергу «націоналізували» українські підприємства. Законом України імпорт вугілля з Росії сьогодні не заборонений.

Пізніше в грудні 2018 року Семенченко виявився замішаним у міжнародному скандалі. Його і ще шість громадян України затримали зі зброєю під час виборів в Грузії. У затриманих, які прибули до Грузії, за словами місцевої поліції, вилучили зброю – пістолети «Макаров» і «Беретта», автоматичну ручну вогнепальну зброю, боєприпаси. Було порушено кримінальну справу за статтею Кримінального кодексу Грузії про незаконне зберігання зброї. Радник екс-президента України Юрій Бірюков тоді написав, що із затриманими пов’язаний депутат Верховної Ради від «Самопомочі» Семен Семенченко. Активіст Андрій Дзиндзя підтвердив цю інформацію, зазначивши, що Семенченко вдалося уникнути затримання тільки завдяки дипломатичному паспорту. «Семенченко втік, залишивши своїх спільників. Також повідомляється, що затримання членів ОЗУ Семенченко сталося після спроби ними зброї, задокументовано спецслужбами Грузії », – написав Дзиндзя. Пізніше ЗМІ стало відомо, що банда Семенченко діяла в Грузії за гроші втікача молодоолігарха, який ховається в Росії, Сергія Курченко.

Незалежний український журналіст Володимир Бойко припускає, що такі історії – не проста випадковість або просто жадібність Семена Семенченко. Після проведеного розслідування Бойко встановив, що Семенченко підробив документи і працює на російське ФСБ. За час своєї діяльності в Україні Семенченко зумів непогано збагатитися, зібравши кілька десятків мільйонів гривень і кілька мільйонів доларів для добровольців, які осіли в його кишенях. Адже до свого депутатства Семенченко очолював батальйон «Донбас».

«Більше року я досліджую біографію нинішнього депутата Верховної Ради, який називає себе Семеном Семенченко. Я можу стверджувати, що він – шахрай, раніше судимий громадянин України, який не є тією людиною, за яку себе видає. Його справжнє ім’я – Костянтин Гришин. В ході журналістського розслідування мені вдалося з’ясувати, що є факти, що компрометують його біографію. І ці факти були використані російськими спецслужбами після окупації Росією Криму. Семенченко – уродженець Севастополя, він там народився, довго проживав і саме там в 1996 році був заарештований і вісім місяців утримувався в СІЗО. У Севастополі Семенченко працював барменом в барі “Оболонь”, його заарештували за звинуваченням у скоєнні ряду злочинів – від незаконних валютних операцій до приховування краденого. Справа в тому, що, як з’ясувалося, всі матеріали кримінальної справи щодо Гришина Костянтина Ігоровича були вивезені з Севастополя до Москви, тому Семенченко змінив своє прізвище, щоб не могли його ідентифікувати, і зараз сміливо заявляє, що таких фактів у його біографії не було . Але в його біографії є факти, які можуть служити підставою для вербування», – розповів в інтерв’ю «Радіо Свобода» Володимир Бойко.

Велику популярність і позитивні відгуки заробили дивани з механізмом трансформації «Клік-кляк» (або «Клік-клак» в іншому варіанті транслітерації). Їх цінують за цікавий дизайн, що поєднується як з сучасним, так і класичним інтер’єром, різноманітну функціональність і високу міцність конструкції.

Детальніше

У червні, під час своєї передвиборчої кампанії, тоді ще кандидат у президенти Володимир Зеленський обіцяв всіляко сприяти інтересам бізнесу і захищати їх від дій силовиків.

Однак на ділі все виявилося не зовсім так, як обіцяв президент – відразу кілька великих компаній опинилися в епіцентрі скандалів, винесених у публічну площину саме Зеленським.

Звідки шум і чи є спосіб не відлякати інвесторів? Показові жертви

Останні дії СБУ стосовно одного з бюджетоутворюючих підприємств рідного міста Зеленського – ArcelorMittal Кривий Ріг – дезорієнтували міжнародних інвесторів і український бізнес із суміжних галузей більш ніж на тиждень. 17 липня стало відомо, що СБУ порушила кримінальну справу проти посадових осіб комбінату за статтею 441 Кримінального кодексу України – “екоцид”, що передбачає позбавлення волі на термін від 8 до 15 років. СБУ більше 14 годин проводила обшук та слідчі дії на території підприємства 20-21 липня.

“Наслідком таких дій стала заморозка інвестиційного проекту вартістю $150 млн”, – повідомила у Facebook прес-секретар підприємства Ганна Гатілова. “Проект заморожений. Працівники ArcelorMittal і підрядних організацій не зможуть виконувати подальшу роботу на цьому об’єкті”, – написала вона.

Дивацтва в діях СБУ, якій зараз фактично керує соратник Зеленського Іван Баканов, викликали ряд запитань у іншого його ставленика – секретаря РНБО Олександра Данилюка. Данилюк назвав обшуки на підприємстві ArcelorMittal Кривий Ріг “тривожним викликом”, і пообіцяв розібратися в ситуації.

23 липня 2019 року Баканов заявив, що має місце недбале ставлення до своєї роботи менеджменту компанії при освоєнні інвестицій.

«Судячи з усього, пан Баканов має на увазі, що освоєння коштів, які надходили на підприємство саме для забезпечення дотримання екологічних норм, було з порушеннями і можливими розкраданнями», – зазначає юрист, молодший партнер компанії Juscutum Володимир Рудніченко.

Поки рішення з приводу цього інциденту немає. Є тільки звинувачення у порушенні екологічної ситуації, які 26 липня спростовані протоколом обшуку СБУ. В протоколі зазначено, що радіаційний фон на підприємстві не перевищував норму.

ArcelorMittal – не єдиний великий бізнес, який намагався «рознести» Зеленський в перші місяці свого президентства. В немилості новообраного глави держави виявилося також найбільше в Європі підприємство з виробництва м’яса птиці – МХП. Спочатку Зеленський привселюдно заявив, що така компанія не потребує державної підтримки, потім запропонував правоохоронним та антикорупційним органам порівняти суми бюджетних дотацій, отриманих МХП, з обсягом виплачених акціонерам дивідендів.

Поки силовики в МХП не приходили – мабуть, їм вистачало роботи на ArcelorMittal. Проте вже зараз економісти та політологи схиляються до думки про те, що подібні дії нової влади навряд чи стануть бонусом до наданого Зеленському українцями кредиту довіри на виборах.

«Державна підтримка галузі тваринництва була і є необхідним інструментом для стимулювання виробництва продукції. Адже тваринництво – більш затратно, ніж рослинництво», – говорить Сергій Карпенко, який очолює Асоціації птахівників України.

Але варто перевіряти підстави і систему розподілу дотацій, затверджену урядом раніше? «Перевіряти підстави для виплат дотацій МХП — справа безперспективна. Навіть якщо перевірка відбудеться, ми побачимо, що гроші були виплачені на підставі об’єктивних показників, і згідно з прийнятими урядом на той момент підзаконних актів. Тобто шукати тут який-небудь склад злочину в діях МХП, як і будь-якого іншого отримувача дотацій, — безперспективно», – вважає заступник голови Всеукраїнської аграрного ради Михайло Соколов.

У відкритості МХП експерти впевнені, оскільки компанія є лідером галузі, постійно розширює виробничі потужності (за останні 10 років було інвестовано понад $1,5 млрд), створюючи нові робочі місця, нарощує обсяги експорту продукції (українська курятина вже споживається в 80 країнах світу). Крім того, МХП як експортер в країну валютної виручки і великий платник податків у бюджети різних рівнів. Важливий і той факт, що публічна компанія, акції компанії котируються на Лондонській фондовій біржі.

Економічно така поведінка президента не вигідно компаніям, ні державі: 35% акцій МХП належать західним інвесторам, а основний інвестор Арселору Лакшмі Мітал – відомий індійський бізнесмен.

Тому, по суті, держава Україна в особі Зеленського зазіхає на права західних акціонерів та інвесторів. Чому так відбувається? Пояснень такої поведінки новообраного президента може бути кілька.

«В основі нападок Зеленського на великий бізнес лежить досить поверхове розуміння їм причинно-наслідкових зв’язків. Він є втіленням простої людини, який має дуже невелике уявлення про дії і наслідки в економіці, але при цьому, владу він отримав, і йому треба якось реагувати, – говорить економіст Борис Кушнірук. – Я не знаю тонкощів корпоративної діяльності МХП, але знаю точно, що Зеленський вибрав не той механізм і не ту мову, якою можна говорити з найбільшими за всю історію України інвесторами».

Погоджується з ним і Олександр Охріменко, президент Українського аналітичного центру. «Це спроба показати свою владу, при цьому не розуміючи, що таке економіка України. Зеленський зараз створює проблему для всієї економіки України. Як будуть розвиватися події далі – подивимося. Але, мені здається, що Зеленському потрібно домовлятися з великим бізнесом, а не наїжджати. Тоді економіка буде працювати», – вважає він. Сьогоднішня ситуація навколо МХП і криворізького гіганта – це, безумовно, дуже серйозний негативний сигнал для інвесторів, каже Охріменко. «Будь-який розсудливий інвестор скаже, що якщо у вашій країні найбільшим підприємствам починають створювати проблеми, то це говорить про те, що в країні немає правильної, чіткої влади. І таку країну інвестори навіть розглядати не будуть», – зазначає він.

Глава Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко нагадує, що перевірки компаній – не нове для України явище.

«У нас перевіряють і трясуть десятки компаній. При Порошенкові трясли IT–компанії. Інвесторів зараз хвилює інше: щоб не було рейдерства в Україні, тих проблем, яких в Україні, на жаль, вище даху, пов’язаних з величезною корупцією», – говорить політолог.

Кушнірук нагадує, що держдотації виникли після того, як скасували спецрежим сплати ПДВ. «І сьогодні говорити про те, що ти, Косюк, багатий і на тебе така система держпідтримки поширюватися не буде, – це просто абсурдно. Прийшла нова влада, і у неї немає зобов’язань перед минулою Верховною Радою, могли б сказати, – добре, ми змінюємо систему і будемо підтримувати тільки малі аграрні господарства. Так було б більш правильно», – підсумовує експерт.

Житомирська область повернулася в часи бандитського переділу власності 90-х років. Рік тому, в Коростеньском районі, рейдери захопили СТОВ «Бондаревское», і з тих пір грабують фермерів, відбираючи і розпродаючи під загрозою фізичної розправи весь урожай. Як з’ясували журналісти телеканалу ICTV, організатором земельних афер і бандитських нападів на підприємців є начальник хозотдела Генеральної прокуратури України Анатолій Гатунок. Правоохоронні органи явно грають на стороні рейдера в прокурорських погонах. Останню надію фермери покладають на Президента України Володимира Зеленського.

«Дикий Захід» на українських полях

У Вінницькій та Житомирській областях підприємці страждають від афер і диких набігів. І захистити їх нікому, так як організатори такого свавілля сидять дуже високо. Про це йдеться у журналістському розслідуванні телеканалу ICTV.

Рік тому, коли настав час збору урожаю, на директора СТОВ «Бондаревское» В’ячеслава Паламарчука, як у 90-ті роки, «наїхали» бандити. Молодики в спортивних костюмах вивезли керівника великого аграрного підприємства в ліс і під загрозою вбивства змусили звільнитися з підприємства.

«Приїхали молодики в спортивних костюмах, «запропонували проїхати в ліс. На цьому моя трудова діяльність закінчилася. Від мене вимагали звільнити посаду, здати машину, печатку підприємства. Коли мене змушували звільнитися, сказали, що це вимога Анатолія Гатунка, щоб він міг зібрати врожай», – каже Паламарчук.

Співробітники і пайовики «Бондаревського» розповідають, що бандити протягом року тероризують їх, обираючи до нитки. Весь урожай, вартість якого оцінюється в десятки мільйонів гривень, вивозиться з полів фурами і безслідно зникає.

«З полів практично все вивезли. Вивозили фурами. А де потім зерно пропало, ніхто не знає», – обурюється тракторист Василь Пилипенко.

«По паперах вони спеціально занизили врожайність. Хоча урожай був хороший. На поле зерно ніхто не зважував», – свідчить тракторист Василь Малюк.

Обурені фермери зверталися до всіх правоохоронних органів, але від них не було жодної реакції. У 2018-му, НАБУ і НАПК зареєстрували заяви пайовиків про порушення кримінальної справи під номерами 204/3311201 і 07/54121/18. Проте розслідування так і не почалося. А все з тієї причини, що до скандальним маніпуляціям причетний не хто-небудь, а цілий співробітник Генеральної прокуратури України Анатолій Гатунок.

Сімейний бізнес-клан Гатунка

Гатунок анатолій офіційно працює в керівництві ГПУ, займаючи посаду начальника господарського відділу. А його аграрний бізнес оформлений на дружину.

«Те, що я бізнесом не займаюся, це точно. Те, що дружина займається бізнесом, це теж точно. Якщо я з дружиною приїжджаю раз в три тижні, раз на місяць в Бондаревку, то це ні про що не говорить», – лукавить прокурорський начальник.

Дружину чиновника Людмилу Пономаренко в господарстві ніхто ні разу не бачив. Всі бізнес-питання вона автоматично переадресовує своєму чоловікові, не соромлячись роздавати номер мобільного телефону дружина будь-кому, хто цікавиться продукцією СТОВ «Бондаревское».

«Задайте питання Анатолію Григоровичу. Якщо ваша пропозиція зацікавить, він вам все розповість», – відповіла по телефону журналістам ICTV пані Пономаренко.

Сімейний злочинний агробізнес прокурорської пари йде, схоже. успішно. У власності сім’ї кілька престижних іномарок: шикарний «Рендж Ровер» вартістю у 60-80 тис. доларів, представницька «Ауді» А8 і ще «БМВ». Ось тільки у відповідності з декларацією, Людмила Пономаренко щорічно отримує від свого підприємства виключно мінімальну зарплату, якої не вистачить навіть на заправку однієї машини. Однак антикорупційні відомства чомусь не бачать у цьому нічого підозрілого. А ось працівники ферми свідчать, що всій агроимперией керує особисто співробітник ГПУ Анатолій Гатунок. Він регулярно приїздить, роздає вказівки, платить гроші, незважаючи на законодавчу заборону держслужбовцям такого рангу займатися підприємницькою діяльністю.

«Він своєчасно, в робочі дні писав заяви на відпустки за сімейними обставинами, використовував свої вихідні для того, щоб виїжджати на місце, де відбувалися ці події», – пояснює ситуацію радник ГПУ Андрій Лисенко.

До речі, брехня Гатунка про те, що він не займається бізнесом офіційно спростувала і Коростенська районна державна адміністрація. На офіційному сайті керівництво району дякує керівника СТОВ «Бондаревское» Гатунка Анатолія Григоровича за благодійну допомогу з ліквідації наслідків стихійного лиха.

Як Гатунок продав, а потім «віджав» СТОВ «Бондаревское»

Кримінальну історію про те, як Анатолій Ґатунок спочатку продав, а потім «віджав» агрокомпанію «Бондаревское», як шахраював з земельними паями, ЗМІ вже розповідали. Для повноти картини нагадаємо основні моменти рейдерської схеми, реалізованої Гатунком в злочинній змові з групою осіб.

Дружині Анатолія Гатунка Людмилі Пономаренко дійсно належало СТОВ «Бондаревское» (ЄДРПОУ 03743486) в Коростеньском районі, а син Артур, депутат Запорізької облради досі контролює 100% частку ТОВ «Агроуспех-1» (ЄДРПОУ 39320297) в Олевському районі. У березні 2018 року Гатунок Анатолій вирішив «продати» обидва підприємства підприємниці Руслані Приходько. Її бізнес-партнери Олександр Грицун Василь Матієнко, які перебували в змові з чиновником ГПУ, переконали підприємницю викупити вскладчину з 80% у статутних фондах ТОВ двох, а за підсумками врожаю придбати решту частки. Продажна вартість активів склала $395 тис., з яких $291,2 тис. – ціна 1400 га земельного банку двох підприємств (СТОВ «Бондаревское» – 900 га, ТОВ «Агроуспех-1» – 500 га). 27 квітня 2018 року, в офісі нотаріуса, відбулася угода купівлі-продажу 80% частки активів СТОВ «Бондаревское».

Руслана Приходько заплатила Анатолію Гатунку $170 тис. готівкою. Після державної перереєстрації складу учасників ТОВ був призначений новий директор В’ячеслав Паламарчук. Після операції, почавши посівну, нова власниця виявила, що зіткнулася з шахраями.

«Ми провели інвентаризацію земель. Виявилося, що двом ТОВ належали права на істотно менші площі землі. Замість 900 га СТОВ «Бондаревское» мало право обробляти лише 742 га, а «Агроуспех-1» мала у своєму банку всього 336 га замість 500 га. Більше того, частина земель, які Ґатунок показував, як частина власності «Бондаревського», належали іншим підприємствам – ТОВ «Некращи» та ПП «Черняхівська аграрна група». Він незаконно засіяв ці чужі землі», – заявила Руслана Приходько.

У вересні 2018-го дружина чиновника ГПУ, з надуманих мотивів, подала позов у Господарський суд Житомирської області про розірвання договору купівлі-продажу корпоративних прав на СТОВ «Бондаревское». В цей час Ґатунок, Грицун Матієнко взяли підприємство під свій контроль. Методи описані вище.

Остання надія на Зеленського

На даний момент рейдери продовжують грабувати підприємство, а їхні адвокати домагаються у суді повернути дружині Анатолія Гатунка 100% частки в СТОВ «Бондаревское». При цьому, отримані від Руслани Приходько $170 тис., чиновник Генпрокуратури повертати не збирається.

У вінницькій поліції ошуканих пайовиків просто ігнорують, стверджуючи, що в офіційному зверненні постраждалих складу злочину не виявлено. Останню надію фермери покладають на Президента України Володимира Зеленського, до якого планують звернутися особисто. Люди просять захисту у Гаранта, адже закінчення епохи бідності неможливо в країні, в якій закон порушують ті, хто зобов’язаний його захищати!

Руйнівник київських парків і подільник сепаратиста хоче стати “Слугою народу”.

Час змін виносить на владні висоти рідкісне непотріб. А неефективний державний апарат не “фільтрує” потрапляння таких людей у владу. Те, що відбувається у 219-му виборчому окрузі (Святошинський район Києва) – яскрава ілюстрація цього явища.

На вибори у Верховну Раду по 219 мажоритарному округу йде Ваган Товмасян.

У власника столичного авторинку на Окружній – брудні справи, погана слава і бандитська рідня. Вчорашній “регіонал” змінив політичне забарвлення, але продовжує цинічно витирати ноги об киян. Це не заважає власникові кримінальної біографії висуватися від партії «Слуга народу».

Яким чином цей скандально відомий персонаж, депутат Київради від “Батьківщини”, пройшов розрекламований кастинг для кандидатів від нині популярної політсили – загадка. Своїм припущенням про причини кадрової нерозбірливості “Слуги народу” ми поділимося нижче. А зараз – про основні віхи біографії цього неординарного політика.

Нерозбірливий В зв’язках

До “Слуги народу” Ст. Товмасян перебував у “Батьківщині”, за списком якої і став одним з найбагатших депутатів Київради в жовтні 2015 року. У Київраді став членом бюджетної комісії і одночасно – одним з найвпливовіших у стінах мерії “вирішував” і … злісних прогульників.

До нерозбірливою у зв’язках “Батьківщини” Ст. Товмасян щільно співпрацював з Партією регіонів – поки та була у владі. Настільки близько, що його компанія – ТОВ “Киеваэропроект”, згідно з документами, знайденими в Межигір’ї у 2014-му, розробляла проектну документацію для будівництва вертолітного майданчика в резиденції Віктора Януковича. Підписаний в 2010 році акт здачі-приймання проектної документації на загальну суму понад 335 тис гривень між компанією «Кииваэропроект» і компанією «Танталіт», власником більшої частини землі під Межигір’ям, виловили з Київського моря журналісти разом з іншими документами після втечі Януковича з України.

А ще раніше, в 2011 році, під час відкриття офісу Святошинської організації Партії регіонів, що на вулиці Депутатська, 25 в Києві, Товмасян виступав в якості мецената партії. І навіть отримав за це “срібний орден “Свобода і честь”” з рук депутата Верховної Ради Олексія Плотнікова:

Правда, сьогодні ціна цього партійного “ордена” на інтернет-аукціоні не перевищує 300 гривень. Бути меценатом Партії регіонів, і не бути її членом, і при цьому отримати замовлення на проектування вертодрому для самого Ст. Януковича – хіба таке можливо? Звичайно ж, немає. Але у своїй офіційній автобіографії Ваган Товмасян своє членство в недоброї пам’яті ПР приховує.

Товмасян проти киян

Широкій публіці громадянин Ваган Робертович Товмасян став відомий через скандального самозахоплення і забудови парку “Орлятко” в Києві (між вулицями Гарматній і Василенко). Рейдерське захоплення парку Товмасяном не раз був описаний, з доданням усіх документів і доказів у київських медіа (перше розслідування “Хто знищив парк “Орлятко” вийшло на “Громадському” у програмі “Слідство Інфо” ще у грудні 2012 року).

Коротко: в 2006 році у парку “Орлятко” з’явилося літнє кафе “Томас”. Але тимчасовим споруда була недовго: в наступному році кафе, яке перебувало у власності ТОВ “Стріт Геймз”, викупило ТОВ “ТВР Інвест” (обидва підприємства – власність Товмасяна). Тим самим було підготовлено грунт для захоплення 10 га землі в рекреаційній зоні – у подальших рішеннях Київради парк фігурував просто як “земельну ділянку на бул. Івана Лепсе, 9-в”. Злодійська команда Леоніда Черновецького в Київраді в 2007 році зробила все для того, щоб не називати парк парком, і передати його Товмасяну для будівництва чотириповерхового розважального центру.

Так було …

Так стало. Потворне чотириповерхова будівля “розважального центру” ORLY (“Орлі”) з готелем і рестораном (на фото – в лівому нижньому куті) Товмасян звів у самому центрі парку “Орлятко”, що має статус “зеленого насадження загального користування”, що виключає там будь-яке будівництво

Вже при “нової влади”, в 2016-му, Товмасян намагався повторити схему з захопленням ще одного столичного парку “Інтернаціональний” (проспект Леся Курбаса, теж Святошинський район Києва). Для цього він хотів викинути орендарів з однієї з ділянок в парку, щоб “сісти” на ділянку самому. Не вийшло.

Відома історія з вкраденими 350 га земель державного агрокомбінату “Пуща-Водиця”. Тоді ТОВ “Серваг”, що належить Товмасяну, незаконно заволоділа 1,7 гектара. Отримавши гектари, їх власники блискавично домоглися рішення Київради, який змінив цільове призначення землі під будівництво торгово-розважального комплексу. В результаті, на цій землі тепер розташовується авторинок Товмасяна. А ГПУ під керівництвом Юрія Луценка тим часом рапортує про успішно розкритому злочин і засудженого на 5 років умовно “стрелочнике” …

Товмасян проти журналістів

Скандал з “віджимом” парку у киян шустрим уродженцем Вірменії мав воістину ідіотське продовження. Задумавши йти у депутати до Київради, Ваган Товмасян вирішила “зачистити” інформпростір від негативу на свою адресу, видаляючи з сайтів за гроші критичні матеріали про його безчинства у парку “Орлятко”. Але “Слідство Інфо” купити було неможливо, і тоді Товмасян пішов на журналістів судом.

Краще б він цього не робив.

Мало того, що суд Товмасян програв – часи змінилися, і придбати потрібне йому рішення суду бандитуючий бізнесмен не зміг.

Партнер сепаратистів

Журналісти копнули глибше бізнес-зв’язки Товмасяна, і спливло, що одним з бізнес-компаньйонів Товмасяна є Сергій Левицький – власник транспортних підприємств на Донбасі (в одному з них є співвласником Товмасян – в “Пекло Астер Логістик”), він же – співзасновник об’єднання з цікавим для СБУ і ГПУ назвою “Асоціація автоперевізників ЛНР”.

Ще одним ЛНР-ровским компаньйоном Товмасяна за “Пекло Астер Логістик” є Віктор Пеннер – кандидат на “виборах” в “глави ЛНР”, а також радник з економічних питань тепер вже колишнього т. н. “глави ЛНР” – Ігоря Плотницького.

Віктор Пеннер – у реєстрі осіб, які переховуються від органів влади, причина – «створення терористичної групи чи терористичної організації».

Про нього відомо, що в 2014-му році, після окупації сходу України, Пеннер боровся за крісло глави ЛНР, але на псевдовиборів програв.

Повністю сюжет по Вагану Товмасяну Бюро журналістських розслідувань «Свідомо» можна подивитися тут:

Рейдерство і бандитизм

У Анатолія Митюка, директора ДЮСШ №17, що у Святошинському районі столиці, проблеми з депутатами Київради почалися зі шкільного буфету.

Приміщення буфету в 2014 році було здано в оренду ФОП Гетьман, яка виявилася цивільною дружиною майбутнього депутата Київради, підприємця Сергія Римаренко. Незабаром безпринципні підприємці стали продавати в шкільному буфеті пиво, фактично перетворивши його в “наливайку”, що, звичайно ж, викликало конфлікт з керівництвом спортшколи. У якості “парламентера” в школу з’явився Ваган Товмасян, який у стилі 90-х став відстоювати право орендаря “робити що завгодно”.

Коли з 1 липня 2015 року пиво офіційно було визнано алкогольним напоєм, його продаж в шкільному буфеті тривала, у зв’язку з чим директор звернувся в поліцію. Тоді конфлікт вступив у гостру стадію. На директора школи А. Митюка, абсолютно неконфліктну людину, кілька разів напали “титушки” і побили, при цьому Товмасян відкрито погрожував розправою йому та членам його сім’ї.

У жовтні 2015 року в шкільному буфеті раптом став функціонувати передвиборний штаб “Батьківщини”, думку керівництва школи та батьків учнів з приводу шуму, сміття і суєти напівкримінальних елементів біля “штабу” нікого не цікавило.

А з лютого 2016 року, в порушення договору оренди, свежеизбранные депутати Київради Товмасян і Римаренко самовільно закрили буфет, і на площі 140 кв. м обладнали собі депутатські офіси, назвавши їх громадськими приймальнями.

У результаті діти не тільки залишилися без шкільного буфету, де могли перекусити або випити сік після тренування, але і змушені були платити за депутатські приміщення. Адже Товмасян і Римаренко, за словами Митюка, будучи далеко не бідними людьми, і не думали платити за оренду та комунальні послуги, маючи вже близько півмільйона боргів.

Зазначимо: при цьому Ваган Товмасян з року в рік входить в п’ятірку в рейтингу найбагатших депутатів Київради.

Термін оренди “буфету” закінчився 31 травня 2016 року. Директор школи категорично відмовився давати згоду на продовження договору оренди з СПД Гетьман А. В.” (громадянка Гетьман – цивільна дружина Сергія Римаренко, який є подільником Товмасяна, на фото нижче, праворуч).

Тоді загрози директору та його сім’ї посилилися, а 18 вересня 2016 року на охоронюваній стоянці невідомі особи дотла спалили його автомобіль.

Злочин не розкрито дотепер.

За свідченнями директора школи, бандитські депутати Товмасян і Римаренко організували перевірки його діяльності з боку постійної комісії Київради з питань освіти, науки, сім’ї, молоді та спорту з неформальним участю самого Товмасяна. А пізніше – постійної комісії Київради з питань власності, також з його неофіційним участю. Також, за ініціативою Товмасяна, школа зазнала перевірок Департаменту земельних ресурсів КМДА та Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту КМДА. Очевидна мета перевірок – зірвати нормальне функціонування школи.

До речі, приблизно за тією ж схемою в 2010 році Товмасян, за сприяння тодішніх міських властей, безкарно захопив приміщення площею 816 кв. м у дітей з клубу “Джерело” (вул. Святошинська 4, Святошинський район, Київ).

По суті, Ваган Товмасян залучив до злочинної діяльності очолюваної ним регіональної ОЗУ чиновників Київради – столичної спортшколу знищували підлеглі відомого спортсмена, київського мера Віталія Кличка

20 вересня 2016 року директор ДЮСШ Анатолій Митюк та його заступник в прес-центрі УНІАН публічно звернулися до Юлії Тимошенко з проханням приборкати бандитів депутатів, обраних від її політичної сили.

Заклик зависло у повітрі …

Бандитам – Ради?

А з весни 2018 року Ваган Товмасян почав роздачу “гречки” у Святошинському районі. Що має юридичне визначення “підкуп виборців” і є кримінальним злочином.

На початку квітня 2018 року, напередодні Великодня, у школах Святошинського району була зафіксована масова роздача продуктових наборів із символікою благодійного фонду депутата Київради Вагана Товмасяна. У продуктовий набір, крім паски, входила пляшка вина “Кагор”.

А в кінці травня – початку червня продуктові набори роздавали мешканцям району у пакетах з політичною рекламою партії “Батьківщина” та особисто депутата Вагана Товмасяна (фракція ВО “Батьківщина”).

А також газетою “Святошин News” з заголовками на кшталт “Ваган Товмасян: Лише реальні справи”. До складу набору входили рис, борошно, макарони, крупи, олію, цукор та чай.

Крім того, місцевому мешканцю вдалося сфотографувати оголошення з графіком видачі продуктових наборів від Товмасяна, де вказані дні, коли повинна була лунати “передвиборча гречка” (з 4 червня по 6 липня), а також адреси видачі.

Все це відбувається під “лейблом” “Благодійний Фонд Вагана Товмасяна” і нехитрим девізом “За майбутнє Борщагівки!”

Тобто, задовго до парламентських виборів Ваган Товмасян почав діяльно “підгортати” округ. Маючи намір взяти чергову вершину – стати депутатом тепер вже до Верховної Ради.

І в цьому нічого незвичайного немає. Спроби (і успішні спроби) проходження в Раду представників і лідерів різних організованих злочинних угруповань (ОЗУ) були і раніше. Подив викликає інше: з такою, відверто бандитської, біографією Ваган Товмасян йде в Раду під прапорами і гаслами “партії Зеленського” “Слуга народу”.

Можливо, відповідь ми знайдемо між скупих рядків офіційної біографії Ст. Товмасяна, де між “дата народження” в 1981 році у Вірменії, “закінчив Інститут міжнародних відносин при Київському національному університет ім. Тараса Шевченка за спеціальністю “міжнародні економічні відносини”” в 2003 році і “з 2007 року займається приватним підприємництвом” зяє порожнеча.

Можливо, Ваган Товмасян таким чином приховує свою спорідненість з відомими Товмасянами р. Дніпропетровська. Тими самими Товмасянами з дніпропетровського “філії” ОЗУ братів Савлоховых, гремевшей на всю Україну і навіть за її межами (до речі, мало хто сьогодні пам’ятає, що “ядро” ОЗУ Савлоховых сформувалося в Дніпропетровську, звідки ватажки банди згодом перебралися в Київ, зберігши великі зв’язки в регіоні).

Про справи тих днів залишилося мало свідчень. Тим цінніші вони.

Зокрема, дядько Ст. Товмасяна – Карен (Карен) Товмасян стояв біля витоків створення ОЗГ Савлоховых. І “засвітився у кримінальних історіях, описаних мовою документів УБОЗ МВС в таких публікаціях:

• Банда братів Савлоховых – поіменно. ТОП 450: дніпропетровський «філія». Перший мільйон бандитів
• Банда братів Савлоховых — поіменно. ТОП 450: бойовики, сутенери, «марухи». Вбивство сина Плюща
• Банда братів Савлоховых – поіменно. ТОП 450: шахраї, вимагачі, бандити і тесть Бакая
• Банда братів Савлоховых – поіменно. ТОП 450: «філії» в Дніпропетровську, Вишгороді, Борисполі

Саме цьому спорідненості Ваган Товмасян зобов’язаний і свого вступу до престижного ІМО при КДУ. Саме з цією обставиною Ст. Товмасян приховує свої “коріння” і не деталізує свою біографію. Саме близьке знайомство з видатним “регіоналом” Ельбрусом Тедеєвим – улюбленцем нині покійних бориса і Таймураза Савлоховых, дало Вагану Товмасяну “вступний квиток” в Партію регіонів.

Саме це спорідненість з впливовим в минулому бандитом і патріархом українського кримінального “движу”, обширні зв’язки дядька стали найкращою рекомендацією для “Слуги народу”.

Мабуть, це все, що варто знати про цього кандидата в депутати.

Бізнесмена Сергія Скрипку, підозрюваного в підготовці замовного вбивства, через тиждень збираються випустити з в’язниці. А що такого? Його підозрюють всього лише в замовленні потрійного вбивства із застосуванням гранатомету.

14 червня в Обухівському районному суді мало б відбутися засідання у справі Сергія Скрипки, якого звинувачують в організації вбивства трьох осіб. Засідання не відбулося, і тепер зі Скрипки можуть зняти всі звинувачення. Чому? Та тому, що він був заарештований рівно рік тому. І якщо до 23 червня суд не почне розгляд справи по суті, то підсудного доведеться випустити на свободу – вже не буде юридичних підстав тримати людину в СІЗО.

Не встигли за рік – значить, випускайте!

Чому ж так відбувається? Слідство проведено чітко, докази і свідчення свідків виглядають переконливо… А просто судді пригальмовують процес. А як сказати по-іншому? Засідання з надуманих причин методично переносять – місяць за місяцем, вже рік. Ось і 14 червня суд не відбувся, оскільки на нього не з’явився адвокат Скрипки. Точніше, один з його чотирьох адвокатів. Уявіть, ви найняли стільки юристів, а їм з’явитися на суд все ніколи! Але ж перед цим не було жодного засідання, на якому були відсутні адвокати або члени сім’ї Скрипки.

Судове засідання перенесено на 18 червня. Якщо вкотре під прикриттям суддів захисники зможуть зловживати процесуальними нормами, Скрипку доведеться відпустити.

Але, сподіваємося, цього не буде – справа під пильним наглядом громадськості. Якщо Скрипка не винен, нехай його випустять, але нехай свою невинність він доведе в суді! А поки на ньому висить, по суті, звинувачення в тероризмі. Навіть якщо країна бере участь у військовому конфлікті – це не привід “гатити” з гранатометів в мирних українських селах.

Ще раз повторимо: слідство проведено ретельно, тепер справа за судом. Якщо адвокатам ніколи відвідувати судові засідання, існує перевірений спосіб: суд повинен призначити державного захисника, таким чином ізолювавши на час суду ймовірного терориста. І дивно, якщо суд цього не зробить – Військова прокуратура вже рекомендувала призначити державного адвоката.

А тепер нагадаємо читачам про цю гучну справу. Хто ж такий Сергій Скрипка та що він зробив?

У 2018-му році Скрипці було оголошено підозру в скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.14, ч.3 ст.27, ч.3 ст.258 КК України та обрано запобіжний захід у вигляді утримання під вартою. Справа кваліфікували як максимально важливу, нею зайнялося Головне слідче управління СБУ під процесуальним керівництвом Військової прокуратури ГПУ.

Як писав сайт Обозреватель, київський бізнесмен готував тяжкий злочин проти волонтера Володимира Мартинюка, голови сільради Лящівка Антоніни Карасовської і її чоловіка. І якщо Мартинюка мали «точково ліквідувати», то, за словами силовиків, в будинок Карасовських повинні були вистрілити з гранатомета.

Слідство вважає, що Сергій Скрипка задумав вбивства з використанням зброї і знайшов потенційного виконавця – зустріч відбулася на березі Азовського моря, в селищі Кирилівка Запорізької області.

«Скрипка запропонував виконавцю простежити за декількома людьми, проте відразу не назвав їх. Отримавши згоду, запропонував все обговорити під час наступної зустрічі – вже в Києві. Через кілька днів бізнесмен озвучив імена і прізвища Карасовської і її чоловіка, передав їх фото, а також намалював схему проїзду до їхнього будинку в Черкаській області. На наступній зустрічі Скрипка зробив ще одне «замовлення» – простежити за Мартинюком, встановити місця його перебування і місце постійного проживання. Виконавець погодився і вже через дві години Скрипка зустрівся з ним на вул. Кіквідзе в Києві, передав 400 тисяч гривень (еквівалент 15 тис. дол.) і надав додаткову інформацію про волонтера», – розповіло джерело видання.

Судячи з усього, роботою виконавця бізнесмен залишився задоволений, оскільки остаточно вирішив віддати йому «замовлення» на вбивство. Під час зустрічі в «Двох гусаках» на Хрещатику взимку 2018 року бізнесмен запропонував близько 50 тисяч доларів за вбивство Мартинюка і постріл з гранатомета по будинку Карасовських (в той час, як голова сільради і її чоловік будуть знаходитися всередині).

«Кілер» нібито не дав чіткої негативної відповіді. Згодом під час телефонних розмов (по WhatsApp) потенційний виконавець переконався, що київський бізнесмен «налаштований рішуче».

Після того «кілер» звернувся в Управління СБУ у Запорізькій області з відповідною заявою та дав згоду на проведення заходів, спрямованих на викриття та документування злочинних дій замовника.

Після цього справою впритул зайнявся Департамент контррозвідки СБУ, який підключив і черкаських колег.

16 травня 2018 року під Києвом в ресторані «Тандир» відбулася чергова зустріч замовника і «кілера», під час якої були остаточно обговорені умови «роботи» і підтверджені об’єкти для ліквідації.

Першою ціллю став Мартинюк. 20 червня біля автоцентру на Столичному шосе «кілер» повідомив замовнику про те, що волонтер убитий. Для підтвердження показав на своєму телефоні фото «трупа» зі слідами насильницької смерті.

Замовник вбивства пообіцяв через кілька днів передати частину оплати за вбивство Мартинюка в розмірі 15 тисяч доларів, а решту 10 тисяч – через кілька тижнів.

«Увечері 23 червня чоловіки знову зустрілися в селищі Козин. У ресторані «Тандир» Скрипка передав «кілеру» 15 тисяч доларів і обговорив з ним вбивство Карасовської і її чоловіка. Оскільки імітувати руйнування в результаті стрілянини з гранатомета по будинку жертв було нереально, то силовики прийняли рішення про затримання замовника», – повідомило джерело.

Після передачі грошей «кілера» і замовника прямо в ресторані затримали співробітники Департаменту контррозвідки.

З того часу пройшов рік. Справа не зрушила з мертвої точки, а зараз, схоже, під шум «зміни влади» її готові остаточно розвалити.

Повторимо – це зробити не вдасться, справа на контролі журналістів і громадськості!

Тим часом, в наш небезпечний час існують прецеденти у справі Скрипки. Наприклад, візьмемо гучне «вбивство» російського блогера Бабченка.

Спецслужби влаштували в Києві інсценування замаху на Аркадія Бабченко. Замовник вбивства Борис Герман був узятий «на гарячому». Провівши під вартою менше трьох місяців, Герман уклав угоду зі слідством, визнавши свою провину в організації підготовки терористичного акту і незаконному поводженні з вогнепальною зброєю. Суд визначив йому покарання у вигляді чотирьох з половиною років позбавлення волі – і він зараз відбуває покарання. Так чому ж відмовлено в правосудді в справі Скрипки? Тому що здійснювали замах не на модного медійника, а на голову сільради?

Або візьмемо ще одну справу – в СІЗО перебуває Олександр Єфремов, колишній глава фракції Партії регіонів у Верховній Раді. Йому інкримінують сепаратизм. Переконливих доказів пред’явлено не було, але колишній губернатор Луганщини більше трьох років сидить в Старобільському СІЗО, ніхто його не збирається випускати за відсутністю складу злочину.

Так чому ж в справі Скрипки суд не робить спроб навіть розібратися з ймовірним терактом? Незважаючи на оперативне відео і ряд інших, які заслуговують на увагу, доказів?

Валерій Перетяка